Найбільш дражливою темою для нової політичної команди є шалені успіхи з денаціоналізації української політики на тлі посередніх успіхів у реформуванні економіки. Сумнівні економічні досягнення нової владної команди засвідчує оприлюднена днями інформація Держкомстату за 2010 рік. Цей парадокс найбільше кидається в очі, оскільки гуманітарна політика, на відміну від економічної, не була пріоритетом Партії регіонів та Віктора ЯНУКОВИЧА на президентських та парламентських виборах.
Партія регіонів та її кандидат асоціювалися у виборців з радикальною зміною політики на користь відродження індустріального потенціалу України. Тим більше, що "регіоналів" найбільшою мірою представляє саме виробничий капітал. Однак реальні успіхи Партії регіонів в економіці – на трієчку чи навіть менше, оскільки системних законодавчих змін не відбулося, у тому числі щодо стимулювання малого і середнього бізнесу, підтримки національного виробника. Красномовний факт, – 50% бюджету ЄС, який дорівнює майже 147 млрд. євро, спрямовано на підтримку виробництва. Український же бюджет, сформований під керівництвом "регіоналів", розрахований на проїдання, а не на розвиток!
Отже, у виробництві не відбулося принципових змін, як очікували підприємці та іноземні інвестори при зміні команди ЮЩЕНКА на команду ЯНУКОВИЧА. Проте в гуманітарній політиці за час правління нової команди відбулись радикальні зміни, – здебільшого під ідейним керівництвом міністра освіти Дмитра ТАБАЧНИКА. Нова команда категорично не сприймає всього, що хоч і кволо, але більш-менш системно робилося в Україні для відтворення правдивої національної історії, повернення національних героїв і пам'яті. Тобто, у виробництві, де Партія регіонів має, дійсно, сильний потенціал, її успіхи посередні, а у сфері національної політики, де "регіонали" мають небагато фахівців, її успіхи надзвичайно великі, але з точки зору денаціоналізації української політики.

Ці ігри влади відбуваються на тлі невпинного формування єдиного національного та культурного простору в Україні. За 20 років незалежності в усіх регіонах уже звикли до державної мови, жовто-блакитного стягу та тризубу, що пройшли через національну історію. Міфічних терористичних актів від бандерівців ніхто не боїться навіть у Донецької області, хоч дехто і намагається посіяти національний розбрат, – це еволюція майже за теорією ДАРВІНА. І ось тепер ТАБАЧНИК розповідає українській спільноті, як треба розуміти українську історію.
Політичним нонсенсом є ліквідація звання Героїв України у тих, хто уже не може себе захистити. Такої практики, як за нової влади, немає у жодній країні світу. Якщо вже почався перегляд статусу Героїв України, то треба позабирати статус героїв СРСР у діячів, причетних до Голодомору, політичних репресій, масових вбивств серед мирного населення УРСР тощо. Варто тільки розпочати цей процес, і йому не буде кінця. До речі, в Росії, на яку так часто кивають сьогодні українські можновладці, в політиці домінує тема національного примирення. Всі російські політики моляться одному богові – державному інтересу "великої Росії". Знову нагадаю, що Росія не заглиблює прірву між царською Росією і Росією ПУТІНА. Ні російська влада, ні російські комуністи не роздмухують теми "білі – проти червоних", тоді як у нас весь час протиставляють бандерівців – червоноармійцям.
Денаціоналізація державної політики, запроваджена за нової влади, вдарить не тільки по гуманітарній сфері, а й по економіці, яку неможливо відділити від українського національного інтересу. Історія свідчить, що політика роздмухування національних протиріч завжди веде до злиднів, – через це за 20 років незалежності Україна так і не вирвалась на провідні європейські позиції щодо показників економічного розвитку та соціальних стандартів. Через відсутність політики захисту державного інтересу, яка базується на суспільному компромісі, врахуванні історичних, етнічних, культурних особливостей держави, 7 мільйонів українців блукають по світах у пошуку заробітку, а українські пенсіонери просять на вулицях копійчину.
Я хотів би нагадати, що нікому і ніколи в історії не вдавалося зробити із народу з глибинною історією усереднену особу з нав'язаною ідеологією. Тому ніяким табачникам не вдасться започаткувати державну єдність штучними засобами, змавпувавши в СРСР ідею "усередненого українця", без національного коріння, з уніфікованою генетикою, географією та культурою.

Юрій Костенко
Джерело: Українська правда