Соціальна допомога сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах
В сучасному українському суспільстві сім’я як соціальний інститут потерпає від багатьох негативних факторів: зниження кількості зареєстрованих шлюбів, збільшення кількості розлучень, масової бездітності та однодітності молодих сімей, погіршення матеріального становища родин. впливу таких негативних явищ, як алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність та інших на стійкість сімейних стосунків тощо.
Зазначені проблеми призводять до зменшення кількості благополучних сімей та, відповідно, збільшення кількості сімей соціального ризику – соціально незахищених сімей, що неспроможні самостійно подолати проблеми, які виникають у процесі їх життєдіяльності. Такі тенденції розвитку сучасних українських сімей обумовили потребу в їх соціальній підтримці та супроводі.
Законодавчими актами України опіку над сім’ями з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах покладено на центри соціальних служб Державної соціальної служби сім’ї, дітей та молоді при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту. Згідно нормативних документів визначені такі основні напрями надання послуг таким сім’ям:
1. Вирішення соціально-економічних та побутових питань.
2. Роз’яснювально-інформаційна робота.
3. Психологічна допомога.
4. Соціально-педагогічна допомога.
5. Збереження та відновлення здоров’я.
6. Правова допомога.
Соціальна робота із сім’ями з дітьми, що перебувають у складних життєвих обставинах здійснюється шляхом:
- проведення бесід, консультувань;
- надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, соціально-побутових, юридичних послуг;
- проведення інформаційно-просвітницьких, навчальних та реабілітаційних заходів з метою попередження та профілактики складних життєвих обставин;
- термінового втручання;
- соціального супроводу;
- постпрограмної підтримки.
Соціальна робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах є складним механізмом надання соціальної допомоги, тому і підготовка спеціалістів до такого виду діяльності повинна бути комплексною. Фахівці, які залучені до надання соціальних послуг таким сім’ям, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички. Крім того, соціальний працівник повинен постійно підвищувати професійну кваліфікацію шляхом вивчення соціально-психологічної та юридичної літератури, участі у різноманітних семінарах, конференціях, тематичних тренінгах, навчання на курсах підвищення кваліфікації та інших способів саморозвитку.
викладач кафедри "Соціальна робота" ЧДІЕУ
О.І. Васюта (Тополь)
Тези конференції "Соціально-психологічні, медичні та юридичні проблеми підготовки молоді до сімейного життя: Студентська міжвузівська конференція"
(м. Чернігів 9 листопада 2010 року)
|
Теґі:
