Року 269 християнський священик Валентин постає перед Римським імператором і той присуджує йому страшну смерть. 14 лютого відбувається страта. Проте перед тим Валентин встигає передати листа своїй учениці - сліпій доньці тюремника Римського імператора, в якій написано всього декілька напутніх слів-порад завжди залишатися вірною християнській вірі та підписує послання словами: "Твій Валентин".

"Ніжність моя! Коли ти отримаєш цього листа, я вже приєднаюся до Господа нашого і буду вести з Ним задушевну бесіду! У ці останні часи свого земного життя я ні про що не жалкую - тому що воно було сповнене любов‘ю до Господа, до людей і до знань. Ні, неправду я пишу: жалкую лишень про одне, що не встиг насолодитися нашою дружбою...Не встиг закріпити твій дух бесідами про нову для тебе віру!"

Кажуть, дівчина так хотіла побачити написане, що прозріла. З того часу, для жителів більшості європейських країн 14 лютого вважається особливим днем - Днем усіх закоханих, Днем Валентина.

За іншою версією, Валентин, що жив у ті роки, був священиком і, не дивлячись на заборону Римського імператора Юлія Клавдія ІІ, таємно вінчав усіх закоханих. За що і був страчений.

Історики вважають, що Валентинів день має і деяке язичницьке коріння. Адже саме всередині лютого, згідно із законами пророди починає прокидатися усе живе - ведмеді прокидаються після зимової сплячки, пробуджуються гризуни, а птахи починають шукати собі пару. В цей день в Римській імперії приносили дари та жертви покривительці жінок та домашнього вогнища верховній богині Юноні, а також святкували день святого Люперка. Поклоняючись Юноні, жінки молилися про здорове потомство, а також покровительство в сімейних та любовних справах.

Луперк - бог родючості та очищення. Саме в цей день молоді незаміжні дівчата писали любовні послання чоловікам та вкадали їх у спеціальну скриньку для жеребкування. Тому, хто витягне таке послання належало залицятися до тієї дівчини, яка його написала. Найчастіше такі залицяння закінчувалися весіллям.

Звичайно, кожен з нас сам обирає, в яку з історій йому вірити, але те, що в цей день належить дарувати подарунки коханим та друзям, запалювати свічки та проводити романтичні вечері, залишається доброю традицією.

Чого тільки не вигадують у ці дні, аби відрізнитися від усіх інших оригінальністю та дивацтвами. Ну скажіть - хіба це не цікаво - побачити Мадлен Олбрайт, держсекретаря США, яка обходить учасників засідання Ради Безпеки ООН, вручаючи кожному по симпатичній торбинці із солодощами, говорячи при цьому "Happy Valentine’s Day"? Хіба не мило спостерігати, як пишуть теплі слова на валентинках своїм домашнім улюбленцям британці? А неперевершені японці, які перетворили День Валентина на чоловічий день а-ля 8 Березня? І нехай тисячі і тисячі старших поколінь наголошують на тому, що це не "наше" свято, насправді правильно лише одне - його обов‘язково варто святкувати. Адже позитивні емоції, дзвінкий сміх і таке до болю рідне і разом з тим таке, що кожного разу вимовляється та звучить по-новому "я тебе кохаю" мають право на свято!

Дивно, але це свято святкують у багатьох, далеко не християнських країнах - Китаї, Тунісі, Малайзії, на Філіппінах. Що найцікавіше - у кожного народу скалася своя особлива культура подарунків і що дивно - у кожного з народів вона інша.
У Південно-Східній Азії фантазії є де погуляти - можна дарувати все, що заманеться, але обов‘язково червоного кольору - троянди, білизну, малиновий або вишневий торт, кульки...Кажуть, що кохання не купити за гроші. Виявляється, можна за золото. На ближньому Сході золото вважається найкращим подарунком і чим його більше, тим міцніше кохання.

Найестетичніші традиції подарунків до Дня Валентина збереглися у британців. Ще триста років тому закохані британці дарували одне одному рукавички, обручки та мереживо. Вважаєте таку традицію дивакуватою? А ось і ні, адже ще у стародавні лицарські часи в британців було заведено просити руку і серце, і частіше всього ця рука була одягнена у рукавичку, не рідко навіть з мережива. Чому мереживо? Тому що не рідко жіночі гаптовані хустинки слугували приводом для початку нового роману. З каблучками і так усе зрозуміло.

Ще й до сьогодні в Англії існує повір‘я - якщо в день святого Валентина дівчина побачила пташку вільшанку (малинівку), то її суджений буде моряком, щиголь віщує чоловіка-мільйонера, а горобець обіцяє, що вона вийде заміж за бідняка, але буде з ним щаслива. У старі-добрі часи, коли листівок-валентинок ще не було, аби освідчитися у коханні дівчина посилала хлопцеві букет квітів "анютині глазки" або гербарій з них.

Німці, окрім традиційних подарунків обожнюють дарувати на День Валентина тістечка у вигляді серця, з глазуровними написами. І це теж, в якійсь мірі, данина звичаям та історії, адже у давні часи дівчата самі пекли такі пряники для своїх коханих. Крім того, будь яка порядна німецька дівчина вірила, що ім‘я першого чоловіка, якого вона зустріне на вулиці 14 лютого, буде ім‘ям її майбутнього чоловіка.

Навіть нудні та зацьковані "Макдональдсом" американці і ті зберегли свої певні традиції. Сто років тому вони посилали своїм нареченим марципани, пізніше - карамельки у червоно-білих обгортках. Сьогодні виробники солодощів вкладають цукерки у коробки-сердечка та оформлюють їх паперовим мереживом.