7 липня в Києві на Форумі демократичних сил було проголошено про утворення Союзу патріотичних сил «Наша Україна». Конкретно мова йде про те, що на парламентські вибори 2012 року формується єдиний виборчий список на базі політичної партії «Наша Україна» за участю трьох партій: окрім «НУ», це Українська народна партія та Конгрес українських націоналістів. Потім ці партії об'єднуються в одну. До об'єднання увійшли також близько 30 всеукраїнських громадських організацій, серед яких такі авторитетні, як Товариство «Просвіта», «Меморіал», Спілка офіцерів України. Об'єднання відкрите й для інших демократичних партій та громад­ських організацій.
Ще півроку тому я прогнозував такий розвиток подій. Точніше, говорив (бо прогнозувати в нашому дивному політикумі важко), що на вибори піде кілька колон, кілька виборчих списків від опозиції, демократичних, державницьких сил. І що саме такий сценарій був би найбільш оптимальним, бо навряд чи можливо та й потрібно об'єднувати в «єдиний список» досить різні політичні сили. Натомість їх має об'єднати інше — прагнення до зміни цієї влади.
Я говорив, що списків від опозиції буде мінімум три: «Батьківщина», «Фронт змін» і «Свобода». Вже тоді, півроку тому, обговорювався і варіант об'єднання перших двох партій у єдиний список. Так і вийшло. Але списків усе одно вималювалося три: додалася партія Кличка «УДАР», яка теж ітиме самостійно.
Отже, що ми маємо на вибори, які пройдуть 28 жовтня? Виборча кампанія офіційно стартує вже наприкінці липня, а реально, пропагандистськи вона ведеться вже добрих півроку. Велика, або об'єднана, опозиція. Юридично виборчий список буде поданий від партії «Батьківщина», бо за новим законом блоків партій на виборах вже нема. Крім «Фронту змін», лідер якого Яценюк, очевидно, очолить цей список, до цієї опозиції увійшли також партії «Народна самооборона» (лідер Юрій Луценко), ПРП (Сергій Соболєв), «За Україну» (В'ячеслав Кириленко), Народний рух (Борис Тарасюк). Щойно до об'єднаної опозиції увійшла партія «Громадянська позиція», яку очолює Анатолій Гриценко, і прихід цього рейтингового політика дуже посилив опозицію. Очікується влиття і ще кількох партій. Окремими списками ідуть «Свобода» і «УДАР».
Але поза цими розкладками весь час залишалися і старі національно-демократичні сили, які уособлювала, в першу чергу, УНП, і партія Майдану — «Наша Україна». А це ж значний сегмент політикуму правоцентристського спрямування, це мільйони прихильників, тобто електорату, це тисячі партійців-патріотів, загартованих у виборчих кампаніях. Останні півроку йшли непрості переговори про злиття цих двох партій в єдиний виборчий список, а згодом і в одну партію. І нарешті справу зроблено.
Проголошення лідерами партій Віктором Ющенком і Юрієм Костенком політичного виборчого об'єднання викликало шквал негативних коментарів. Найбільш гострим є такий закид цим партіям: вони не пройдуть у парламент і лише відберуть голоси в інших опозиційних сил. На це є проста відповідь: чому це Тягнибоку зі «Свободою» і Кличку з «Ударом» (взагалі новий політичний проект), які теж поза об'єднаною опозицією, можна самим іти на вибори, а партії Майдану і колишньому Руху не можна?
Питання в іншому. Щоб розвіяти ці побоювання, нове об'єднання повинно виборчу кампанію, в яку вступає із запізненням, провести вкрай потужно, насичено, йти на неї, маючи значний фінансовий, людський і медіальний ресурс.
А головне стосується всіх цих опозиційних, демократичних потоків, які окремо йдуть на вибори: максимальний та ідеальний варіант — повна співпраця, мінімальний та обов'язковий — відсутність будь-яких чвар і протиборства. А цього досягти буде непросто. Але невже з нас не досить двох десятиліть цих чвар, відсутності єдності демократичних сил? Хіба не досить 5-ти років недавніх ганебних чвар між БЮТ і «Нашою Україною»? Чвари ці у період виборів мають якщо не виправдання, то пояснення: йтиме боротьба за електорат. Але наші політичні вожді мали б затямити: їм є з ким воювати і є де набирати голоси. Ось Адам Мартинюк нахабно заявив, що його Компартія розраховує на 15 відсотків голосів на виборах. Який блеф і яке нахабство! Це в умовах, коли вперше за більш як 20 років є всі можливості добитися, щоб комуністів зовсім не було в парламенті. Ось де (і не тільки тут) резерв електорату для демократичних сил, а не у боротьбі один з одним.

І останнє, що стосується виборців. У чотирьох опозиційних, демократичних потоків колосальна підтримка серед виборців. Але людям теж час перестати чваритися у виборі, за кого голосувати. Голосуй за будь-який демократичний список і не лай інших. Лаяти у нас і так є кому.

Петро АНТОНЕНКО,
Чернігівська обласна газета «СВІТ» №10 від 14 липня 2012 року