реклама партнерів:
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Модератор форуму: Лапай  
Форум » Поетична сторінка » ЛАПАЙ Марина Леонідівна » збірка "Там, де біжать дитинства ноги босі..."
збірка "Там, де біжать дитинства ноги босі..."
Лапай Дата: П'ятниця, 20-Сер-2010, 17:19 | Повідомлення # 1
Новий читач
Група: Модератори
Постів: 10
Репутація: 0
Статус: Offline
Лебеді

Спить тиша туману зорею
І чується звук кришталя…
Між небом стою і землею,
Вві сні чую відгомін я.

Літають над морем лебеді,
Я їх поманю уві сні.
Сама полечу попід небом:
Даруйте лиш крила мені.

Нехай ті крила біліють,
несуть мене у світ казки.
Я хочу побачити мрію,
Без тіні, без сірої маски.

Летітиму я попід хмарами,
Візьму я у сонця тепла.
Летітиму поміж примарами,
Проситиму в неба добра.

Нехай мені сняться лебеді,
Несуть мене на чисті води,
Де зорі падають в сплетиві,
Де всі таємниці природи .

Летіти над білим світом
І бачити все з висоти,
Аби снились лебеді дітям,
аби не було самоти.

Кольорові сни дитинства

Синє небо весело всміхається,
Сонечко п’є воду з джерела…
Скрізь нове життя розпочинається,
Доля навіть до мене прийшла.

Ніч летить удалину приречено,
Осяває росяні стежки.
Тож давай дитинство ми повернемо
і підем до мрії залюбки.

Вітер босі ноги цілуватиме,
Я почую тихий спів весни.
Знову, мов дитина тихо спатиму
Й бачитиму кольорові сни.

Лечу на сплеті росяних вітрил

Далеко ще до літнього тепла.
Ще тільки-тільки зеленіють трави.
У синім небі хмарка пропливла
Зачервонівши в сонячній заграві.

Сріблясті роси, вквітчані дощем
Бринять, неначе кришталеві зорі.
Птахи тріпочуть весняним ключем,
Оспівуючи зоряні простори.

Вже райдуга п’є воду з джерела
І дивна казка загляда до хати
Від сну ще прокидається Земля,
Аби врожай був восени багатий

Поснуло все окрім зоряних крил,
Шумливих верб над тихою водою…
Лечу на сплеті росяних вітрил
І тихе небо спить переді мною .

Мій райський куточок

Побіжу по стежинці до хати,
Де замріяна вишня в саду.
Тільки мальви і стомлена мати,
І стежинка, якою іду.

Зашумлять за селом верболози
І душа заспіва уві сні…
Аж на очі навернуться сльози,
Бо усе таке рідне мені.

Дасть мені прохолоду криниця
І птахи полетять в небокрай.
Це мій дім, моя перша зірниця,
Це мій рай, мій занедбаний рай.

Синє небо темніє. Вже вечір.
Срібний місяць на небі горить.
І турботи лягають на плечі…
А життя все летить і летить.

Пролетить над селом журавлями
І до хати повернеться знов,
Де лишились незмінні з роками
Сива матір, Господь і любов.

Я люблю тебе, Земле…

Я люблю тебе, земле, калинова співанко,
Журавлина обитель, зорепадових сон…
Наче в мареві лету прохолодного ранку
відчуваю всім тілом чорнобривці і льон.

Тут біліє хатина під стрімкими вітрами.
Сонце сліпить промінням в яблуневім гіллі.
Я люблю тебе, земле. Я люблю до нестями…
Як люблю цю хатину у маленькім селі.

Не згорять у вогні, не змарніють від часу
Твого шепоту повні стежки з кришталю.
Я люблю тебе, земле, і п’янію від щастя.
Я люблю тебе, земле, так як матір люблю.

Передранкова тиша

Ще не прокинулись від сну ліси
Ще не сховався місяць за серпанком,
Але уже на крапельках роси,
Все забриніло золотавим ранком.

Ще тихі верби, що сплелись гіллям,
Не опустили листячко у воду.
Ще не дзвеніла пісня кришталя,
Якої ще ніхто не чув і зроду...

А я іду по росяній траві
І слухаю передранкову тишу...
А десь далеко, в неба синяві,
Промінчик сонця вірші свої пише.

Дощик

Накрапає срібний дощик.
Тихо спить Земля.
П’ють водичку ліс, садочок,
Луки і поля.

Накрапає, накрапає,
Тихо шелестить.
Мов русалонька блукає
поміж верховіть.

Лине тиша. Вірші пишуть.
Пролітає час.
Хтось колись вірші напише
Тільки – не про нас.

Але поки – срібний дощик
Шелестить в гіллі.
Тихо мріє наш садочок
У вечірній млі.

Я чекатиму на диво
І повірю в сни
Дощик крапає мінливо
Про прихід весни.

Ранкова пісня

Всміхнувся ранок - все попрокидалось,
На небо раннє сонечко зійшло.
Весела вітру сизо-біла гуска
Полопотіла тихо за село.

Затанцювали бджілки серед саду,
Відкрила очі хата край села...
Мов дівчина , яскрава диво-днина
Шматочки ранку в хату занесла.

Зашурхотіли небом ковдри-хмари,
Умилася небесная блакить.
Пташині співи всюди залунали...
На серці в мене світло стало вмить.

Золотіє сонечко надворі

Золотіє сонечко надворі.
Сад наш тихо листом шелестить.
Десь, мабуть в бабусиній коморі.
Щось маленька мишка шарудить.
І лунає рання пісня півня,
Тихо ніч відходить від вікон…
А чудова, дивовижна днина
виганя з моєї хати сон.
Прокидається мінливий ранок.
Сонцем все налите, все ясне.
Я виходжу радісно на ганок:
«Розбудили ви усі мене..»
Сонце мені промінь простягає,
Щоб не змерзла в цей ранковий час.
І чудова, дивна пісня птахів
Раптом лине весело до нас.
Трави всі умилися росою,
Квіти налилися сонцем вмить…
Не забути нам краси природи,
Хоч і скільки не мине століть.

Світ дитинства

Заснуло все під ночі диво-сном.
Все тихо, ніби все чогось чекає…
Хоча панує тиша ще кругом,
я вас з собою в марево гукаю.

Ходім зі мною, покажу вам світ,
Де райдуга осяяла простори.
Де із калини зеленавих віт
Спадають роси, наче в небі зорі.

Спить на долині стомлена трава
І притулилася на гірці хата.
А хмари все плетуть мережива
І сонечко уже лягає спати.

А де ж знайти мені цей дивосвіт?
Там, де біжать дитинства ноги босі.
Там, де живе новий, щасливий світ,
Де сяють кришталем ранкові роси.

Ще спить хатина хвилями серпанку.

Ще спить хатина хвилями серпанку.
А сонце вже біжить на небосхил,
До золотавого ясного ра6нку
летить на сплеті росяних вітрил.

Біжить маленька річка під горою
І ніч іде від нас за горизонт…
Наш сміх бринить сріблястою луною
І сонце стеле по землі узор.

Яскраве небо, річка зорепаду
і передзвони сонячних стежин…
Стою сама посеред зелен-саду
У цілім світі він такий один.

Дитинства й чистоти клечання юне,
Колиска й материнська теплота,
Неначе сонця веснянії струни
Оспіване усе моє життя.

Дитинство

Заснуло небо і згасають зорі,
Така Земля як і колись була.
Ти будь зі мною в радості і в горі,
Моя хатинко рідна, край села.

Роки летять на диво невблаганні.
нове життя штовхає в синяву..
Минають дні в мінливому чеканні.
А я – дитинством зоряним живу.

Зелений ліс і сонячна долина
І Пакулька, що лине в майбуття…
Ось це – моя маленька батьківщина,
У ній весь сенс подальшого життя.

Життя, ти зупинися на хвилинку,
Куди так знову поспішає час?
Дай повернутись у свою хатинку,
Стати дитиною в останній раз

Спогад про дитинство

Ніч. Надворі тиша. Ще тільки початок літа, але ночі вже теплі. Я виходжу в садок. Тиша. Тільки соловейко щебече у верховітті. Аж на серце і у спогади лине срібна пісня « Ніч така тихая, зоряна, милая …». Я відчуваю яке тут чисте повітря, які духмяні трави, яке солодке життя. Небо осявають міріади срібних зірок, кожна з яких лине до місяця, що зігнувся серпиком ще й підморгує одним оком. Щось шепоче стара яблуня.
Спускаюся до річки. Ріка мілководна. Моя бабуся мовить, що тут «Жабі по коліна». Але що в порівнянні з нею сивий Славутич-Дніпро і Буг. В цій річечці сховане моє дитинство, яке чиста вода відносить все далі і далі від мене. Іду вздовж низького берега. Благодать. Навіть комарі не кусають. Вже час додому, але природа ніби не хоче відпускати мене. Завтра вдень все буде звичне, а ця ніч таїть у собі казку. Мені так хочеться запам’ятати кожну мить, проведену тут. Відчуваю дотик кожної травинки. Все це таке рідне, дороге і до болю знайоме. Я люблю все це: і тихий садок коло хати з солов’їними піснями, і маленьку річечку мого дитинства і темний ліс, що починається просто коло нашої садиби. Все це – моя батьківщина. Ніяка сила не змусить мене її забути. Любов до батьківщини затьмарює кохання, всі найсокровенніші мрії та сподівання. Я живу, і життя – теж моя батьківщина, втратити яку можна тільки назавжди.
З тієї ночі минули роки. Зараз я живу далеко від ти місць, але досі бачу їх уві сні річку, садок і вплетене у зорі нічне небо.
Ох, доле, доле, дай мені нагоду ще раз повернутися у своє дитинство, почути того самого солов’я, бо тільки там є такі, напитися холодної води з кринички, пройтися по росяній траві і просто відчути усім серцем рідну батьківщину, яка кличе мене до себе щомиті.

Моє світанкове Полісся…

Моя зорепадова казка,
моє світанкове Полісся…
Веселки вигадлива ласка
Бринить, ніби зоряна пісня.
Серпанкова тиша рожева
Розстеле шляхи волошкові.
І ночі роса сургучева
Розсіє зірки в кожнім слові.
Багаття душі пломеніє
В пшениці багатім колоссі.
Моя зорепадова мрія…
У дивному різноголоссі
Зоря світанкова засяє,
Заграє Полісся, мов дзвони.
Вже осінь навкруг розсипає
Рубінів калинові грона.
Летять вже у вирій лелеки
Понад голубим небокраєм.
А сонце ясне ще здалека
Простори земні осяває.

***
Допоки не згасає синь небес
Живе в моїй душі білява хата.
Дитинства казка, сповнена чудес,
Під стріхою маленькі ластів’ята.
Та долі птаха враз змахне крилом
І понесе мене в мінливі далі…
А це маленьке, зріднене село –
Лиш спогад, повний тихої печалі.
За курявною далеччю доріг
Я йтиму доти, доки серце б’ється.
Моя хатино, батьківський поріг,
Душа до тебе піснею озветься.

Іду до тебе, річечко

Десь лине гомін над шумливим ставом
І ще куняє хата край села.
Ранкове сонце зустрічають трави
І райдуга п’є воду з джерела.

Цвітуть у зелені садів хатинки,
Неначе білі хати в небесах,
Хоча у небі – жодної хмаринки,
Одна блакить, неначе бірюза.
Бринять гаї пташиними піснями.
Прокинулась утомлена земля.
Забутими сто літ тому стежками
Іду до тебе, річечко моя.
Мені тебе не можна не любити,
Бо твої води, як мої роки.
Тебе знають батьки й полюблять діти
Найкращу в світі річку на віки.

Твої сріблясті води – неба квіти,
Затьмарюють Славутича-Дніпра…
Як же тебе я можу не любити,
Жива водице з сонця і добра.

Повіє по діброві теплий вітер
І понесе тебе через літа…
Як же тебе я можу не любити,
Кринице неба й сонця золота.

 
Форум » Поетична сторінка » ЛАПАЙ Марина Леонідівна » збірка "Там, де біжать дитинства ноги босі..."
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Loading...

Останні новини

21:52
02-Груд-2021
Росія намагається реанімувати сценарій 2014 року?
Цими днями ряд українських та зарубіжних високопосадовців акцентували увагу громадськ
15:04
02-Груд-2021
Народний Рух вимагає відміни антиселянського закону!
Заява проводу Чернігівської обласної організації Народного Руху України від 2 грудня
22:50
01-Груд-2021
У чому небезпека куріння кальяну?
Останнім часом куріння кальяну набуло особливого поширення. Цей спосіб відпочинку акт
21:54
29-Лис-2021
Що відомо про штам коронавірусної хвороби «Омікрон»
Штам коронавірусної хвороби «Омікрон» Всесвітня організація охорони здоров’я назвала
19:22
29-Лис-2021
На Чернігівщині вшанували пам’ять жертв Голодомору на місці поховання однієї родини
27 листопада в Ічнянській об’єднаній міській громаді Прилуцького району Чернігівської
12:42
29-Лис-2021
Удар по серцю: вплив COVID-19 на серцево-судинну систему
Коронавірусна хвороба COVID-19 впливає на організм людини з різних сторін. І хоча у п
21:55
26-Лис-2021
Тромбоз як ускладнення COVID-19

Серед ускладнень коронавірусної хвороби COVID-19 дослідження все частіше називають

21:33
26-Лис-2021
Чверть коштів українці витрачають на препарати, які не мають достатніх доказів безпеки та ефективності

Про це свідчить аналіз ринку споживання лікарських засобів за 2018, 2019 та 2020 р

21:17
26-Лис-2021
Тестування на COVID-19: різновиди

Вчасне виявлення випадків захворювання на COVID-19 – важлива складова бороть

20:58
26-Лис-2021
Можливості гри на гроші без вкладень

Бажання користувачів поєднати комфортний мережевий відпочинок з отриманням профіту

Усі новини




Loading...