22 роки тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР.
День прийняття Декларації був оголошений святковим і вихідним на території України. Цікавим фактом було те, що за відсутності інших ритуалів у першу річницю прийняття Декларації комуністичні керівники урочисто несли квіти до пам'ятників Леніну, які обов'язково були у центрі кожного міста.
Вже в перший рік відзначення Дня прийняття Декларації відзначився мітингами навіть на Чернігівщині з вимогами надання УРСР реального суверенітету.
Наприклад, в першому пункті резолюції прийнятій на загальноміському мітингу, проведеному на літній естраді парку ім. Тараса Шевченка м. Ніжина ТУМом, РУХом, УРП, ДемПУ 16 липня 1991 рок прямо пропонувалося з метою впровадження справжнього суверенітету України створити ніжинське демократичне об'єднання «За незалежну Україну».
Крім того, в резолюції, підписаній відомими на Чернігівськими громадськими діячами В.Б. Максимоньком і М.П. Шкурком, містилися конкретні вимоги щодо формування незалежної держави:
- негайне прийняття закону про громадянство України;
- передача підприємств союзного підпорядкування, які знаходяться на території України, усіх видів транспорту в розпорядження місцевих Рад і Верховної Ради України, уряду України;
- негайне підпорядкування уряду України КДБ, міліції, внутрішніх військ, що розміщені на території України;
- формування національної армії України та створення митної системи, власного банку та власної грошової одиниці.

Цікаво, крім політичних вимог в резолюції містилася і низка конкретних соціально-економічних вимог до влади. Наприклад, усунути монопольний диктат в торгівлі, на міському базарі, громадян інших республік (переважно кавказьких). припинення будь-якого будівництва, в зонах, які виявляють історичну цінність для жителів м. Ніжина.
Звісно більшість з вимог мітингуючих в День першої річниці Декларації про державний суверенітет України в м.Ніжині втратили актуальність.
Однак, досі залишається актуальною щонайменше дві вимоговимоги: «запровадити систему виховання дітей на національних традиціях та правдивому історичному минулому України» та «керівникам підприємств та установ виконувати державну програму про розвиток української мови».

Сергій Соломаха

ДОДАТОК: РЕЗОЛЮЦІЯ МІТИНГУ 16 липня 1991 року, м.Ніжин
ВЕРХОВНА РАДА УРСР ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛВИКОНКОМ
НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКВИКОНКОМ
КРАЙОВА ОРГАНІЗАЦІЯ РУХу Чернігівській області

РЕЗОЛЮЦІЯ МІТИНГУ
16 липня 1991 року м.Ніжин

1. Для впровадження справжнього суверенітету України, ініціативна група пропонує створити ніжинське демократичне об'єднання «За незалежну Україну». Членство колективне, але без права входження цих колективів, центри яких знаходяться паза межами України.
2. Вимагаємо у Верховної Ради України негайно прийняти закон про громадянство України.
3. Вимагаємо не ставити питання про союзний договір до прийняття конституції України і виборів президента.
4. Вважаємо, що балотуватись в президенти України, на даному етапі, може людина безпартійна, або така, яка на чає обрання тимчасово припинить членство в будь-якій партії.
5. Вимагаємо передати підприємства союзного підпорядкування, які знаходяться на території України, в розпорядження місцевих Рад і Верховної Ради України (в тому числі з-д "Прогрес", "Сільмаш", м.Ніжина).
6. Передати всі види транспорту в розпорядження уряду України.
7. Вимагаємо відшкодування в місцевий бюджет екологічних, економічних, соціальних збитків, від діючих військових об'єктів в м. Ніжині.
8. Виступаємо за скорочення військових частин, та перепрофілювання військових об'єктів у виробництво товарів народного споживання з екологічно безпечною технологією.
9. Виступаємо проти розміщення в м.Ніжині будь-яких задаткових військових частин та об'єктів.
10. Припинити організоване заселення міста Ніжина жителями інших регіонів, з поза меж України. Натомість вимагаємо першочергового будівництва житла потерпілим Чорнобильської аварії, інвалідам, соціальна незахищеним верстам населення м.Ніжина.
11. Вимагаємо захисту ринку України від вивезення товарів народного споживання шляхом створення митної системи, власного банку та власної грошової одиниці.
12. Протестуємо проти бандитських збройних нападів на території Західної України, з метою знищення ні в чому не винних беззбройних людей та пам'ятників. Притягнути злочинців до кримінальної відповідальності. Негайно підпорядкувати органи КДБ, міліцію, внутрішні війська, ще розміщені на території України - уряду України.
13. Приступити до формування національної армії України !
Звертаємось до трудових колективів Чернігівщини, їх керівників, надавати пріоритетну увагу в розширенні економічних зв'язків з підприємствами України.
14. Вимагаємо звільнити навчальний та виховний процес дітей міста від ідеологічних догм. Запровадити систему виховання дітей на національних традиціях та правдивому історичному минулому України.
Керівникам підприємств та установ виконувати державну програму про розвиток української мови.
15. Вимагаємо усунути монопольний диктат в торгівлі, на міському базарі, громадян інших республік (переважно кавказьких). Для чого задіяти закупівельний центр при базарі.
16. Ставимо вимогу перед міськвиконкомом негайно надати приміщення для роботи міських організацій: РУХу, УРП, ТУМ, ДемПУ.
Закликаємо Верховну Раду України негайно прийняти закон про "Громадські організації".
17. Оголошуємо збір підписів за відкликання депутата Асеєва Г.С. з депутатів Верховної Ради України.
18. Вимагаємо припинення будь-якого будівництва, в зонах, які виявляють історичну цінність для жителів м.Ніжина.
19. Вимагаємо вивести партійні органи за межі трудових колективів. Підприємство повинно бути департизованим.

ГОЛОВА ЗБОРІВ МАКСИМОНЬКО В.Б.

СЕКРЕТАР ШКУРКО М.П.

Підготовлено за матеріалами зі збірника документів і матеріалів «Боротьба за незалежність України у 1989-1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного руху України за перебудову», Чернігів, 2009, стор. 112-114

Довідник «Чернігівщина: 20 років незалежності України», Чернігів, 2011
Максимонько Володимир Болеславович (27.10.1949 р. н.), проживав у м. Ніжині Чернігівської області, працював лікарем-дерматовенерологом Ніжинського шкірно-венерологічного диспансеру. Один з засновників РУХу в м. Ніжин, заступник голови Ніжинської організації РУХу з лютого 1992 р. Голова Ніжинської міськрайонної організації НРУ(1992-2002). З 2001 р. – головний лікар обласного шкірно-венерологічного диспансеру. Заслужений лікар України (2009).

Шкурко Микола Пантелійович (16.12.1954 р. н.), мешкає в м. Ніжині Чернігівської області, працював начальником відділу Ніжинського жиркомбінату. Голова Ніжинського осередку Товариства української мови ім. Т. Шевченка з лютого 1989 р. Один з засновників РУХу за перебудову в м. Ніжин. З 2002 р. – Президент Благодійного фонду «Ніжен».

Прес-служба Чернігівської обласної організації Української народної партії