1938, 7 червня – загинув Микола Кіндратович Вороний, український поет, театрознавець, перекладач.
Вважається зачинателем українського модернізму. Один із засновників Української Центральної ради та Українського національного театру.

Емігрував у 1920-му, мешкав у Варшаві (видав збірку поезій «За Україну» у 1921-му) і Львові. В Україну повернувся в 1926-му. Працював у Харківському музично-драматичному інституті, у Всеукраїнському фотокіноуправлінні.

Заарештований у 1934-му за звинуваченням у «контрреволюційній діяльності», засуджений до трьох років заслання. Його твори вилучили з публічного обігу. Шукаючи спокою і затишку, восени 1937-го оселився в селі Глиняне на Кіровоградщині, а за місяць перебрався в Новоукраїнку. Через судимість його не брали на роботу, лише два тижні встиг пропрацювати коректором районної газети і був звільнений. Як згадував про ті часи Павло Андрієвський: «Середнього зросту, кремезний дідусь з голеним обличчям, гострим поглядом, ціпком та окулярами… Боляче було його слухати, бо фізично міцний, він морально був розбитий, не маючи змоги віддати народові ті знання й енергію, що кипіла у ньому, незважаючи на досить солідний вік».

Повторно арештований в 1938-му за «участь у контрреволюційній військово-повстанській організації» та «компрометацію заходів партії та уряду» («дискредитував методи стаханівської роботи», «вів шкідницьку роботу по пониженню урожайності» тощо). Засуджений до «вищої міри соціального захисту», розстріляний 7 червня 1938-го в Одесі.

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті