На сьогоднішній день найбільш раціональним шляхом збереження Ялівщини визнано створення на її території регіонального ландшафтного парку (РЛП) площею 170 га (як це було за станом на 1946 рік, або більше). РЛП введені Законом України „Про природно заповідний фонд України” в 1992році і є природоохоронними рекреаційними установами місцевого, або регіонального значення.
Поштівка.
Віддай свій голос за регіональний ландшафтний парк «Ялівщина» cайт підтримки yalivshchyna@rambler.ru
18 га в центрі лісопарку «Ялівщина» розпайовано на ділянки під котеджі!
Рішення прийнято міською радою 31.08.2006р.
Всіх НЕБАЙДУЖИХ просимо захистити зелені легені міста – сповістити про це знайомих та віддрукувати і надіслати цю листівку за адресами:
Чернігівська обласна рада, Романовій Н.А.
Пр.Миру, 43, Чернігів, 14000

А також
Чернігівська міська рада, Соколову О.В.
вул.Магістрацька, 7, Чернігів, 14000

Джерело: веб-сторінка http://yaliv.narod.ru

Історична довідка про Ялівщину
Ялівщина – історична місцевість в північно-східній частині міста. На території Ялівщини знайдені поселення: епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.); раннього заліза (VII – IV ст. до н.е.); київського типу (III – V ст.); волинцевсько-київського типу (VIII – IX ст.) давньоруське (IX – XIII ст.)
Протягом століть Ялівщина справедливо вважалась: перлиною міста; її легенями; прекрасним місцем відпочинку; джерелом натхнення; відкритою книгою природи для вивчення її таємниць; живою субстанцією (що оберігає, лікує, надихає), яка несе позитивний енергетичний заряд місту та його мешканцям.
В VII Випуску „Праць Чернігівської губернської архівної комісії” перше згадування про Ялівщину датується 1672 роком (XVII століття).
На основі висновків провідних спеціалістів Київського відділення Імператорського Технологічного товариства 4 липня 1879 року міська дума постановила подати в міський водопровід воду з Ялівщини. З тих пір в Ялівщині існують насосні станції для подачі води з артезіанських свердловин.
В 90-их роках XIX століття в Ялівщині були висаджені сосна, дуб, ялина, ірга, береза, черемха та багато інших дерев, чагарників та рослин.
1945 рік – органами місцевого управління підтримана ініціатива громадськості про організацію ботанічного саду в Ялівщині.
1946 рік – площа саду складала 170 га і нараховувала: 480 видів рослин; 720 сортів декоративних рослин; 3 відділи:
1) флори і культурної рослинності,
2) інтродукції та акліматизації рослин,
3) дендрології, плодівництва і розведення квітів.
1956 рік – Чернігівський ботанічний сад був єдиним науково-дослідницьким закладом такого спрямування на Лівобережному поліссі. Були розбиті липова, березова, горобинова, катальпова, туєва та інші ландшафтні композиції. За 1956 рік було реалізовано 453 тис. декоративних, плодово-ягідних та деревовидно-чагарникових рослин.
1957 рік – Чернігівський ботанічний сад був об’єднаний з господарством „Зеленбуд” м.Чернігова. Під час очистки майданчика під будівництво міських лікарень були вирубані сосна Веймутова, сосна чорна, птелія, тюльпанове дерево та інші екзотичні дерева. 7,2 га з екзотичними рослинами отримали статус заказника місцевого значення.
1972 рік – Ялівщина стає пам’яткою садово-паркового мистецтва. Площа заказника складає 8,3 га.
В 70 – 80-их роках XX століття на території Ялівщини відкритий піонерський табір „Супутник”.
В 90-ті роки XX століття територія піонерського табору „Супутник” перетворилася в престижний мікрорайон, який зветься в народі „теремками”. При будівництві приватних котеджів лісопарку була нанесена значна екологічна шкода вирубкою дерев, знищенням видів природної флори та фауни цієї місцевості, а також постійним забрудненням околиць та самого лісу будівельним сміттям.
Поступово зникли представники австралійської флори, знищено тюльпанове дерево, більшість видів можевельників, біота. Зі 160 видів дерев, чагарників та трав вихідців з Японії, Австралії, Північної Америки залишились жалюгідні залишки, або зовсім нічого.

Джерело: http://yaliv.narod.ru