На Чернігівщині відзначили пам’ять жертв голодоморів і тих, хто чинив опір геноциду. Фото
Вранці 22 листопада 2014 року біля пам’ятного хреста жертвам Голодомору у селищі Седнів Чернігівського району Чернігівської області проведено меморіальний захід вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу 1932–1933 років, голодоморів 1921–1923, 1946–1947 років. У ньому взяли участь керівництво області, району і селища, представники седніської та навколишніх громад, громадськість, учнівська молодь, співробітники Українського інституту національної пам’яті.
Учасники заходу поклали квіти до пам’ятного хреста жертвам Голодомору, вшанували пам’ять жертв і оборонців від комуністичного терору і геноциду хвилиною мовчання.
Сергій Журман, в. о. голови Чернігівської облдержадміністрації, під час мітингу-реквієму сказав, що пам’ятні хрести, встановлені у містах та селах нашої області, нагадують громадянам про нашу трагічну історію. Нелегкі часи переживає Україна і зараз, коли кожного дня в боях гинуть наші співгромадяни за волю і незалежність держави.
Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, наголосив, що «голодні роки» минулого століття є страшним уроком для сучасного покоління. Однак, український народ вижив і відновив свою державність.
Сергій Горобець, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, краєзнавець, повідомив, що офіційні дані говорять про понад 36 тисяч встановлених жертв під час Голодомору 1932–1933 років на Чернігівщині. Їхні імена занесені до Національної книги пам’яті. Зокрема, у самому Седневі під час геноциду вбито голодом 145 осіб, у сучасних межах Чернігівського району – 4827 осіб. Дослідник підкреслив, що втрати України від голодовбивства, організованого комуністичним режимом, співставні з втратами нашого народу у Другій світовій війні.
Керуючий єпархією Української православної церкви Київського Патріархату архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій відправив заупокійну літію. У своєму виступі він закликав згадувати не тільки жертви голодомору, а також тих, хто чинив опір геноциду та політиці терору й грабунку.
Учасники заходу поставили запалені свічки-лампадки біля пам’ятного хреста жертвам Голодомору.
—
У той же день у Чернігові вшанування пам’яті жертв геноциду та голодоморів традиційно проведено біля П'ятницької церкви.
У заході взяли участь керівництво Чернігівської області та обласного центру, народні депутати України, депутати місцевих рад, представники громадськості, установ та організацій, політичних партій, Українського інституту національної пам’яті, учнівська та студентська молодь. За оцінками журналістів чернігівської інтернет-газети «Високий Вал» у меморіальному заході було понад тисячу людей, що значно перевищило кількість учасників у минулі роки.
Заупокійну літію відправив керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
Учасники заходу запалили свічки у пам'ять про жертви геноциду та вшанували їх у загальнонаціональній хвилині мовчання.
Під час відкриття мітингу-реквієму Сергій Журман, в.о. голови Чернігівської облдержадміністрації, відзначив, що голодні роки, якими отруювали українську націю у 20-му столітті, навіки залишаться у її пам’яті та історії. На нашій щедрій, врожайній українській землі люди вмирали голодною смертю. Сьогодні Голодомор 1932–1933 років, внаслідок якого загинуло майже 4 мільйона осіб, увесь світ визнає геноцидом українського народу. Але і тоді, як і сьогодні, народ України чинив ярий спротив терору.
Він наголосив: «Хай ті часи, що залишилися у минулому, будуть наукою для прийдешніх поколінь, щоб такої тиранії, такого знущання над людьми більше не відбулося ніколи ні в історії українського народу, ні в історії людства. Нашим святим обов’язком є не лише гідне вшанування пам’яті загиблих від голоду, а й відновлення історичної правди про причини та наслідки трагедії».
Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, у своєму виступі зазначив, що кожної четвертої суботи листопада, в День жертв голодоморів, люди приходять до пам'ятних знаків і місць поховань замучених жорстоким комуністичним режимом українців аби низько схилити голови перед їх світлою пам'яттю. Він підкреслив: «Ми низько схиляємося перед усіма, хто був закатований страшним голодом. Не має жодного українського села, міста де б не пройшов тоталітарний геноцид. На жаль, і зараз український народ бореться за свою незалежність. Україна – Божа земля і Господь завжди буде з правдою, збереже українську націю і буде на нашій землі мир».
Василь Чепурний, голова обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, згадав про своїх вбитих комуністичним голодом прадідів Самійла Чепурного та Євсентія Ященка. Він заявив, що захисників та послідовників тодішнього голодомору-геноциду чекає Божий суд.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, звернув увагу на закономірність політики організації у 20-му столітті трьох голодоморів комуністичним людиноненависницьким режимом.
Він наголосив, що все в історії пізнається у порівнянні: в часи Другої світової війни в лавах Червоної армії загинуло 3,5 млн. українців, а під час геноциду 1932–1933 років Українського народу за підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб; у Чернігівській області впродовж дворічної нацистської окупації з вересня 1941 до вересня 1943 років вбито 127 тис. осіб, а під час геноциду 1932–1933 років – 230 тис. осіб (у межах області до 1939 року – 360 тис. людей).
Представник Українського інституту національної пам’яті закликав якнайшвидше у Чернігові встановити пам’ятник або пам’ятний знак жертвам голодомору-геноциду. На сьогоднішній день встановлено поіменно 3529 жертв голодовбивства в обласному центрі. Це без врахування тих селян, які рятуючись від голоду йшли до Чернігова і там вмирали. Кількість цих жертв невідома. Комуністична влада вбитих голодом поспіхом таємно ховала, як і розстріляних жертв політичних репресій у 1937–1938 роках, як нацисти – у роки Другої світової війни.
Історик просив вшанувати пам’ять і керівника антикомуністичного повстання у 1930 року на Городнянщині Якима Рябченка та всіх, хто на початку 1930-х років чинив спротив злочинній комуністичній політиці, геноциду Українського народу.
Ігор Андрійченко, офіцер 13-го батальйону територіальної оборони, наголосив на необхідності міцно пам’ятати уроки голодоморів в Україні, рішуче боротися з агресором, очищати армію та органи влади від зрадників.
Після мітингу-реквієму відбулася хода до пам'ятного знака Борцям за волю і незалежність України, що біля Катерининської церкви, де учасники заходу розставили лампадки у вигляді хреста.
Меморіальні заходи вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу 1932–1933 років, голодоморів 1921–1923, 1946–1947 років проведені в усіх населених пунктах Чернігівської області.
Український інститут національної пам’яті
Учасники заходу поклали квіти до пам’ятного хреста жертвам Голодомору, вшанували пам’ять жертв і оборонців від комуністичного терору і геноциду хвилиною мовчання.
Сергій Журман, в. о. голови Чернігівської облдержадміністрації, під час мітингу-реквієму сказав, що пам’ятні хрести, встановлені у містах та селах нашої області, нагадують громадянам про нашу трагічну історію. Нелегкі часи переживає Україна і зараз, коли кожного дня в боях гинуть наші співгромадяни за волю і незалежність держави.
Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, наголосив, що «голодні роки» минулого століття є страшним уроком для сучасного покоління. Однак, український народ вижив і відновив свою державність.
Сергій Горобець, науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, краєзнавець, повідомив, що офіційні дані говорять про понад 36 тисяч встановлених жертв під час Голодомору 1932–1933 років на Чернігівщині. Їхні імена занесені до Національної книги пам’яті. Зокрема, у самому Седневі під час геноциду вбито голодом 145 осіб, у сучасних межах Чернігівського району – 4827 осіб. Дослідник підкреслив, що втрати України від голодовбивства, організованого комуністичним режимом, співставні з втратами нашого народу у Другій світовій війні.
Керуючий єпархією Української православної церкви Київського Патріархату архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій відправив заупокійну літію. У своєму виступі він закликав згадувати не тільки жертви голодомору, а також тих, хто чинив опір геноциду та політиці терору й грабунку.
Учасники заходу поставили запалені свічки-лампадки біля пам’ятного хреста жертвам Голодомору.
—
У той же день у Чернігові вшанування пам’яті жертв геноциду та голодоморів традиційно проведено біля П'ятницької церкви.
У заході взяли участь керівництво Чернігівської області та обласного центру, народні депутати України, депутати місцевих рад, представники громадськості, установ та організацій, політичних партій, Українського інституту національної пам’яті, учнівська та студентська молодь. За оцінками журналістів чернігівської інтернет-газети «Високий Вал» у меморіальному заході було понад тисячу людей, що значно перевищило кількість учасників у минулі роки.
Заупокійну літію відправив керуючий Чернігівською єпархією Української Православної Церкви Київського Патріархату архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій.
Учасники заходу запалили свічки у пам'ять про жертви геноциду та вшанували їх у загальнонаціональній хвилині мовчання.
Під час відкриття мітингу-реквієму Сергій Журман, в.о. голови Чернігівської облдержадміністрації, відзначив, що голодні роки, якими отруювали українську націю у 20-му столітті, навіки залишаться у її пам’яті та історії. На нашій щедрій, врожайній українській землі люди вмирали голодною смертю. Сьогодні Голодомор 1932–1933 років, внаслідок якого загинуло майже 4 мільйона осіб, увесь світ визнає геноцидом українського народу. Але і тоді, як і сьогодні, народ України чинив ярий спротив терору.
Він наголосив: «Хай ті часи, що залишилися у минулому, будуть наукою для прийдешніх поколінь, щоб такої тиранії, такого знущання над людьми більше не відбулося ніколи ні в історії українського народу, ні в історії людства. Нашим святим обов’язком є не лише гідне вшанування пам’яті загиблих від голоду, а й відновлення історичної правди про причини та наслідки трагедії».
Микола Звєрєв, голова Чернігівської обласної ради, у своєму виступі зазначив, що кожної четвертої суботи листопада, в День жертв голодоморів, люди приходять до пам'ятних знаків і місць поховань замучених жорстоким комуністичним режимом українців аби низько схилити голови перед їх світлою пам'яттю. Він підкреслив: «Ми низько схиляємося перед усіма, хто був закатований страшним голодом. Не має жодного українського села, міста де б не пройшов тоталітарний геноцид. На жаль, і зараз український народ бореться за свою незалежність. Україна – Божа земля і Господь завжди буде з правдою, збереже українську націю і буде на нашій землі мир».
Василь Чепурний, голова обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, згадав про своїх вбитих комуністичним голодом прадідів Самійла Чепурного та Євсентія Ященка. Він заявив, що захисників та послідовників тодішнього голодомору-геноциду чекає Божий суд.
Сергій Бутко, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, звернув увагу на закономірність політики організації у 20-му столітті трьох голодоморів комуністичним людиноненависницьким режимом.
Він наголосив, що все в історії пізнається у порівнянні: в часи Другої світової війни в лавах Червоної армії загинуло 3,5 млн. українців, а під час геноциду 1932–1933 років Українського народу за підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб; у Чернігівській області впродовж дворічної нацистської окупації з вересня 1941 до вересня 1943 років вбито 127 тис. осіб, а під час геноциду 1932–1933 років – 230 тис. осіб (у межах області до 1939 року – 360 тис. людей).
Представник Українського інституту національної пам’яті закликав якнайшвидше у Чернігові встановити пам’ятник або пам’ятний знак жертвам голодомору-геноциду. На сьогоднішній день встановлено поіменно 3529 жертв голодовбивства в обласному центрі. Це без врахування тих селян, які рятуючись від голоду йшли до Чернігова і там вмирали. Кількість цих жертв невідома. Комуністична влада вбитих голодом поспіхом таємно ховала, як і розстріляних жертв політичних репресій у 1937–1938 роках, як нацисти – у роки Другої світової війни.
Історик просив вшанувати пам’ять і керівника антикомуністичного повстання у 1930 року на Городнянщині Якима Рябченка та всіх, хто на початку 1930-х років чинив спротив злочинній комуністичній політиці, геноциду Українського народу.
Ігор Андрійченко, офіцер 13-го батальйону територіальної оборони, наголосив на необхідності міцно пам’ятати уроки голодоморів в Україні, рішуче боротися з агресором, очищати армію та органи влади від зрадників.
Після мітингу-реквієму відбулася хода до пам'ятного знака Борцям за волю і незалежність України, що біля Катерининської церкви, де учасники заходу розставили лампадки у вигляді хреста.
Меморіальні заходи вшанування пам’яті жертв геноциду Українського народу 1932–1933 років, голодоморів 1921–1923, 1946–1947 років проведені в усіх населених пунктах Чернігівської області.
Український інститут національної пам’яті
Теґі:
