ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА - Портал чесних новини-Єдина Країна

Глинські сливи

Черняков — Sat, 26 Sep 2026 17:53:55 GMT

По дорозі з Києва заїхав до батьків у Глинськ. Дали сину і онукам торбу, навіть декілька. Картопля, консервація - традиційний набір з села.
Між іншим назбирали мені ящик глинських слив з родового саду.
Із саду, який доглядав ще мій дід. А до мого діда, можливо, хтось інший. Бо такі сади живуть довше за людей. Глинські сливи це легенда. Це бренд Глинська, хоча ніхто ніколи офіційно його не реєстрував і не придумував йому реклами.
У дитинстві я цих слив не любив. Мої літні канікули були завжди у Глинську. Сонце, Сула, ставки, сад, і на деревах вічно зелені, тверді й гіркуваті сливи. Їсти їх було неможливо, хіба літній сорт який називали «дрислівки». Інша справа - абрикоси, яблука, груші. Оце був наш справжній дитячий раціон. А сливи висіли собі на деревах і наче взагалі не збиралися достигати.
Їхню справжню ціну я зрозумів значно пізніше. Одного разу приїхав до Глинська вже на так звані «октябрьські канікули» - традиційні для радянських школярів. Був холодний, майже зимовий листопад. І раптом у траві під деревом серед трави я знайшов сливи. Вони пролежали там напевно з початку жовтня. Шкірка вже вкрилася пліснявою. Я витер її і скуштував. І це був зовсім інший фрукт. Неймовірно солодкий, густий, насичений смак. Слива ніби сама перетворила себе на природну цукерку. Вона не згнила завдяки своїй величезній цукристості, а лише підсохла, сконцентрувавши в собі весь смак сорту. Тоді я вперше зрозумів секрет глинської сливи: їй просто не треба заважати. Треба дочекатися її часу.
Мій дід Михайло робив із цих слив горілку. Бабуся Марія варила варення і сушила чорнослив. За сливами до Глинська з’їжджалися з усієї округи. Люди знали: такої сливи більше ніде немає. Можливо, вся справа в унікальних ґрунтах Надсулля. Можливо, у місцевому мікрокліматі. А може, в тому, що протягом багатьох поколінь люди тут відбирали саме ті дерева, які найкраще почувалися на цій землі. Так поступово і народився справжній місцевий бренд - без маркетологів, логотипів і рекламних кампаній.
Наприкінці вересня глинська слива вже майже не схожа на звичайну сливу. Це сливова родзинка. Зморщена, непоказна, зате всередині концентрований цукор, аромат і смак. Сад, із якого походять саме ці сливи, ніколи не оброблявся хімією. Через це він родив нерегулярно рік на рік не припадав. Вони росли так, як росли десятиліттями: земля, дощ, сонце, мороз.
І ось тепер ці сливи лежать у мене на столі. І не тільки вони.
Поруч перша порція глинської сливовиці. Колись таку робив мій дід Михайло, а тепер для мене зробив мій батько. Той самий фрукт, та сама земля, той самий рецепт поколінь. Неймовірний смак і аромат. А сливи з ящика, що на фото, підуть у сушку. Буде справжній глинський чорнослив.
Сьогодні у Сумах я дав одну сливу скуштувати товаришу.
— Де це можна купити? Я готовий забрати все.
А я подумав: а скільки вона взагалі коштує? І зрозумів що це неможливо прокалькулювати в ціну.
Бо ця фактично вже здичавіла, але брендована поколіннями слива не має для мене грошового еквівалента. У ній є щось значно більше.
Це сіль української землі.
Не в переносному навіть значенні. Це конкретна земля над Сулою, конкретний сад, конкретні дерева. Це руки мого діда. Руки мого батька. Варення моєї бабусі. Це моє дитинство, в якому я ще не розумів, навіщо потрібні ті зелені й гіркі сливи, якщо поруч є солодкі абрикоси.
А тепер розумію. Є речі, ціну яких починаєш усвідомлювати лише тоді, коли бачиш, як легко вони можуть зникнути.
Старий сад можна викорчувати. Дерево може всохнути. Людина, яка знала, коли треба збирати сливу, як її сушити, як варити варення чи робити сливовицю, може піти - і не встигнути передати своє знання наступному поколінню.
І тоді зникає не просто сорт сливи. Зникає маленька частинка України. Бо Україна - це не тільки кордони на карті, прапор і герб. Україна складається з тисяч таких місць. Із глинської сливи. Із яблуні, яку посадив прадід. Із бабусиного рецепта. Із назви поля, яку знають лише місцеві. Із запаху саду після дощу. Із речей, які неможливо перенести в іншу країну й відтворити там у точності.
Саме тому все це треба берегти. Можливо, настав час повернутися до старих глинських садів, знайти дерева, які ще залишилися, зберегти цей сорт, розмножити його. Записати технологію сушіння. Відновити традицію глинської сливовиці. Зробити так, щоб через п’ятдесят років наші діти й онуки могли взяти до рук зморщену листопадову сливу, скуштувати її і відчути той самий смак.
Бо саме за можливість передати їм усе це ми сьогодні й боремося. Не за абстрактну територію. За землю, яка має свій смак і запах. За сади, посаджені нашими дідами. За пам’ять наших родин і кланів!
За право наших дітей одного дня сказати: «Це глинська слива. Таку вирощували ще мої предки»!

Олег Медуниця

Уражено три важливих підприємства, задіяних у виробництві ракет

Черняков — Fri, 25 Sep 2026 18:44:18 GMT

У ніч на 25 вересня 2026 року, в Ульяновську Ульяновської області рф уражено підприємство «НВП Завод Іскра».
Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ.

Довідково. АТ «НПП «Завод Іскра» входить до складу концерну ВКО «Алмаз-Антей» та є підприємством воєнно-промислового комплексу рф. Спеціалізується на виробництві напівпровідникових приладів та елементної бази для підприємств ВПК.
Підприємство спеціалізується на виробництві елементної бази для виробників радіоелектронної апаратури, вимірювальної техніки, засобів зв'язку та техніки спеціального призначення, входить до складу концерну "Алмаз-Антей".
У рамках кооперації є учасником виробництва керованих авіаційних ракет Х-59М2/М2А і бойової машини 72В6 ЗРГК "Панцирь-С1" (та його модифікацій).

⚡️Окрім того, уражено
ВАТ «Єфремовський завод синтетичного каучуку» в м. Єфремов Тульської області та АТ «Воронежсинтезкаучук» у районі м. Воронеж Воронезької області.
Обидва підприємства залучені в процес виробництва твердого ракетного палива, зокрема для балістичних ракет ОТРК "Іскандер"
Ураження подібних об'єктів є реалізацією Україною свого невід’ємного права на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН та спрямоване на зниження військово-економічного потенціалу російської федерації.
Далі буде! 💥
Слава Україні!

Удар РФ по фермі на Харківщині: 6 загиблих, 12 поранених

Черняков — Thu, 24 Sep 2026 18:50:22 GMT

Російські війська завдали в ніч на четвер, 24 вересня, масованого удару по Харківській і Одеській областях, унаслідок чого є загиблі та поранені, а також зафіксовано численні руйнування.
На Харківщині не вщухає російський дроновий терор: під ударом агропідприємства

Як повідомив очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов, протягом доби російські безпілотники різних типів вдарили по восьми населених пунктах області. Унаслідок цих ударів загинули шестеро людей, а ще десятеро поранені, вказав посадовець.
Зокрема, в селі Стара Гнилиця Малинівської громади російський удар припав на ферму. Серед загиблих - двоє чоловіків і чотири жінки.
Також посадовець згодом уточнив, що кількість постраждалих на цій фермі склала 12 осіб.
Так само поблизу села Безруки Дергачівської громади загинув 68-річний чоловік, а поранення дістала 52-річна жінка. У селищі Слатине тієї ж громади поранено 63-річного чоловіка, вказував раніше посадовець.
Одеса та Одещина теж зазнали масованого російського удару
Крім того, російські війська завдали масованого удару по Одесі та Одеській області. За даними керівника Одеської МВА Сергія Лисака, під час російського удару по Одесі було пошкоджено дах і частину верхнього поверху медичного закладу, вибито вікна в десяти прилеглих житлових будинках і школі. За його словами, у місті постраждалих немає. Комунальні служби розчистили вулицю й закрили віконні отвори.
А голова Одеської ОВА Олег Кіпер заявив про масовану комбіновану атаку на цивільну інфраструктуру області. Під удари потрапили лікарня, гімназія, житлові будинки, торговельний центр, склади та інші об’єкти. Пошкоджено десятиповерхову нежитлову будівлю, раніше атакований ТЦ, покрівлю відділення міської лікарні та продуктові склади. За даними чиновника, унаслідок російських ударів вибито скління гімназії й житлових будинків, пошкоджено автомобілі. Загалом області постраждали двоє людей, додав Кіпер.
А за даними ДСНС Одещини, внаслідок удару по торговельному центру виникла пожежа, яку ліквідували рятувальники. Сам ТЦ уже ставав раніше ціллю російських ударів, додали в ДСНС.

Джерело: dw

Німці трималися 81 рік. А потім побачили вікно можливостей...

Черняков — Mon, 21 Sep 2026 19:04:39 GMT

Чесно трималися, я б навіть сказав — зразково: меморіали, шкільні екскурсії до Дахау, «Nie wieder» на кожному офіційному банері, найретельніша у світі робота з власною історією.
А в неділю побачили вікно можливостей.
Мекленбург-Передня Померанія: АдН — 38,2%, перше місце, результат більш ніж подвоєно за п'ять років. Соціал-демократи — 35,5%. Християнські демократи канцлера — 4,9%, і до ландтагу не пройшли. Вперше за всю історію ФРН. Партія Аденауера, Коля і Меркель тепер позапарламентська сила в тій самій землі, де Меркель десятиліттями мала свій виборчий округ. Мерц назвав це катастрофою.
Два тижні тому Саксонія-Ангальт дала АдН 43,8%. Це вже третя земля, де ультраправі — найсильніша сила. Правити в Шверіні вони, найімовірніше, не будуть — коаліціювати з ними ніхто не хоче. Поки що.
Москва вже привітала. Кирило Дмитрієв пообіцяв Мекленбургу «розквіт», щойно спільно з АдН туди повернеться газ «Північного потоку». Обіцяти регіонам розквіт нині взагалі модно.
Вісімдесят років німецька політика трималася на простій конструкції: широкий центр вбирає все, а по краях — маргінес, з яким ніхто не коаліціює. У неділю центр вбирати перестав. Берлін того ж вечора дав дзеркальне відображення: вперше перше місце взяли «Ліві». Худне все, що посередині.
А тепер про нас.
Німецький центр тане саме тоді, коли український гаманець найтонший за всю війну. Державний борг цього року вперше перевищив 100% ВВП, три чверті з нього — зовнішній, у валюті. Кредит ЄС на €90 млрд розрахований лише на дві третини наших потреб на 2026–2027 роки. На 2027-й діра — щонайменше $32 млрд. Брюссель гроші наперед не дає і радить шукати решту в Лондоні й Токіо. Америка з гри вийшла: навіть американську зброю для нас тепер оплачують європейці.
Тобто наша фінансова опора на два роки — Європа, а серце європейських грошей — Німеччина, найбільший чистий платник до бюджету ЄС. Кожне продовження допомоги, кожна дискусія про заморожені російські активи проходитиме через нерви німецьких політиків, які щойно побачили, що виборець карає за «чужу війну» аж до вильоту з парламенту. І АдН, і «Ліві» продають ту саму обіцянку: досить платити за Україну. Федеральні вибори — через три роки. Приблизно тоді, коли закінчиться нинішній пакет ЄС і ми прийдемо по наступний.
Поки нам обіцяють мільярдні інвестиційні портфелі й енергетичне серце Європи, німецький бізнес досить точно сказав, чого хоче насправді. За свіжим опитуванням німецько-української палати, 38% німецьких компаній планують розширюватися в Україні незалежно від перебігу війни. Під обстріли масово вони не підуть, і вдавати інше наївно. Але ті, хто вже тут, готові рости — за однієї умови: страхування воєнних ризиків і державні гарантії. І найпромовистіша цифра: чинними програмами ЄС і Німеччини користуються лише 10% компаній.
Інструменти є. До бізнесу їх ніхто не довів. Замість ще одного товстого портфеля нам бракує людей, які прийдуть до конкретної німецької компанії з конкретною гарантією.
Німецький виборець у неділю показав, що обіцянкам розквіту вірить охоче. Німецький інвестор — ні. Він вірить лише страховому полісу.
Солідарність голосує раз на чотири роки. Інтерес працює щодня.
Німці трималися дуже довго. Довше, ніж вимагала будь-яка історична справедливість. Але демократія тим і незручна, що вікно можливостей у ній завжди відчиняють зсередини.
А нам варто перестати відчиняти вікна для фотографів і почати будувати двері, в які хтось справді зайде.

Роман Матис

Дерусифікуємо та декомунізуємо київську топоніміку та увічнюємо памʼять видатних українців. Патріарх Філарет

Черняков — Mon, 21 Sep 2026 18:27:48 GMT

До 30 вересня у застосунку Київ Цифровий триває опитування щодо перейменування провулка Рильський у Шевченківському районі на вулицю Патріарха Філарета.
Перейменування вулиць, провулків парків та площ у Києві є частиною процесу дерусифікації та подолання імперських і радянських топонімів, а також можливістю вшанувати людей, які зробили вагомий внесок у розвиток столиці та України.
📌 Цікаво, що назва провулка Рильський не пов’язана з українським поетом Максимом Рильським. Назва походить від Рильського полку російських військ, який після 1654 року дислокувався поблизу Софійської площі. Сам провулок сформувався у ХІХ столітті.
Натомість нова назва пропонується на честь Патріарха Філарета (Михайла Денисенка) - українського православного церковного діяча, Патріарха Київського і всієї Руси-України та почесного громадянина міста Києва. Це звання йому було присвоєно рішенням Київради у 2008 році.
⛪️ Патріарх Філарет відіграв важливу роль у боротьбі за незалежність Української Церкви від Москви, був одним із засновників Української православної церкви Київського патріархату та долучився до процесу створення Православної Церкви України. У 2019 році йому присвоєно звання Герой України за видатну історичну роль у становленні незалежної Православної Церкви України.
Пам’ятати та вшановувати людей, які зробили вагомий внесок у становлення і розвиток України, важливо для збереження нашої історичної пам’яті. Водночас перейменування дає можливість поступово відходити від старих назв, які формувалися та нав’язувалися владою імперського й радянського періодів, і повертати київському міському простору українські імена та історичні постаті.
🗳 Як знайти опитування у застосунку «Київ Цифровий»:
відкрийте застосунок → «Міські сервіси» → «Опитування» → знайдіть опитування щодо перейменування провулка Рильського.
Долучайтеся до опитування та висловлюйте свою думку щодо майбутньої назви столичної вулиці.

Джерело: Департамент суспільних комунікацій КМДА

Мерц заявив, що не готовий відмовлятися від підтримки України

Черняков — Sat, 19 Sep 2026 19:14:52 GMT

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що не готовий відмовлятися від підтримки України, попри заклики частини німецького політикуму переглянути військову допомогу Києву. За його словами, відмова від підтримки України означала б ризик для свободи всієї Європи.
Заяву Мерца цитує Clash Report, йдеться у повідомленні my.новини

Канцлер звернувся, зокрема, до політиків у Німеччині та представників власної партії, які виступають за скорочення або припинення допомоги Україні.
«Хто сьогодні вважає, що можна відмовитися від підтримки України в її боротьбі за свободу, той завтра відмовиться від свободи в усій Європі», — заявив Мерц.
Він наголосив, що сам не має наміру обирати такий шлях.
«І цим шляхом я не піду за жодних обставин. Хто хоче ним іти, нехай іде, але я ним не піду», — сказав канцлер.

Заява Мерца прозвучала на тлі критики політики уряду з боку співголови партії «Альтернатива для Німеччини» Аліси Вайдель.
Вайдель закликала переглянути підтримку України, зокрема фінансову та пов’язану з війною. Вона також виступила за перегляд соціальних виплат українцям, які перебувають у Німеччині.

Україні потрібна нова доктрина війни — Валерій Залужний

Черняков — Fri, 18 Sep 2026 18:58:25 GMT

Російсько-українська війна стала першою великою війною на території Європи, що не має аналогів після Другої світової та вже є частиною історії людства.
Це історія не лише подій, фактів і кількості жертв. Це історія ще й людей, які за цим стояли і які ще не знають, що вони вже там, в історії – безжалісній до людських почуттів.

Проте сьогодні ця історія лише пишеться. Перечитуватися і вивчатися вона буде значно пізніше, років через 50, коли останні свідки усього, що відбувалося, підуть самі в історію, щоб дати змогу вже іншим людям, з холодним розумом зробити висновки і ніколи не повторювати помилок. Дати змогу увійти, а не вляпатися в історію. Оскільки саме ті помилки, які призвели до цієї війни, не дали можливості її вчасно закінчити та головне – не передбачили її наслідки.

Це не лише війна, яка багато чого змінила. Вона по факту змінила головне – світовий порядок, під оплески безглуздя і дивацтва. Світовий порядок, який збудували власною кров'ю наші діди понад 80 років тому і який у нас, ще тих, хто читав книжки, не вистачило сил зберегти.
Це війна, яка як і Друга світова, розпочалася через боягузтво тих, кого саме на той момент не вбивали. Вони вважали, що найкраще – не чіпати звіра.
Це війна, яка могла закінчитися зі значно меншими втратами, але все ті ж, хто боявся, що звір не вгамує свої апетити і нападе ще й на них, просто зробили вигляд, що це не їхні червоні лінії. Бо головне – уникнути ядерної війни.
Війна, яка в результаті стала театром співчуття щоденного вбивства цілої нації, яка захлинається від власної корупції.
І головне – це війна, що віддала себе в руки маркетологів і ділків, які через нерозуміння і відсутність стратегій лише розпалюють її вогнище швидкими заробітками, все більше і більше хизуючись стрімким розвитком технічного прогресу.
Війна, яка здивувала, бо прогрес існує не для формування обрисів її закінчення, а саме для її продовження. Бо для одних – це впевненість у тому, що це його не стосується, а для інших – спосіб існування та заробітку.
Війна, де стратегія і глобальні рішення залишилися в історії у самому її розпалі. І так, історія цього не пробачить, бо за усім цим стоять люди, а не машини.
Ось що таке нинішня війна для історії людства.

Проте, говорячи саме про прогрес як шлях до перемоги і закінчення війни, потрібно пам'ятати: у військовій справі є своя наука, яка історично будувалася і продовжує базуватися на закономірностях, незалежно від наповнення контентом ТікТоку. Шкода, що розуміння цього все більше, через той же прогрес, стає доступним вузькому колу людей і ми не можемо достукатися до тих, чия стратегія – це лише перегляди у соціальних мережах і чергова карколомна новина.

Саме закінчення Другої світової війни і визначило дві важливі речі, що будуть характерними і для закінчення цієї війни, яка невпинно набирає обертів.

Закінчення Другої світової війни визначило місце і час початку наступної війни, а також форми і способи, якими ця війна почнеться. І якщо перше – це лише повторення помилок політиками та їхніми виборцями, то друге беззаперечно належить науково-технічому прогресу, який обов'язково скористається цими помилками.

Тому і початок експансії, і відтворення російської імперії розпочалися як війна, багато в чому схожа на великі конфлікти XX століття, опираючись на досвід саме Другої світової війни. Нічого дивного і незакономірного у цьому немає, окрім того, що до неї можна було готуватися – хоча б для того, щоб її уникнути, хай і ненадовго.
Далі ж улітку 2023 року, коли військові операції на території України набували масового характеру і вимагали виживати на полі бою, колесо прогресу за майже 80 років стояння зрушило з місця.

Перші мої думки про це восени 2023 року викликали політичні претензії в самій Україні та абсолютне нерозуміння цього представниками колишніх перших армій світу.

Це сьогодні в Україні політично і фінансово вигідно відходити від торгівлі завісами й ставати представником технологій. Ті, хто ще три роки тому вибудовували свої претензії до мене, сьогодні запевняють, що технології – це єдине їхнє правильне рішення.
Це сьогодні кожна виставка озброєнь нагадує сцену з фантастичних фільмів та музею минулих воєн одночасно. Проте тоді всі вважали інакше. Окрім прогресу, який набирав обертів і чекав появи нової імперії, що його вгамує. Проте сталося, на жаль, не так.

Прогрес став доступний і нашим ворогам, як це сталося майже 100 років тому – від Вердена і Сомми до Роботиного і Бахмута. Нічого страшного у проведенні цієї аналогії немає.

Завмерши, фронт оживив вже не індустріальні, а технологічні жахи. І знову нічого дивного у розвитку воєнного мистецтва не відбулося. Дивним залишається тільки те, що як і в 2023 році, використовувати ці закономірності все ще політично невигідно у нас і фінансово неможливо в колишніх перших арміях світу.

Так було колись з кавалерією і знаменитими червоними штанями солдат однієї армії перед Першою світовою війною, які мали допомогти проти магазинних гвинтівок, кулеметів, далекобійної артилерії й використання бездимного пороху, який і був там же винайдений, а згодом – проти танків і авіації. Чим це закінчилося – моє покоління знає.

І вже сьогодні нинішні ілюзії колективної безпеки, як і цей солдат більше 100 років тому в темно-синій шинелі та червоних штанях, попри явну мішень на полі бою, на превеликий жаль, сприймаються майже як національний символ і національна гордість.
Ця війна, звісно, змінила форми і способи її ведення, проте залишила незмінною її суть. Це акт насильства, проте вже насильства над усією країною.

Насильство, яке як і в Другу світову війну, поставило в один ряд піхотинця, який фізично вже не може покинути свій окоп, і новонародженого малюка в іншій частині країни. Бо вони обоє під постійним прицілом того, хто хоче їх обох вбити.

Сьогоднішня технологія війни саме така, вона перетворює усю країну на велике згарище, що не шкодує нікого – ні того, хто в окопі, ні того, хто в мирному місці в супермаркеті. Все як і раніше, але сам процес бомбардування став іншим, більш ефективним і як наслідок – надто жорстоким.
Чи розуміють це ті, хто перекидає танки і артилерію поближче до кризового району? Мабуть, ні. Червоні штани так нічому і не навчили.
Це вже не війна дронів. Хтось сильно роки на три помиляється, думаючи про дрони. Вони самі вже просто не існують. Вони трансформувалися у більш відомі нам раніше види озброєння, проте знизивши вартість, доступність і підвищивши ефективність.

Правильно вважати, що у 2026 році йде війна технологій і не лише їх. Це також війна стратегій і доктрин, що невпинно змінюються під тиском прогресу. Тому велика помилка зациклюватися на окремих технологіях і їхньому піарі лише як на зброї, яка доповнює радянську стратегію і, звісно, потребує саме радянських виконавців. Зброї, яку треба встигнути виробити і вигідно продати, а ще краще при цьому неодмінно деокупувати хоч якусь територію.
Саме бажання деокупувати території і втримати їх радянськими методами та стратегіями, тільки вже з новою зброєю, загнало мобілізацію в глухий кут. Мобілізація давала лише один шанс, скористатися яким ставало все менше охочих. Бо війну машин з величезною радянською країною, де людей фактично перетворюють на машини й кидають воювати проти справжніх машин, ми не в змозі перенести. Клятий маркетинг, що вбиває.

Бо необхідно, визнаючи технології як нову зброю, згадувати закономірності розвитку військового мистецтва і неодмінно за цим формувати нові форми і способи їх застосування. І лише після цього проводити організаційні зміни в структурі Збройних Сил, які цю нову зброю у нових формах і способах застосовують. Саме у цьому місці знаходиться мобілізація як частина нової стратегії, що базується на новій зброї і саме нових, а не радянських, формах і методах застосування.

І лише так можна підходити до удосконалення мобілізації і головне – створювати системний тиск і перевагу над противником. Звісно, сьогодні це потребує часу. Ці зміни абсолютно незворотні і стосуються ведення війни на всіх рівнях: тактичному, оперативному, стратегічному, а також побудови ВПК.

Логічно, що все це неминуче призводить до появи дивного для деяких сьогодні слова – доктрина. Саме вона, доктрина, і є основою системного впливу на противника і формує стратегію бачення лише майбутньої перемоги. У кого ми цей системний вплив бачимо і хто сьогодні ближче до своєї перемоги – питання залишається політкоректно відкритим. Проте оцінити це в Україні через масштаби та системність ударів і тривалість повітряних тривог досить очевидно. А завмерлий фронт точно не може заспокоювати тих, хто бачить його лише в межах операційних зон.

Шкода, що багато хто досі не усвідомлює (а можливо, не хоче усвідомлювати) масштаб цих змін. Але це ніяким чином не може зупинити науково-технічний прогрес та еволюцію військового мистецтва.

Старі правила вже не діють. Це щодня демонструє російсько-українська війна та неодмінно продемонструють будь-які нові великі конфлікти, які розгоратимуться на тлі переформатування старого світового порядку.
Питання адаптації до нових умов, таких як збільшення потенціалу та доступності засобів ураження, впровадження роботизованих систем і штучного інтелекту, захист логістики та портів, ефективний і безперервний зв'язок, космічні технології, цифровий вимір безпеки, а також зміна підготовки особового складу відповідно до вимог і викликів нової війни – це проблеми, які стоять сьогодні вже не перед арміями країн, бо вони апріорі вже мають бути готовими. Це проблеми урядів і альянсів, які мають об'єднуватися навколо технологій, що захищають власне майбутнє.

Сучасна війна вимагає нових доктрин. Споглядання на швидкий науково-технічний прогрес та неможливість створити ці доктрини настільки недалекоглядне, що навряд чи дасть змогу позбутися все тих же червоних штанів і побачити майбутнє. Хтось все ще думає, що зараз зможе сформувати справді ефективну доктрину застосування дронів та роботів, а хтось думає що це неможливо.

А тим часом вже йде війна технологій і Україна вже відчуває на собі системний тиск, який і є результатом впровадження не лише технологій, а й нового доктринального підходу до їхнього застосування, включаючи виробництво і дослідження, як невід'ємну частину стратегії. Саме це дає право Росії через відомих посередників висувати нам ультиматуми.

Саме це направлено і може призвести до цілої низки криз. Незважаючи на те, що у воюючій країні декому все ще смішно, більшості ж не потрібно пояснювати яких саме криз. Нагадаю, що війна на виснаження – це не тільки битви, а й суспільні злами. Головне – хто перший їх спричинить.

І якщо це очевидно, то чому знову закони війни поступаються місцем прогнозам, а стратегія – маркетингу? Бо фіксувати загальні тенденції для приблизних прогнозів – це саме те, чого потребує кулуарний маркетинг. Швидко і багато. Проте чи створює це системний тиск на Росію, або чи збільшує це системний тиск Росії на нас – питання поки без відповіді, хоч і шляхи розуміння більш ніж очевидні.
Отже, для пошуку виходу із абсолютно закономірної ситуації, потрібне розуміння пошуку і реалізації саме системної відповіді на тиск Росії. Ця системна відповідь має ґрунтуватися на побудові такої стратегії, де сумісне виробництво і впровадження нових технологічних рішень має стати частиною системних кроків як щодо захисту, так і впливу на можливості продовження війни Росією.

Для цього, звісно, актуальним залишається пошук саме ресурсних і технологічних альянсів, здатних забезпечити це виробництво, у тому числі для задоволення власних оборонних потреб. Це виробництво має бути доктринально включене у частину стратегії перемоги, де виробляється не чарівний зразок озброєння, а увесь необхідний новий арсенал, у тому числі цивільного призначення у відповідності до умов прогресу.

Україна та Росія перетворилися на полігони в реальному часі. Тому аналіз і розуміння цієї нової логіки війни має допомогти не лише формувати нові доктрини, тактики і стратегії, а й, передовсім, дати бачення того, як можна зберігати мир і спокій людей, поки за це платимо своєю кров'ю ми, українці.

Валерій Залужний, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Сполученому Королівстві Великої Британії
Джерело: Українська правда

Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності

Черняков — Thu, 17 Sep 2026 17:45:51 GMT

Реставратори, музейники та науковці з шести країн зустрілися у Києво-Печерській лаврі, щоби ділитися досвідом, новими дослідженнями та практичними кейсами у сфері збереження культурної спадщини.
До 100-річчя Національного заповідника стартувала ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Музеї та реставрація у контексті збереження культурної спадщини: актуальні виклики сучасності».
Протягом двох днів свої напрацювання представляють фахівці з України, Великої Британії, Литви, Естонії, Грузії та Казахстану. У програмі — реставрація та атрибуція живопису, ікон, стародруків, текстилю й інших музейних предметів, превентивна консервація та захист культурної спадщини в умовах війни.
Команда Національного заповідника ділиться новими атрибуціями творів графіки та іконопису, дослідженнями ранньосередньовічних барельєфів, творів київського золотаря Григорія Чижевського та паломницьких реліквій. Окремі доповіді присвячені пам’яткам, які досліджували та реставрували у лаврських майстернях.

Джерело: Національний заповідник Києво-Печерська лавра

Білецький про операцію “Вівальді”

Черняков — Thu, 17 Sep 2026 17:40:13 GMT

росія намагалася взяти міста-фортеці Донеччини в кліщі з півночі і півдня.
Добропільську клешню зупинили. Святогірську клешню розбили.
Тепер Україна має паралізувати російську логістику, щоб москва не змогла знову запустити цей тиск.
Білецький в інтервʼю ТСН: у росії більше піхоти, але в неї теж дефіцит піхоти. Мобілізація цього не вирішить.
Більше піхоти означає більше трупів, бо полем бою керують дрони, сенсори і вогневі мережі. Мертві мобілізовані піднімуть соціальну напругу в росії.
Удари по російському пальному різко сповільнюють ворога. Сучасна війна працює на енергії.
Дронам, РЕБ, радіоелектронній розвідці і радарам потрібні батареї та генератори.
Без пального росіяни не можуть заряджати дрони. РЕБ слабшає. Радари втрачають живлення. Оборона просідає.
Була спокуса, щоб оголосити наступ на Донеччині раніше. Але не від 3-го корпусу.
Головнокомандувач підтримав мовчання. Ми заговорили тільки після того, як підрозділи вийшли на визначені рубежі.
Успіх важливий для дипломатії і тиску на росію. Але час оголошення теж важливий.

Тимофій Милованов

26 років від дня викрадення журналіста і засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе

Черняков — Wed, 16 Sep 2026 18:41:38 GMT

За два місяці до свого зникнення Георгій Гонгадзе написав генпрокурору: за ним стежать. Просив державу зупинити це і захистити його.
16 вересня 2000 року Георгій вийшов увечері з квартири колеги в центрі Києва. На нього чекали дружина Мирослава і двоє маленьких доньок.
Але тієї ночі Гія зник.
Сьогодні минає 26 років від дня викрадення журналіста і засновника «Української правди» Георгія Гонгадзе.
Йому був лише 31 рік.
Мирослава згадувала чоловіка як людину, навколо якої завжди були друзі, розмови, нові ідеї й плани.
У Львові сім’я винаймала маленьку прибудову. Грошей майже не було, зате вечорами там збиралися музиканти, поети, письменники, філософи. Годували гостей тим, що мали. А вином і коньяком, які надсилала мама Георгія з Тбілісі, інколи навіть розраховувалися замість грошей.
До української журналістики Георгій прийшов уже з непростим досвідом. Їздив до Грузії, знімав документальне кіно, добровільно вирушив на війну в Абхазії й дістав тяжке осколкове поранення.
Після переїзду до Києва Георгій взявся за політичну журналістику й створив власну аналітичну програму «Вікна-Плюс». В одному з випусків підготував гострий сюжет про оточення тодішнього президента Леоніда Кучми — «Кучма-клан». Після цього виник серйозний конфлікт із керівництвом, а програми Гії почали переглядати ще до виходу в ефір.
У квітні 2000 року разом з Оленою Притулою він заснував «Українську правду».
Невдовзі Георгій помітив стеження. Записував номери автомобілів. Невідомі розпитували про нього знайомих.
14 липня він відкрито звернувся до генерального прокурора.
У родині теж розуміли: відбувається щось небезпечне. Мирослава плакала й просила чоловіка бути обережнішим, змінити риторику. Георгію навіть радили на певний час виїхати з країни.
Він залишився.
Увечері 16 вересня Георгія викрали.
Слідство згодом встановило: до злочину були причетні працівники МВС на чолі з генералом Олексієм Пукачем. Журналіста вивезли за межі Києва і тієї ж ночі позбавили життя.
Але тоді про це ще ніхто не знав.
Мирослава, друзі й колеги шукали Гію. Уже наступного дня вона почала збирати журналістів, звертатися до правоохоронців, домагатися розголосу.
Понад місяць родина ще сподівалася.
2 листопада біля Таращі знайшли тіло.
Далі були «касетний скандал», протести, роки слідства і судів. Виконавців злочину засудили. Олексій Пукач отримав довічне ув’язнення.
А Мирослава Гонгадзе понад два десятиліття продовжувала вимагати відповідей — і сама виховувала двох доньок.
Повного правосуддя ця справа так і не отримала. Хто замовив убивство Георгія Гонгадзе — юридично не встановлено й досі.
Колись Мирослава сказала про їхнє львівське життя: «Ми були голодні, але щасливі».
Таким Гія й залишився у спогадах близьких — людиною-феєрверком, навколо якої завжди були друзі, розмови, шалені ідеї та плани.
Йому назавжди 31.
Минуло вже 26 років від тієї вересневої ночі. Але Георгія Гонгадзе досі згадують не лише через одну з найгучніших справ незалежної України.
Його пам’ятають живим.

Українська перемога

Каллас хоче "переглянути" надання віз для росіян у ЄС

Черняков — Tue, 15 Sep 2026 19:29:29 GMT

ЄС може закрити Шенген для росіян, які борються проти України, і змінити надання туристичних віз для громадян Росії. Це було заявлено головою європейської дипломатії Каджою Каллас у Європейському парламенті, повідомляє Ukrinform.
За словами Каллас, санкції вже позбавили російську економіку 1 трильйон євро, і ЄС завершує найбільший список особистих обмежень. Тоді ж ЄС розформує тіньовий флот: сотні танкерів вже залишилися без прапорів.
Каллас нагадала, що ЄС вже зменшило кількість працівників російського представництва до 40 осіб, а Угорщина нещодавно вигнала 10 російських дипломатів. У Брюсселі вони також обговорюють повний заборону на в'їзд російського військового персоналу та ветеранів війни проти України.

Джерело: Хвиля

Енергетичне перемир’я між Україною та рф на стадії опрацювання, домовленості ще немає

Черняков — Mon, 14 Sep 2026 17:48:00 GMT

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна готова до взаємного припинення ударів по критичній інфраструктурі за умови, що партнери зможуть гарантувати дотримання такої домовленості з боку Росії.
За його словами, Україна запропонувала партнерам забезпечити домовленість із Росією, яка передбачала б припинення атак на об’єкти критичної інфраструктури.
«Продовольство, енергетика та інші елементи базового гарантування життя повинні бути під захистом, і російські удари направлені передусім проти цього. Щодня мішенями стають українські об’єкти енергетики, портова інфраструктура, логістика, навіть склади з продовольством і фармацевтикою. Україна не впевнена, що Росія має бажання дотримуватись будь-якої домовленості», – наголосив Володимир Зеленський.
ПрезидентУкраїни наголосив – якщо партнери готові забезпечити реальне бажання Росії не бити по електриці, інших наших енергетичних об’єктах, критичній інфраструктурі, руху продовольства, то Україна готова також забезпечити відсутність ударів.
«Щоб це було надійно, довгостроково й мало реальний ефект для життя людей, а не зірвалось після того, як росіяни проведуть свої «вибори» й отримають саме на цей час послаблення напруги щодо бензину й дизелю. Війну треба закінчувати. І деескалаційний крок щодо критичної інфраструктури може бути першим кроком до миру. Очікуємо від партнерів конкретики», – підсумував Володимир Зеленський.

«Україна погодилася не бити по російських енергетичних цілях. Росія погодилася зробити те саме», – написав Трамп у своїй соцмережі.
За словами президента США, зростання світових цін на дизельне пальне переважно спричинене війною Росії проти України, а не ситуацією навколо Ірану.
Трамп не уточнив, коли саме і в межах яких домовленостей Україна та Росія нібито погодилися утримуватися від ударів по енергетичній інфраструктурі. Також він не навів деталей щодо механізму виконання такої домовленості.
У дописі президент США пов’язав тему ударів по енергетичних об’єктах із ситуацією на світовому ринку дизельного пального, наголосивши, що основною причиною його подорожчання, на його думку, є російсько-українська війна.
РФ поки що не коментувала ці заяви.

Домовленість про припинення ударів по енергетичній інфраструктурі ще опрацьовується. Спростовує заяву Трампа про готову угоду Financial Times — одну з найвпливовіших і найстаріших міжнародних урядово-ділових газет.
Припинення ударів по енергооб'єктах між Україною та рф перебуває на стадії опрацювання, остаточної домовленості ще немає. Про це повідомив журналіст FT Крістофер Міллер із посиланням на джерела, передає УНН.
Трамп забіг наперед: за інформацією від осіб, залучених до процесу в Києві, ця справа перебуває на стадії опрацювання, однак вони попереджають, що остаточної домовленості ще немає. Деталі поки що неясні

Радник Путіна Антон Кобяков заговорив про «порятунок України»

Черняков — Sun, 13 Sep 2026 19:00:44 GMT

Радник Путіна Антон Кобяков заговорив про «порятунок України» шляхом переселення росіян на українські землі й нагадав, що Росія вже «рятувала» Україну таким чином у часи імператриці Катерини ІІ. Досить відверте і безсоромне визнання етноциду як однієї з головних цілей путінської війни – без всякого розуміння аморальності таких тез. Навіть нацисти у часи Другої світової побоювалися розповідати світові про «остаточне вирішення єврейського питання» й ховали документи про голосування на озері Ванзеє. А тут – чітка констатація намірів під час міжнародного форуму!
Коли я роками стверджую, що однією з головних цілей путінської війни з Україною є не тільки захоплення території, а й «остаточне вирішення українського питання», багато хто вважає це перебільшенням і навіть пропагандою. Насамперед ті, для кого українець – питання не ідентичності, а запису в паспорті. Ці люди можуть бути і не проти існування України, але впевнені, що з окупацією території, де вони проживають, для них не зміниться практично нічого – хіба що назва супермаркету і колір прапора над міськрадою. З яких таких причин Путін має позбуватися українців на нових окупованих територіях? Адже на тих землях, що вже захоплені, місцеві залишилися.
Ці міркування могли б здаватися логічними, якби йшлося тільки про «старі» окуповані землі, що опинилися під російським контролем у 2014 чи у 2022 роках, коли мешканці Донецька чи Мелітополя ще не могли зіштовхнутися з масованим терором російської армії (виняток – хіба що Маріуполь, але й там відбувається планомірне витіснення й заміщення місцевого населення). Населення, яке вже пʼятий рік існує під бомбардуваннями, люди, які втрачають своїх родичів та друзів на фронті чи під час обстрілів тилу, за визначенням не можуть бути лояльними й безпечними для окупаційної влади. Путін і не намагається знайти модель створення такої лояльності – він думає, як знищити і вигнати всіх.
Насправді в такій практиці немає нічого нового для Москви, більше того – саме знищення, вигнання і марґіналізація місцевого населення завжди було ключем до посилення майбутньої імперії. Все починалося ще в часи, коли Московське князівство тільки претендувало на роль нового центру і стало поглинати сусідні землі. Саме тоді мешканці Рязанського князівства, які наважилися на протест із вимогами повернення до Рязані власного князя, були у масованому порядку переселені на московські землі й замінені московитами. Тезі Кобякова цей момент поглинання відповідає повністю.
І далі Росія займатиметься переслідуваннями за етнічним, релігійним чи політико-етнічним критерієм завжди. Татарам після підкорення Казані тупо не дозволяли селитися у містах, щоб перетворити їх на марґіналізоване сільське населення. Українцям відмовляли у праві на рідну мову, а народам Балтії намагалися відмовити у праві на власні алфавіти. Після Другої світової Сталін вирішив самостійно визначати, який народ вважати нацією зрадників, а який ні – так почалося масове вигнання народів з земель їхнього тисячолітнього проживання. І, до речі, готовність відповідати панівній ідеології зовсім не є фактором, що може врятувати. Кримські татари чи чеченці можуть нагадати вам, що з рідної землі виганяли буквально всіх – і ворога режиму, і лояльного громадянина, і навіть секретаря обкому партії, якщо він був не того походження. Просто тоді можливостей виселяти такі великі народи, як український, не було – залишався хіба що Голодомор. Новітні технології війни значно спрощують цю задачу. І так, Путін дійсно хотів би вигнати всіх українців (а тих, кого не вдасться вигнати, – залякати й «перевиховати») і заселити українські землі своїми співвітчизниками.
Для того, щоб протистояти цим злочинним планам, в них потрібно хоча б для початку повірити. «Якщо хтось каже, що хоче вас вбити, – вірте йому. Не шукайте раціональних пояснень, чому це нібито неможливо, не думайте, що це просто блеф або політика. Вірте одразу», – сказала колись колишня прем’єрка Ізраїлю Ґолда Меїр, і це один із найголовніших висновків з Голокосту. Цей висновок – те, що дуже важко прийняти й осягнути багатьом українцям. Але його доведеться зробити. Путін та його радники дійсно збираються знищувати й виганяти тих, хто тут живе. Вони нас не обманюють. Ось чому так важливо їх зупинити.

Віталій Портников

У Чернігові відзначили 37-у річницю Установчого з’їзду Народного Руху України

Черняков — Sun, 13 Sep 2026 08:18:02 GMT

12 вересня в Чернігові у Музеї боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині відбувся круглий стіл з нагоди 37-ї річниці проведення Установчого з’їзду Народного Руху України.
Музей знаходиться в історичному помешканні обласної організації Народного Руху України з лютого 1990 року.
У заході взяли участь учасники відновлення незалежності України в 1989-1992 роках, Помаранчевої революції 2004 року, Революції Гідності 2013-2014 років, рухівці та просвітяни, співробітник Українського інституту національної пам’яті.
«Однією із знакових подій в історії боротьби за відновлення незалежності України стало проведення 8—10 вересня 1989 року в конференц-залі Київського політехнічного інституту Установчого з'їзду «Народного руху України за перебудову». Це одна з наймасовіших громадсько-політичних організацій, що стала потужним рушієм на шляху до відновлення незалежності України», — наголосив Сергій Черняков, ведучий круглого столу, просвітянин, заступник голови обласної організації Народного Руху України, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
«Народний Рух України з 1989 року став потужним інструментом національно-демократичного відродження в Україні початку 1990-х років. За його підтримки було організовано перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина в листопаді 1989 року, Ланцюг злуки зі Львова до Києва в січні 1990 року, відзначення 500-ліття козацтва в серпні 1990 року. НРУ брав активну участь в організації і проведенні перших виборів на альтернативній основі в березні 1990 року. Вже на Другому з’їзді Руху, що відбувся в жовтні 1990 року в палаці культури «Україна», з назви було прибрано «за перебудову», і Рух став основною силою, яка офіційно заявила про українську мету – досягти повної незалежності України. Результат його діяльності: 16 липня 1990 року було проголошено Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України, 1 грудня того ж року на всеукраїнському референдумі 90,32% виборців проголосували за незалежну Українську державу. Рух взяв активну участь і зробив надзвичайно вагомий внесок в українському державотворенні. Рухівці також взяли активну участь у Помаранчевій революції 2004 року, Революції Гідності 2013-2014 років, Війні за незалежність України із 2014 року», — підкреслив Володимир Ступак, громадський діяч, активіст Просвіти і Руху, народний депутат ІV скликання.
«Внесок Народного Руху України в боротьбі за відновлення незалежності України та в українське державотворення вже закарбований в національній пам’яті Українського народу. Важливо пам’ятати про роль у цьому і Чернігівського Руху. В області крайова організація була створена 9 липня 1989 року. Вона стала п’ятою за хронологією заснування обласною організацією в Україні та першою на Лівобережжі. У складі делегації на чолі з Валерієм Сараною на Установчому з’їзді Руху, що нараховувала 21 учасника, був і наш легендарний земляк Левко Лук’яненко. Його виступ 9 вересня став дороговказом для наступної діяльності щойно створеної національної громадсько-політичної організації. Ми це бачимо вже у першому реченні його промови на з’їзду, цитую: «Дозвольте мені зрозуміти ваші вітання не як співчуття за минулі мої 26 років катувань, а як схвалення тої лінії, якою я іду від часів своєї молодості. Ця лінія — Вільна Незалежна Самостійна Україна», — повідомив регіональний представник Українського інституту національної пам’яті, делегат від Чернігівської крайової організації Руху Сергій Бутко.
«Боротьба за відновлення незалежності України, українське державотворення, зокрема й діяльність, внесок Чернігівського Руху, мають не тільки академічний інтерес просто вивчення історії, а надзвичайно актуально для розуміння того, що відбувається зараз в нашій країні, яка веде Війну за незалежність з російським агресором, продовжує змагання всередині країни з внутрішнім ворогом, щоб вона була дійсно суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Добрим помічником у цьому є збірник документів і матеріалів «Боротьба за незалежність України у 1989–1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного Руху України за перебудову», який було створено мною разом із Сергієм Бутком і видано в 2009 році», — зауважив Сергій Соломаха, рухівець, просвітянин, громадський діяч і дослідник.
Під час круглого столу він разом із побратимами також обговорив актуальність та напрями підготовки відзначення 35-річчя Всеукраїнського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року.
Учасники заходу прийняли рішення звернутися до Чернігівської міської ради з пропозицією перейменування скверу «Фрунзе» на назву «Борців за волю України».
Вони хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців і захисників України всіх поколінь, які віддали своє життя за волю нашої Батьківщини, заспівали Гімн України.

Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України

Ярослава Магучіх стала першою в історії абсолютною чемпіонкою світу зі стрибків у висоту!

Черняков — Sat, 12 Sep 2026 18:35:21 GMT

Вчора, 11 вересня, українка перемогла на новому світовому турнірі. Абсолютний чемпіонат світу збирає олімпійських і світових чемпіонів, переможців Діамантової ліги та лідерів рейтингу.
Висоту 1,95 метра Магучіх подолала з першої спроби. Поки суперниці одна за одною завершували виступи, головна конкурентка — австралійка Нікола Оліслагерс — утрималася в боротьбі лише завдяки вдалому третьому стрибку.
Далі — 1,99. Перша спроба невдала в обох. У другій Ярослава бере висоту! Австралійка використала решту спроб, але відповісти не змогла. Цього вечора планку на 1,99 подолала лише українка.
Уже в статусі переможниці Ярослава спробувала взяти й 2,04. Ця висота поки не підкорилася, проте новий титул уже був її.
Вітаємо, Ярославо! Дякуємо за радість і гордість, які даруєш своїми виступами. Здоров’я, сил і нових переможних висот!

Українська перемога

Боєць "Азову" Євген Чуднєцов: "Війна сама себе не виграє"

Черняков — Sat, 12 Sep 2026 17:32:29 GMT

Його зуби виривали плоскогубцями, а вдруге - просто вибили. І це ще не найстрашніше, що він розповів.
Уявіть собі чоловіка, який важив 95 кілограмів. А потім став 59. Не тому, що схуд - а тому, що його так "утримували".
Це Євген Чуднєцов. Боєць "Азову". Людина, яка побувала в російському полоні двічі - і вижила.
Уперше він потрапив у полон у Широкиному. З лютого 2015 по грудень 2017. Майже три роки. Після обміну він повернувся до підрозділу.
Потім - Маріуполь, далі - "Азовсталь". І знову полон. Звільнили його лише в травні 2023-го.
Про реабілітацію він каже спокійно, майже буденно:
"Я реабілітацію майже не проходив. Для мене найкраща реабілітація - повернутися до службових обов'язків. Бо війна сама себе не виграє".
А тепер - те, від чого холодно.
Уперше зуби йому видирали плоскогубцями. Удруге - просто вибили.
Через різку втрату ваги пішли гормональні збої. Перелом руки. Перелом ноги. Перелом дев'яти ребер.
І шрами на руках і ногах - від кайданків, у яких його підвішували.
Він був у Оленівці. Не в тому бараку, де стався вибух, - у сусідньому.
Пам'ятає кілька вибухів. Спочатку подумали, що прилетіло в адмінбудівлю. Але коли почало горіти - з другого поверху побачили: це промзона.
Той самий барак. Вибух був такої сили, що до них долетіли шматки шиферу.
Усередині спрацював термобаричний заряд. Це була не випадковість. Це була показова страта.
Медичної допомоги - нуль. На обличчях наглядачів - жодного здивування. Вони знали.
Наші просили випустити бойових медиків - не випустили. Лише через годину-півтори випустили медиків з 55-го шпиталю.
А швидкі приїхали під ранок. Коли вже можна було й не приїжджати.
До "азовців" ставлення було окреме. Побоїв вони отримують утричі більше, ніж усі інші. А азовські медики - ще більше. Причина? Пропаганда. Росіяни самі вигадують казки - і самі в них вірять.
Інформації в полоні майже немає. Єдина правда - те, що захоче сказати слідчий або ФСБ.
Якщо гарний настрій - щось розповість. Поганий - промовчить. Правда це чи брехня - ти не дізнаєшся.
Про обмін він дізнався в день обміну. За годину до того - допит, протоколи, які навіть не дали прочитати.
Уночі почали відкривати камери й називати прізвища. Коли відкрили його - прозвучало його ім'я.
Дорога додому: літак, автобус. І страх радіти. Бо це міг бути не обмін, а етап.
Він думав, що сидітиме мінімум три роки.
А ще, він не вважає себе героєм. Він просто повернувся робити свою роботу.
"Війна сама себе не виграє", - каже він.
І це п'ять слів від людини, яку катували двічі.
Прочитайте їх ще раз. Бо поки хтось каже, що "втомився від війни", цей чоловік без зубів і з переламаними ребрами повернувся на службу.
Він не втомився. А ми тим паче не маємо права.

Байрак Олег

«Плющ у моїй пам’яті лишається одним з небагатьох і найбільших українських державців» - Юрій Костенко

Черняков — Fri, 11 Sep 2026 11:47:05 GMT

11 вересня 1990 року я та Іван Заєць Іван Заєць вирішили привітати першого заступника голови ВР Івана Плюща з ДН. Роль Івана Степановича при ухваленні Декларації про державний суверенітет України була вирішальною і ми, рухівці-опозиціонери, про це добре пам’ятали.
Вітати Плюща надумали ми вже після засідань комітетів ВР і, пам’ятаю, почувалися трохи ніяково, бо були з порожніми руками – тобто без подарунків і без квітів. Зайшовши до кабінету Івана Степановича, зніяковіли ще більше – бо вздовж і впоперек все було заставлено снопами квітів. Напругу розрядив Заєць, сміливо запитавши Івана Степановича чи можемо ми його привітати але без дарунків?
Плющ, усміхаючись на це відповів так:
Заходьте, хлопці, сідайте, і подарунками не морочтесь, бо все оце, що бачите – це ж не мені. Це посаді. А я точно знаю, що ви прийшли привітати мене.
Після цих щирих привітань особисто у мене склалися дуже довірливі стосунки з Іваном Степановичем. У подальшому саме завдячуючи позиції Плюща Верховна Рада підтримала всі надважливі для України пропозиції спеціальної робочої групи, яку я очолював, у темі ядерно зброї. Серед яких зокрема закон, згідно з яким ядерна зброя на території України стала власністю України .
Прокремлівська виконавча влада України ВСУПЕРЕЧ рішенням ВР віддала всю ядерку росії, що обумовило нинішню страшну війну. Але це інша історія, про яку я писав і не раз.
А от Іван Степанович Плющ у моїй пам’яті лишається одним з небагатьох і найбільших українських державців.

Юрій Костенко

російські БпЛА в Павлограді знищили магазини, торговельні павільйони та автомобілі, 5 загиблих

Черняков — Thu, 10 Sep 2026 18:52:53 GMT

Надвечір тут російські БпЛА знищили магазини, торговельні павільйони та автомобілі. Частина вулиці у середмісті фактично зруйнована. 90% пошкоджених об’єктів - комерційні.
Про це повідомляє голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа в Telegram.

На жаль, 5 людей загинули. У лікарнях зараз 67 постраждалих, серед них 8 дітей. Медзаклади забезпечені всім необхідним. Поранені отримують допомогу та перебувають під наглядом лікарів.
Працюють екстрені служби. Кожна виконує свої задачі.

"Правоохоронці фіксують пошкодження та документують черговий воєнний злочин росіян. Поліція розгорнула мобільний пункт і приймає заяви про знищене та пошкоджене майно.
Місцева влада обстежує пошкоджені об’єкти, організовує допомогу людям і підприємцям та забезпечує усім необхідним служби, які працюють на місці.
Рятувальники ліквідовують наслідки атаки та убезпечують територію", - зазначає керівник ОВА.

Прямова Ганжі: "Усі працюють скоординовано. Завдання – максимально швидко ліквідувати наслідки атаки та надати допомогу людям. Тримаю ситуацію на контролі".

США закликали союзників готуватися до тривалої війни росії проти України

Черняков — Wed, 09 Sep 2026 18:19:44 GMT

Заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі заявив, що конфлікт може тривати ще місяці й роки.
Повідомляє 5 канал.

За словами Колбі, Вашингтон не може спрогнозувати, коли завершиться війна. Водночас росія відновлює свої збройні сили та нарощує оборонне виробництво, тому потреби України у військовій допомозі зберігатимуться.
Він закликав союзників продовжувати та посилювати підтримку України, зокрема через програму PURL. Елбрідж Колбі наголосив, що стабільні поставки боєприпасів і необхідного озброєння потрібні українським військам для утримання фронту та стримування подальшого наступу росії.

Божественна літургія у Свято-Троїцькому соборі Чернігова

Черняков — Wed, 09 Sep 2026 18:06:11 GMT

Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній 9 вересня 2026 року очолив Божественну літургію у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Чернігова з нагоди 130-ліття з часу прославлення святителя Феодосія Чернігівського.
Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили митрополит Хмельницький і Шепетівський Симеон, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, митрополит Білоцерківський Євстратій, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Вишгородський Агапіт, архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, єпископ Васильківський Єфрем, єпископ Богуславський Арсеній, єпископ Ірпінський Феодосій, єпископ Макарівський Рафаїл, єпископ Дубенський Онуфрій, братія Свято-Троїцького монастиря, місцеве та запрошене духовенство.
За Богослужінням молилися представники місцевої влади, Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» та віряни, які прийшли вшанувати святителя Феодосія.
Після читання Євангелія Його Блаженство виголосив першосвятительську проповідь та возніс особливу молитву до Господа за нашу Батьківщину, яка переживає час важких випробувань і небезпеки.
Під час богослужіння лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини й мирних жителів, які загинули під час війни.
На завершення Божественної літургії перед ракою з мощами святителя Феодосія Чернігівського було звершено молебень та молитву на благословення християнських родин. Окрім того, Митрополит Епіфаній відзначив церковними нагородами духовенство та благодійників. Зі свого боку керуючий Чернігівською єпархією єпископ Антоній висловив вдячність Його Блаженству й усім, хто долучився до спільної молитви та вшанування святителя Феодосія.
Після святкової відправи Предстоятель передав захисникам України портативні дефібрилятори, а також відвідав разом з єпископатом і духовенством Борисоглібський та Спасо-Преображенський собори.

Джерело: пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)

42 роки тому відійшов у вічність Йосиф Сліпий — патріарх, кардинал, учений і один із найсильніших духовних провідників України ХХ ст.

Черняков — Mon, 07 Sep 2026 19:30:22 GMT

У 70 років Йосиф Сліпий вийшов із радянського табору. За плечима були чотири вироки й 18 років неволі. Попереду — життя, у якому він поверне голос Церкві, яку москва оголосила знищеною.
Сьогодні, 7 вересня, минає 42 роки, як відійшов у вічність Йосиф Сліпий — патріарх, кардинал, учений і один із найсильніших духовних провідників України ХХ століття.
Він народився 1892 року в багатодітній хліборобській родині в селі Заздрість (Тернопільська область). Уже в п’ять років умів читати й писати — його навчив старший брат Роман.
Здібного юнака помітив митрополит Андрей Шептицький. За його підтримки Йосиф навчався у Львові, Інсбруку, Римі та Парижі, захистив докторську працю з богослов’я, володів латиною, грецькою, німецькою, італійською, французькою та англійською мовами.
Повернувшись до Львова, він став ректором духовної семінарії, а згодом очолив Богословську академію. Під його керівництвом вона перетворилася на один із головних осередків української науки та духовної освіти.
Але попереду на нього чекали не університетські аудиторії.
Наприкінці 1939 року, коли Західну Україну вже зайняли радянські війська, Андрей Шептицький таємно висвятив Йосифа Сліпого на єпископа з правом наступництва. Митрополит розумів: на Церкву насуваються репресії, тому вона не повинна залишитися без провідника.
Після смерті Андрея Шептицького 1944 року саме Йосиф Сліпий очолив УГКЦ.
У ніч на 11 квітня 1945 року радянські спецслужби заарештували його разом з іншими греко-католицькими єпископами. Наступного року на організованому владою Львівському псевдособорі оголосили про «ліквідацію» УГКЦ та її приєднання до російської православної церкви.
Але спочатку москва хотіла отримати згоду самого митрополита.
Йосифу Сліпому пропонували свободу, високий церковний сан і можливість продовжити наукову працю. Вимагали одного: зректися Папи Римського, визнати ліквідацію своєї Церкви й закликати вірян перейти під владу московського патріархату.
Він відмовився.
За наступні 18 років Йосифа Сліпого судили чотири рази — у 1946, 1953, 1958 та 1962 роках. Він пройшов пересильні тюрми, каторжні роботи в сибірській тайзі, Печору, Інту, Єнісейськ і табори Мордовії.
Холод, голод, виснажлива праця, нескінченні допити — радянська система намагалася змусити його погодитися, що Української Греко-Католицької Церкви більше не існує.
Але навіть у таборах Йосиф Сліпий залишався її главою. Таємно служив літургії, сповідав, хрестив, вінчав і висвячував священників. Писав послання до вірян, надсилав протести радянській владі та працював над багатотомною історією Церкви в Україні.
Йому знову пропонували свободу. Під час останніх переговорів вимагали поїхати Західною Україною й переконувати людей перейти до московської церкви.
Йосиф Сліпий відповів, що погодиться хіба під конвоєм — «як німий свідок Церкви, що мовчить».
У 1962 році 70-річного митрополита оголосили «особливо небезпечним рецидивістом» і перевели до колонії особливого режиму. Після років голоду, холоду й каторжної праці це могло закінчитися для нього смертю.
Та про українського митрополита вже знав світ. За його звільнення клопотав Папа Іван XXIII. До переговорів долучилися президент США Джон Кеннеді та американський журналіст Норман Казінс.
У січні 1963 року радянська влада нарешті поступилася. Йосифа Сліпого звільнили — без реабілітації та без можливості повернутися до Львова.
Сам митрополит не хотів залишати Україну й переслідувану паству. Погодився лише після наполягання Папи, зрозумівши, що в Римі зможе стати голосом своєї Церкви перед світом.
Перед від’їздом Йосиф подбав про тих, хто залишався в підпіллі. У московському готелі він таємно висвятив Василя Величковського на єпископа, щоб УГКЦ в Україні не залишилася без проводу.
9 лютого 1963 року Йосиф Сліпий прибув до Рима.
Йому було майже 71. За плечима — 18 років неволі. Та замість спокійної старості він фактично почав життя заново.
Йосиф Сліпий виступив на Другому Ватиканському соборі й розповів світові про переслідування українців та їхньої Церкви. Він домагався створення Українського патріархату, став кардиналом, заснував Український католицький університет у Римі, створив бібліотеку й архів, відновив монастир студитів.
А ще збудував у Римі собор Святої Софії — духовний дім для українців, розкиданих по світу, і символ храмів, яких вони були позбавлені на Батьківщині.
Патріарх об’їхав українські громади Європи, Америки та Австралії, об’єднуючи людей навколо Церкви й України. Його заклик «Великого бажайте!» став підсумком усього життя людини, яка після таборів не просила для себе спокою, а знову бралася до праці.
Йосиф Сліпий відійшов у вічність 7 вересня 1984 року в Римі. У своєму заповіті просив поховати його в соборі Святої Софії, але залишив одну надзвичайно важливу умову.
Коли «постануть на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід», його домовину мали повернути на рідну землю й покласти у соборі Святого Юра поруч з Андреєм Шептицьким.
У 1984 році це могло здаватися нездійсненним.
Але через п’ять років УГКЦ вийшла з підпілля. Ще через два Україна відновила незалежність.
У серпні 1992 року патріарх повернувся до Львова.
Від аеропорту до центру міста люди стояли обабіч дороги. Багато хто ставав навколішки перед домовиною Йосифа Сліпого, якому радянська влада не дозволила повернутися додому живим.
Після кількох днів прощання його поховали у крипті собору Святого Юра — поруч з Андреєм Шептицьким. Саме там, де він заповідав.
Йосиф Сліпий повернувся в Україну, де його Церква вже вийшла з підпілля, а держави, яка тримала його за ґратами, більше не існувало.

Джерело: Українська перемога>

Перемовини. Війна не завершиться до зими

Черняков — Sun, 06 Sep 2026 19:50:40 GMT
Зеленський: Війна не завершиться до зими. Переговори були предметними, прозвучало кілька нових ідей, які потребують обміркування.
Зеленський, Віткофф і Кушнер після перемовин:
Віткофф: У москві досягнуто значного прогресу, найближчим часом можуть оголосити тристоронню зустріч України, росії і США. Для цього обидві сторони мають піти на компроміси й звузити коло розбіжностей.
Ми вважаємо, що співпраця має критично важливе значення. Саме тому сьогодні тут присутні радники з питань національної безпеки країн ЄС.
США прагнуть дипломатичного, а не воєнного врегулювання.
Кушнер: Ідеться не лише про те, як завершити нинішню війну, а й про те, як створити належні умови та механізми, які дозволять Україні використати неймовірну мужність, гнучкість і силу, продемонстровані нею протягом останніх років війни, щоб розбудувати велику державу, якою вона має всі можливості стати.
Гордон: Чи не бридко посланцям Трампа сидіти за одним столом із міжнародним воєнним злочинцем і катом українського народу?
Віткофф: Під час усіх моїх візитів до москви до мене ставилися з повагою, і такі контакти мають вирішальне значення для завершення конфлікту. Якщо у вас немає контактів з обома сторонами, у вас дуже мало шансів на мирне врегулювання конфлікту.
Наше з Джаредом завдання — створити канал комунікації для Києва і москви, і я дуже сподіваюся, що ця робота почалася в останні 48 годин.

Тимофій Милованов

Операція НАБУ «Карфаген» це не лише про боротьбу з корупцією

Черняков — Sun, 06 Sep 2026 19:31:37 GMT
Є ще й політичний вимір цієї історії. І найважливіше - це запас міцності Української Держави.
Найнебезпечніше якщо ця історія перетвориться на відкриту війну між силовими та правоохоронними інституціями. Особливо на фоні стрілянини військовослужбовців СБУ у військовослужбовців ГУР у Києві.
Багато людей із системи згадують, що саме Руслан Кравченко минулоріч був прихильником обмеження незалежності НАБУ та САП. І тепер вважають, що зокрема операцією «Карфаген», як то кажуть НАБУ і САП завдають удару у відповідь.
Одні правоохоронці збирають матеріали щодо інших, а ті у відповідь заявляють, що це було незаконно. Паралельно відбувається війна чуток, - хтось заявляє, що Генпрокурор втік, ніби-то ховається у лікарні, а хтось бачив його в урядовому кварталі, а хтось взагалі бачив десь закордоном. А сам Кравченко спростував своє зникнення.
Друга історія - містика зі зникаючим сейфом. Звідкись зʼявляється фотографія з сейфом повним грошей і ми не чуємо жодних пояснень - звідки цей сейф. Закономірно пересічні люди, а насамперед військовослужбовці - масово пишуть у коментарях, що треба ці кошти, якщо вони корупційні передати на потреби війська, а тепер виявляється, що ніякого сейфу і не було, чи то він пропав. Містика. А чи був взагалі отой сейф? А якщо і був - то де гроші?
Зрозуміло тільки одне, що в НАБУ тепер працює дуже крутий режисер, який робить захоплюючі фільми, які за драматургією і сюжетом можуть позмагатися з серіалами на Netflix.
Але суспільству потрібна не інформаційна війна, не війна компроматів, не війна чуток, а тим паче, не новий виток протистояння правоохоронних органів. Суспільству потрібна реальна боротьба з корупцією і чітка юридична відповідь.
Українці за десятки років вже стомилися і звикли з думкою, що війна з корупцією в Україні схожа на спортивну рибалку. Піймали карася, чи форель, - показали, сфотографувалися і відпустили. Чи дочекаємося ми колись реальних доведених до вироку справ?
Взаємне протистояння правоохонних органів просто руйнуватиме довіру суспільства і до цих самих цих органів, і до правосуддя, і до держави вцілому. А саме цього хоче російський агресор. Щоб українські громадяни не довіряли власній правоохоронній системі і вцілому всій державній системі.
І не треба забувати, що все це відбувається в умовах виснажливої російської агресії проти України. І тут ключове питання, чи вистачить в Української держави і українського народу запасу міцності у цій боротьбі!
P.S. «Шекспір» з Полтави для привернення уваги. Як символ. Як Альфа і Омега всіх тих випробувань, що випали на долю сучасної України. Та й отого всього, що просто безперестанку несецця. Саме так, - несецця. Через подвійне «ц».

Андрій Ковальов

На Львівщині встановлено надгробний пам’ятник Голові ОУН, полковнику Андрію Мельнику

Черняков — Sun, 06 Sep 2026 19:24:12 GMT
У селі Воля Якубова (Львівська обл.) встановили надгробний пам’ятник, який стояв на могилі другого Голови ОУН полковника Андрія Мельника у Люксембургу. Його привезли у Волю Якубову після перепоховання Вождя у Києві.
Перед тим, у селі Зашків встановили надгробний пам’ятник, який стояв на могилі першого Голови ОУН полковника Євгена Коновальця у Роттердамі.
Не випадково: Воля Якубова – батьківщина Андрія Мельника; Зашків – Євгена Коновальця.
Надгробний пам’ятник А. Мельнику виготовлений із шведського чорного мармуру, з викарбуваним націоналістичним Тризубом і стрілецьким Хрестом на стоячій плиті та з написом «Андрій Мельник».
Пам’ятник, що вражає простотою і мистецькою строгістю, виконав артист-різьбяр Григорій Крук на основі проекту, який затвердив Провід Українських Націоналістів.
Пам’ятник був встановлений і освячений у 1965 році під час відзначення першої річниці смерті А. Мельника. З цієї нагоди до Люксембургу прибуло близько 500 українців з Аргентини, північної і південної Америки та Австралії.
Священики Української католицької церкви та Української автокефальної православної церкви посвятили надгробник. Цікаво, що панахиду на могилі греко-католика А. Мельника відслужили священики УАПЦ, щоб у такий спосіб показати, що Полковник передусім належить Українській нації, а не якийсь релігійні конфесії.
На могилі у Роттердамі виступив новообраний Голова ОУН Олег Штуль-Жданович. Звертаючись до присутніх він сказав:
- Ми, його соратники, обіцяли звітувати нашому Вождеві про свою працю. Сьогодні можу сказати: ми не припинили нашої праці і нашої боротьби. З великою гордістю можемо звітувати, що всі ми виявили зрілість, за яку він усе життя змагався. Довівши ділом нашу вірність його заповітам, ми обіцяємо виконувати їх далі.
Пророчими виявилися слова отця Мирослава Марусина:
- Нині в першу річницю смерті покійного Полковника, ще могутніша стоїть перед нами його постать, його вірність Церкві, його посвята народові, його любов до рідної Батьківщини, його праця і його змагання. А його могила на скитальчому шляху стається нині дороговказом у вільну Україну.
Відтепер могила Андрія Мельника у Києві та його пам’ятник у Волі Якобовій стали символами української державності і незламності української нації.
Р.S. Надгробний пам’ятник встановлений на території музею Андрія Мельника, який заснував Лев Грицак. Його можуть відвідати усі, хто бажає; як і меморіал Полковнику в центрі Волі Якубової.

Богдан Червак, голова ОУН

Президент Чехії Петр Павел: Дуже дивно чути від путіна звинувачення України у «державному тероризмі»

Черняков — Sat, 05 Sep 2026 19:54:58 GMT
Це говорить людина, яка сама здійснює державний терор проти інших країн.
путіну завжди потрібен зовнішній ворог. Ніхто в Європі не збирається нападати на росію, але російському населенню постійно кажуть, що Захід їм загрожує.
Підпали, порушення повітряного простору, диверсії, кібератаки — це вже характерна модель поведінки росії.
росія розуміє, що не може почати відкриту військову агресію проти НАТО. Тому використовує весь арсенал непрямих дій: диверсії, провокації в повітрі й на морі, інформаційні кампанії. Мета стара — розділяй і володарюй.
Коли росія не досягає успіху в Україні, вона тисне на європейські країни, які підтримують Україну. Вона хоче розколоти ЄС і НАТО, послабити підтримку України та створити враження, що може діяти де завгодно.
Але результат поки протилежний. НАТО стало більш єдиним. Країни Альянсу більше витрачають на оборону і більше налаштовані захищати свою територію.
За кожен квадратний кілометр української території вона втрачає понад тисячу людей. Темп втрат перевищує темп набору. За останній рік росія захопила менш як 0,4% території України. Це важко назвати успіхом.
Україна демонструє надзвичайну рішучість і винахідливість. Вона знаходить нові тактики, нове озброєння і завдяки нашій підтримці продовжує стримувати російську агресію.
Глибокі удари по території росії теж мають значення. Війна, яку кремль хотів залишити лише на українській території, тепер відчувають і росіяни — через дефіцит пального та товарів. Це має створювати тиск на керівництво.

Тимофій Милованов

Удар РФ по СБУ: Визначено географію відповіді

Черняков — Sat, 05 Sep 2026 19:03:18 GMT
Президент України Володимир Зеленський анонсував "активні дії" щодо Росії у відповідь на російську атаку на будівлю Служби безпеки України (СБУ) в Києві, скоєну в п’ятницю, 4 вересня.
Відповідний допис український лідер поширив у соцмережах, - інформує портал dw.

"Доповідь керівника СБУ Олександра Поклада про підготовку наших активних дій у відповідь на російські удари. Географію відповіді визначили. Час буде обраний так, щоб був результат", - заявив у дописі Зеленський.

У СБУ теж запевнили, що відплатять за удар РФ
Відповідь на атаку на будівлю СБУ пообіцяли й самій українській спецслужбі. "Що стосується пошкодженої будівлі - вона обов'язково буде відновлена. А росіяни отримають болючу відповідь на свої удари - ще більше спецоперацій, викритих агентурних мереж та знищених ворогів", - запевнили в СБУ.
В оприлюдненому коментарі СБУ вказується, що ціллю російського дрона був кабінет керівника служби, однак очільник відомства не постраждав.
Сибіга вимагає від світової спільноти рішучої відповіді на удар по будівлі СБУ
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга теж засудив удар російського дрона по будівлі СБУ. "Російська атака на штаб-квартиру Служби безпеки України - це серйозна ескалація, яка вимагає рішучої відповіді. Москва завдала цього удару під час нового поштовху до миру - тим самим відверто показавши своє справжнє несприйняття дипломатії", - написав глава української дипломатії у соцмережі X.

Як наголосив Сибіга, внаслідок російського удару під загрозою опинився й розташований поруч об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО - Софійський собор.

З огляду на це, український урядовець закликав міжнародних партнерів Києва "однозначно засудити ці дії та посилити тиск на режим Путіна". "Також закликаємо ЮНЕСКО відреагувати рішуче і посилити зусилля із захисту спадщини в Україні, яка перебуває під загрозою", - додав очільник МЗС України.

Пошкоджено будівлю Національного заповідника "Софія Київська"
Перший заступник генерального директора Національного заповідника "Софія Київська" Вадим Кириленко розповів DW, що під час російського удару по будівлі СБУ зазнала шкоди одна з будівель нацзаповідника - Будинок консисторії XIX століття. Вибухова хвиля пошкодила вікна, рами і тинькування будівлі.
Внаслідок удару минулося без постраждалих - під час повітряної тривоги працівники і відвідувачі заповідника перебували в укритті.

Кличко констатує збільшення числа постраждалих у Шевченківському районі
За останніми даними, внаслідок російської дронової атаки в Шевченківському районі столиці постраждали 12 людей, повідомив Києва Віталій Кличко . "Дев'ятеро поранених перебувають в стаціонарах міських лікарень. Двоє з них - у важкому стані", - написав мер у соцмережах. Інших подробиць атаки він не навв.

«Закриття неба» над РФ може «приземлити» і Путіна

Черняков — Thu, 03 Sep 2026 19:24:24 GMT
Турецька авіакомпанія Pegasus розвернула літаки, що летіли до Москви, а також скасувала низку рейсів. Ще кілька польотів скасувала Turkish Airlines. Це сталося після заяви 2 вересня президента України Володимира Зеленського про те, що російське небо стає «повністю небезпечним».
На це звертає увагу Російська редакція Радіо Свобода.
За словами українського президента Володимира Зеленського, «дрони в небі Росії з’являтимуться так, що з цим доведеться рахуватися». При цьому Україна, як наголосив Зеленський, не погрожує цивільній авіації як такій. Він уточнив, що передусім режим «закритого неба» торкнеться Москви, Петербурга та інших важливих напрямків.
Очільник РФ Володимир Путін у відповідь назвав слова Зеленського «заявкою на державний тероризм».
Російські авіаційні служби не допустять «значущих перерв» у роботі цивільної авіації, заявляють у міністерстві транспорту Росії. При цьому, як підрахувало видання The Moscow Times , у московських аеропортах після слів Зеленського вже затримали та скасували майже 80 рейсів.
У провоєнному середовищі тим часом дедалі голосніше лунають обурені голоси. Z-блогери незадоволені тим, що Росія не завдає ударів по українських центрах ухвалення рішень. Обурила провоєнну публіку й нещодавня відповідь Путіна на запитання про те, чому Москва уникає подібних ударів.
«Ми виходимо з того, що нам потрібні якісь люди, якщо вони зрозуміють, що хочуть вирішувати питання мирним шляхом, а не просто за 40 днів знищити нашу економіку, поставити Росію на коліна й завдати нам чергового стратегічного удару. Ну, якісь там переговірники нам потрібні», – заявив Путін.

Чи розуміє Путін реальний стан справ на фронті, і чи зможе Україна закрити небо над Росією?
Цю тему Російська редакція Радіо Свобода обговорила з політологом Іваном Преображенським і фахівцем із безпеки Іваном Ступаком.
На думку Івана Ступака, заява України про небезпечність російського неба – це відповідь на нещодавні дії Росії, зокрема атаки реактивними дронами та масовані обстріли складів, де зберігаються, серед іншого, продовольство, медикаменти, побутова техніка й будівельні матеріали.
«Чому Кремль так сильно збудився через тему можливого блокування авіасполучення? Якщо Україні справді вдасться реалізувати цей сценарій, то до землі будуть прикуті літаки авіаційного загону «Росія», який забезпечує перевезення високопосадовців по всій території країни та земній кулі: туди, де, звісно, їх приймають – наприклад, на Кубі, у Північній Кореї, Ірані.
До землі також буде прикована бізнес-авіація, якою користуються російські «топи»: наприклад, ті, хто має власний літак Bombardier вартістю 60 мільйонів євро, або ті, хто орендує літаки. Найімовірніше, з’явиться новий тренд – купівля особистого потяга для користування», – каже фахівець із безпеки.
Володимир Путін, виступаючи після саміту ШОС у Бішкеку, заявив, що якщо хтось спробує «зжерти» Росію, то може «отримати й по зубах» – так він пояснив сенс свого висловлювання про косаток і білих ведмедів, зробленого під час зустрічі з учителями наприкінці серпня.
Заступник голови Радбезу Росії Дмитро Медведєв тим часом пригрозив ударами Німеччині: за його словами, ФРН «заслуговує прямого удару по всіх німецьких виробництвах військової техніки» для України.
«У моменти, коли Росії стає важко на фронті, вона починає зображати із себе божевільного з ядерною бомбою, який кричить: «Тримайте мене семеро, я зараз усе рознесу. Ні, мені самого себе вже не шкода, втрачати нічого, ви загнали мене в кут». Певною мірою ці погрози в минулому працювали. Але щоразу вони працюють дедалі гірше, тому що це історія про хлопчика, який кричить «вовки!», а вовки не приходять», – каже політолог Іван Преображенський.
«Російське керівництво, вочевидь, саме боїться міжнародної реакції на подібні кроки, і, відповідно, закордонні лідери дедалі з меншою увагою ставляться до таких заяв. Чи готується Путін у такому разі воювати ще роками?
Путін готується воювати щонайменше найближчі кілька років: це видно з економічних, адміністративних та інших заходів, яких вживає російське керівництво. Путін явно сподівається, що Україна впаде у відносно осяжному майбутньому, тому що жодних інших серйозних розрахунків тут пред’явити не можна. В іншому разі російських ресурсів може не вистачити для війни», – вважає Преображенський.

ICAO закликала захищати цивільну авіацію в зонах конфліктів після застереження Києва
Міжнародна організація цивільної авіації при ООН (ICAO) повторює свій заклик до «сильнішої відданості країн-членів захисту цивільної авіації від всіх ризиків, які виникають від зон конфлікту». Про це йдеться в заяві організації від 2 вересня.
Це звернення лунає на тлі «зростання ризику використання зброї, спрямованої проти цивільних літаків, по всьому світу». ICAO вказує на загрози від, зокрема, систем зброї великої дальності, безпілотників, радіоперешкод роботі глобальної навігаційної супутникової системи та передових систем протиповітряної оборони.
«ICAO спостерігає підвищений ризик того, що цивільні літаки ставатимуть ціллю або попадатимуть під перехресний вогонь, і, хоча авіаційна галузь здатна змінювати маршрути рейсів та підтримувати операції під час конфліктів, ця операційна гнучкість не вирішує фундаментальну загрозу безпеці», – йдеться в заяві.

В Україні оновлять систему оповіщення про повітряні тривоги

Черняков — Wed, 02 Sep 2026 19:30:29 GMT
Планується запровадити жовтий і червоний рівень загроз, про які будуть повідомляти різні сигнали.
Про це йдеться у повідомленні президента Володимира Зеленського після розмови з прем'єр-міністром Сергієм Корецьким про підготовку заходів реагування на зміну російської тактики ударів по Україні
Зеленський: "Будуть оновлені системи оповіщення про наявну загрозу. Люди мають розуміти абсолютно чітко, на що саме і як саме треба реагувати.
Будуть запроваджені два рівні позначення конкретної загрози – жовтий та червоний рівні. Генеральний штаб і Повітряні Сили ЗСУ разом з урядом, Міністерством оборони, МВС та ДСНС України визначатимуть у щотижневому режимі, які показники загрози підлягатимуть оголошенню як жовтий та червоний рівні тривоги. Базово для жовтого рівня – наліт дронів, для червоного рівня – ракетна небезпека, включно із загрозою балістичних атак, а також масовані атаки.
Будуть змінені й звукові сигнали оповіщення про повітряну тривогу відповідно до жовтого чи червоного рівня загрози".

За словами президента, головна мета змін – дати людям і бізнесу в Україні більше передбачуваності та розуміння, як реагувати в кожному конкретному випадку.
"Доручив також опрацювати більш чітку географічну диференціацію тривог, щоб оголошення тривоги та реагування було саме в тій частині місцевості, де об'єктивно є загроза", - заявив Зеленський.

Наталію Власову росіяни затримали в Донецьку у 2019 році

Черняков — Tue, 01 Sep 2026 18:26:20 GMT
В «Ізоляції» її роздягали, зв’язували скотчем, обливали водою й били струмом. Якщо вона кричала недостатньо голосно, струм збільшували.
Їй підпилювали зуби металевим напилком, викручували соски й намагалися засунути пляшку у вагіну. Лікар приводив її до тями нашатирем, коли вона непритомніла.
Наталія просила застрелити її. Їй відповідали, що вона має страждати.
Після одного з катувань Наталію на всю ніч закували у вузькій камері, де вона могла тільки стояти з піднятими руками.
Іншого разу її привели в душ і сказали, що зараз її зґвалтують 15 солдатів. Побачили, що в неї менструація, і передумали.
росіяни тримають її в тюрмах понад сім років. Зараз вона в колонії в Сибіру. Їй дали 18 років.
The New Yorker пише про українок з однієї камери в ростові. До цього багатьох із них росіяни катували в Донецьку.
Медикиню «Айдару» Лілію Прутян росіяни взяли в полон біля Петрівського. Того ж дня один із російських солдатів її зґвалтував.
До Лілії підійшли троє. Один сказав: «Ти маєш зрозуміти. Ми три місяці були в полі». Лілія плакала й просила, щоб це був один із них.
У Донецьку сиділи й кухарки «Азову». росіяни судили їх як членів «терористичної організації».
Марина Текін після окупації Маріуполя сама прийшла до російського фільтраційного центру. Її обіцяли відпустити додому. А потім погрожували відрізати пальці, якщо вона не зізнається, що фашистка.
Після кількох тюрем Марину привезли до тюрми в Донецьку. Її та інших жінок з «Азову» змусили повзти по бетонній підлозі до підвалу. Там уже сиділи понад десять українок. На всіх було шість ліжок і кілька брудних матраців.
Жінок змушували співати російський гімн. За помилку били гумовими кийками з металом усередині.
Охоронці щодня йшли коридором і навмання били полонених. Одного ранку Марина почула від охоронця: «Я, бля*ь, за*бався стільки їх бити».
У сусідній камері росіяни били українського військового. Він стогнав від болю, співкамерники просили лікаря. «Постукайте, коли помре», — відповідав охоронець. Наступного дня з камери винесли тіло.
У підвалі не було води й раковини. Замість туалету — зливна труба в підлозі. Жінки залишали трохи рідини з борщу, щоб змивати за собою.
Прокладки робили зі своїх футболок. Мило ділили між собою. У душ їх майже не водили. Через тиждень у багатьох гноїлися руки й ноги.
Кухарка «Азову» Ірина Могітич каже, що вони гнили живцем. Коли вона просила лікаря, медсестра відповіла: «У концтаборі лікарі не передбачені».
Одна з наглядачок душила жінок пакетом на голові й погрожувала розстріляти. На допитах охоронці били їх за будь-який рух на стільці.
26-річну Ірину Навальну привели в камеру з пакетом на голові. Вся спина й сідниці були в фіолетових синцях. росіяни звинуватили її в підготовці вибуху в Маріуполі й записали її «зізнання» на відео.
Перед цим її били й катували електрошокером, погрожували мамі й бабусі. Бабуся Ірини іноді приносила льодяники. Жінки розбивали одну цукерку камінцем і ділили між усіма.
64-річна вчителька англійської Валентина Заярна прихистила чоловіка, якого знала як Діму. Вона не знала, що це підполковник Денис Сторожук, який втік з Азовсталі до здачі українських військових.
Валентина поїхала забрати для нього пакунок у Донецьку. Там її затримала ФСБ. росіяни побили її сина й погрожували відправити його до психлікарні, якщо Валентина не підпише зізнання. Вона погодилась, а потім проковтнула жменю таблеток. Валентина вижила. Їй дали 12 років.
Ірина Куліш із Запорізької області до окупації продавала овочі на ринку. Хтось доніс росіянам, що вона підтримує Україну. росіяни затримали її й звинуватили в підготовці вибуху.
В Ірини Паркінсон. У тюрмі руки почали тремтіти так сильно, що вона не може нормально спати. росіяни перевезли її через понад 20 тюрем і СІЗО.
29-річній Катерині Коровіні зі Старобільська дали 10 років за 12 доларів на українські потреби. Катерина каже, що допомагала цивільним. ФСБ заявила, що гроші пішли військовим, і звинуватила її у «фінансуванні тероризму».
Після 14 місяців у донецькому підвалі частину жінок перевезли до ростова.
Вони приїхали виснажені і в синцях. Заступник начальника СІЗО зайшов кричати на них. Побачив жінок у синцях і замовк. Наказав дати гарячий душ, нормальну їжу й сигарети тим, хто курив.
У ростові була вода й туалет. Жінки читали, писали листи, співали, танцювали, вчили англійську, вигадували сюжети фільмів і говорили про дітей та родини.
На дні народження робили торт із печива й згущеного молока. У вересні 2024 року кількох жінок повели до медпункту. Їх роздягнули до білизни й шукали на тілі синці. Якщо знаходили, змушували підписати, що вони не мають претензій до тюрми.
Через кілька годин охоронці зачитали список на обмін. Жінок з «Азову» й «Айдару» забирали. Цивільні залишалися.
Наталія Власова тримала в камері пакет із чистим одягом на випадок обміну. Її ім’я знову не назвали.
Цієї весни її перевели в колонію в Кемерово, у Сибіру. Коли Наталію затримали, її доньці було чотири роки. Зараз їй одинадцять.

На фото - Лілія Прутян.
Тимофій Милованов

російська економіка ризикує "вийти з-під контролю"

Черняков — Tue, 01 Sep 2026 17:53:08 GMT
Представника правителя РФ Владіміра Путіна з питань міжнародного розвитку Борис Тітов заявив, що російська економіка ризикує "вийти з-під контролю", якщо її управління буде повністю зосереджено на потребах військово-промислового комплексу.
Про це повідомляє британське агентство новин Reuters

Заява Титова, зроблена в інтерв'ю російському діловому виданню RBC, стала рідкісним проявом занепокоєння в кремлівських колах щодо зростаючого тиску на економіку, що сповільнюється.

Тітов, призначений у 2024 році спеціальним представником Путіна в міжнародних організаціях з питань досягнення цілей сталого розвитку, є заможним бізнесменом, якому раніше належав провідний російський виробник ігристого вина. Він очолював впливове бізнес-лобі та балотувався на посаду президента у 2018 році.

"Військова та цивільна економіки завжди існували у симбіозі скрізь. Багато технічних винаходів, корисних для всіх, виникли саме у військово-промисловому комплексі. Ключ полягає у збереженні балансу", — сказав Титов у коментарі RBC.

Росія підвищила податки, розпочала перерозподіл власності, вітала внески від бізнесу для фінансування війни, а нещодавно погрожувала власникам підприємств, які не докладають достатніх зусиль для захисту своїх об'єктів від українських дронів.
Прихильники війни та деякі урядовці часто посилаються на реорганізацію радянської економіки за часів диктатора Йосипа Сталіна під час Другої світової війни як на зразок, наводячи воєнний гасло "Все для фронту, все для перемоги".
Цей підхід зустрічає обережний, але дедалі більший опір з боку різних секторів.
"Це взагалі не економіка, це свого роду "режим берсерка", який може існувати лише протягом дуже обмеженого часу, і необхідність якого слід дуже ретельно зважити", — сказав Титов.
Очікується, що цього року російська економіка зросте лише на 0,4 %, а багато невійськових секторів перебувають у стані стагнації або скорочуються.
⁠Українські удари по економічних об'єктах, таких як нафтопереробні заводи, інтернет-магазини та інфраструктура експорту нафти й зерна, можуть ще більше знизити цей показник зростання.

Зростає кількість загиблих через удар росіян по складу в Бучанському районі на Київщині

Черняков — Sun, 30 Aug 2026 19:27:40 GMT
Продовжується ліквідація наслідки ворожої атаки на місці трагедії в селі Мила на Київщині.

інформує керівник Київської ОВА Тимур Ткаченко: "Станом на зараз, на жаль, відомо, що внаслідок удару та подальшої детонації загинуло 38 людей. Мої співчуття рідним і близьким.
Також поранення отримали 52 особи, серед них 5 дітей. У лікарнях залишаються 9 людей. Лікарі оцінюють їхній стан як середній.
Наразі тут, у Милі та прилеглих населених пунктах, нараховуємо близько 300 пошкоджених об’єктів, з них більше 200 приватні будинки та 14 багатоповерхівок. Маємо руйнування різного ступеня. Деякі з будинків знищені повністю, певна частина має часткові руйнування або незначні пошкодження.
Проте найголовніше — це люди, які втратили житло.
Разом із Міністерством працюємо над напрацюванням механізмів відновлення зруйнованих будинків, пошкодженої інфраструктури та допомоги людям. Важливо, щоб необхідні рішення ухвалювалися оперативно та сприяли подальшому відновленню громади.
Тим часом на локації продовжується ліквідація наслідків. Усі осередки пожежі підрозділи ДСНС змогли загасити. На місці цілодобово працюють піротехніки — виявляють та знешкоджують вибухонебезпечні предмети.
На двох найбільш пошкоджених вулицях після оперативного розмінування фахівці ДТЕК уже відновили електропостачання. Далі тривають роботи з відновлення комунікацій — світла та газу — на інших ділянках.
Продовжує працювати гуманітарний штаб. Тут люди можуть отримати психологічну допомогу, подати заяви на матеріальну допомогу. Вже подано понад 200 таких заявок".

Віктор Ющенко про трагедію на Київщині: Ми виплачемо цей біль, але не зігнемося...

Черняков — Sat, 29 Aug 2026 18:52:08 GMT
Дорогий Український народе!
Сьогодні туга огортає нашу землю, а біль пропікає душу наскрізь. Станом на четверту годину дня ми маємо вже 37 згаслих життів... Це не просто страшна цифра. Це страшна рана на тілі всієї нашої святої Київщини, всього Бучанського району і села Мила, де знову пролилася безневинна українська кров.
Найтяжчий хрест цього дня — дві дівчинки, два наші янголи. Одне дитя — дворічна крихітка, яка тільки-но вчилася ходити по батьківській землі та вимовляти перші слова рідною мовою. Друга — чотирнадцятирічна дівчинка, у якої попереду був увесь світ, перше кохання, високі мрії та чисті надії.
Їм же ще жити й жити! Вони мали розквітати, рости під синім українським небом, розбудовувати нашу вільну, омріяну поколіннями Україну. А їхнє життя обірвали на самому злеті, звірячо і підло. Серце падає на коліна від цього розпачу.
Я хочу запитати кожного з вас, хочу запитати увесь світ: ви ще гадаєте, ви ще й досі думаєте, хто відібрав у них дитинство і життя?
У цього диявольського зла є абсолютно чітке ім’я. Воно ходить по нашій землі, і ім’я йому — путін. Цей покидьок має нести найвищу, невідворотну відповідальність перед Божим і людським судом за кожну українську сльозу, за кожну знівечену долю.
Але давайте будемо відвертими один з одним. Разом із ним цю криваву різню несуть усі 143 мільйони росіян. Це вони своїм мовчанням, своїм сліпим та покірним вибором привели цього катюгу до влади і десятиліттями тримають його на престолі. Кожен із них, хто байдуже дивиться на смерть наших дітей, — це маленький путін. Це їхній тяжкий гріх і вічне прокляття, яке лежатиме на їхніх родах до сьомого коліна.
Українська націє! Ми виплачемо цей біль, але не зігнемося. Ми збережемо в пам’яті кожне ім’я, кожну світлу душу.
Молюся за наших дівчаток-янголятків, за кожного загиблого на нашій багатостраждальній землі.
Низький уклін і щирі співчуття батькам та родинам, чиє горе сьогодні не осягнути жодним словом.
Вічна пам’ять загиблим.

Віктор Ющенко

московити знищили склад дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Черняков — Fri, 28 Aug 2026 11:06:21 GMT
У ніч проти 28 серпня Росія обстріляла склад із книжками дитячого видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га".
Про це повідомляє директор видавництва Іван Малкович у facebook.

"Товариство, у ці важкі часи ми намагаємось хоч якось розраджувати вас (і себе) яскравими якісними книжками і добрими новинами…
Ми змовчували, коли кілька разів у різних місцях рисня нищила наші книжки і висаджувала вікна й двері в нашому головному складі.
Але цієї ночі знищено склад, звідки безпосередньо розсилали наші видання, тому найближчим часом в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» будуть затримки з відправленням замовлень. Згоріло багато наших розкішних книжок на велику суму (фото — апокаліптичні, тому давати не буду)…". - пише Іван Малкович.

"Щиро співчуваємо колегам, чиї книги теж спалено кцпськими виродками.
Замовляйте українські книжки. Дякуємо всім, хто поруч", - додає засновник видавництва.

«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — провідне українське видавництво дитячої літератури, одне з найвідоміших дитячих видавництв Східної Європи. Перше приватне дитяче видавництво незалежної України.

Келлог: Віткофф і Кушнер ніколи не бачили війни як в України

Черняков — Thu, 27 Aug 2026 17:57:28 GMT
Вони, можливо, знають про нерухомість. Я ні.
Але вони не розуміють війну, росію, ворога й людську ціну. Ставити їх у ці переговори — помилка. Не тому, що вони погані люди, а тому, що це не їхня робота.
Келлог в інтервʼю Раміній: На День Незалежності не приїхав жоден офіційний представник США.
Президент Фінляндії приїхав. Прем’єр Британії приїхав. Не можна вести переговори про майбутнє України, якщо ти не бачиш Україну під час війни.
Я приїхав як приватна особа. Треба бачити, через що проходять українці.
68-70% американців підтримують Україну. Лише 2% підтримують росію.
У будь-якому американському опитуванні 30% скажуть, що сонце сходить на заході. Я це ігнорую. 100% ви ніколи не отримаєте. Не дивіться на шум у Вашингтоні. Американський народ стоїть з Україною.
Люди, які говорять про бізнес-угоди з росією, поводяться нерозумно.
путін продає їм свій світ. Вони його купують. Він каже їм: “Я дам вам Maserati”, і вони вірять. Деяким переговорникам треба відійти на крок і подивитися на реальність.
Американські оборонні гіганти, як Lockheed Martin, бояться давати Україні ліцензії на свої технології.
Я думаю, це погане бізнес-рішення. Україна може рухатися швидше й робити кращі рішення. Я скажу Трампу, що, на мою думку, треба дати українцям шанс.
росія не хотіла бачити мене в переговорній команді. Вашингтон мав сказати москві: ви не обираєте нашого переговорника. Ми обираємо.
Замість цього вони дали путіну вплинути на склад команди й привели його друзів. Я хотів вести і Україну, і росію, але президент вирішив інакше.
Я сподівався, що війна закінчиться цього року. Тепер усе залежить від путіна. Він міг би закінчити її сьогодні, якби прийняв умови, які запропонували Європа й США.
Я сказав Трампу: якщо путін думає, що може взяти більше, хай спробує. Я не думаю, що він зможе.
Якщо росія знову нападе після угоди, ціль має бути проста: зробити так, щоб у неї більше не було військової сили для нового вторгнення.
Якщо москва зможе вторгнутися знову, весь світ ризикує знову підійти до межі світової війни.

Джерело: Тимофій Милованов

Громадське відзначення у Чернігові 35-річниці відновлення незалежності України

Черняков — Wed, 26 Aug 2026 12:20:17 GMT
23 серпня у Чернігові проведено громадські заходи з нагоди Дня Державного Прапора України та 35-ї річниці відновлення незалежності України.
У святкуванні взяли участь учасники відновлення незалежності України в 1988-1992 роках, Помаранчевої революції 2004 року, Революції Гідності 2013-2014 років, ветерани Війни за Незалежність України з 2014 року. Організатори: Чернігівське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Чернігівська обласна організація Народного Руху України за сприяння регіонального представника Українського інституту національної пам’яті.
Урочистий святковий захід символічно був проведений біля Пам’ятного каменя «Борцям за волю України», розміщеного поблизу козацького Катерининського собору.
«Ідея спорудження пам’ятного знаку була приурочена до 50-річчя створення Української повстанської армії. Його встановлено 10-11 жовтня 1992 року зусиллями місцевих патріотичних організацій, зокрема НРУ, «Просвіти», УРП, ДемПУ, Спілки офіцерів України. 10 жовтня також було проведено і наукову конференцію, присвячену історії УПА та її діяльності на теренах Чернігівщини. Серед доповідачів була й молода дослідниця з Івано-Франківська Галина Дичковська, донька члена ОУН, воїна УПА Ореста Дичковського. Він передав привітання чернігівцям через доньку. Це стало початком плідної співпраці чернігівських науковців з ним на довгі роки», — нагадав Сергій Черняков, ведучий заходу, учений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
На мітингу виступили: багаторічний голова обласної організації НРУ, народний депутат ІV скликання, громадський діяч Володимир Ступак, поетеса і просвітянка Надія Галковська. Вона представила присутнім свій вірш «Збережемо»:

Збережемо
наш Гімн
У красі
й чистоті,
Не порушим
ні крапки, ні коми.
Щоб нескореним
птахом
У небі
летів --
Не дамо на поталу
нікому!
Збережемо
наш Герб, --
Це державності
Знак,
Древній символ
і Сили, і Волі.
Не потьмарить його
ні гроза, ні сльоза, --
Сяє сонцем
прийдешньої долі!
Збережемо
наш Прапор --
У єдності
барв
Він над світом цвіте
синьо - жовто!
Бо Свободу, як вітер,
народ наш обрав,
Бо Свобода –
цінніша від злота!
Збережемо
наш Гімн,
Збережемо
наш Герб,
Збережемо
наш Прапор,
Панове!
Три святині
великі,
Як хліб
дорогі,
Три святині
у вічному слові --
УКРАЇНА!

Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців і захисників України всіх поколінь, які віддали своє життя за волю нашої Батьківщини, поклали квіти до Пам’ятного каменя «Борцям за волю України» та Меморіального знаку на честь Героїв, загиблих у російсько-українській війні, заспівали Гімн України.

В Музеї боротьби за відновлення незалежності України на Чернігівщині, який розташований в історичному помешканні обласної організації Народного Руху України, відбулася презентація книги «Чернігів самоврядний: на шляху відновлення національної пам’яті (1990-2025)». Її автор: рухівець, просвітянин, громадський діяч Сергій Соломаха.
Він представив передмову та її чотири розділи: «Від совєтов народних депутатів до місцевих рад»; «Чернігів на шляху відновлення національної пам’яті»; «Чернігів самоврядний. Керівна еліта»; «Документи. Публіцистика. Аналітика». Сергій Соломаха присвятив книгу борцям за волю і незалежність України, рухівцям, учасникам Помаранчевої революції та Революції Гідності.
«Це енциклопедичний довідник. Бо тут зібрана інформація про Чернігів, якої не побачите ніде — і дані про вибори депутатів міської ради (совєта народних депутатів) з 1987 року (а їх було багато за ці роки) і міських голів, і про зв’язок церковних питань з Незалежністю, і про боротьбу за відновлення національної пам’яті українців, бо без цього не буде Перемоги, і про історію боротьби за підняття синьо-жовтого національного прапору над міською радою, і про страсті навколо історичного герба міста, і про усі 329 перейменувань (найменувань) вулиць, проспектів, вулиць, провулків, площ і скверів міста з 1990 по 2025 рік», — так охарактеризував цю працю Володимир Ступак.

«Це нове видання Сергія Соломахи є важливим дослідженням новітньої історії України на регіональному рівні, вагомим внеском у реалізацію української політики національної пам’яті», — наголосив один із консультантів книги, співробітник Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.
Високо оцінили довідник «Чернігів самоврядний» у своїх виступах: автор передмови, директор Чернігівського регіонального центру підвищення кваліфікації (Сіверського центру післядипломної освіти), кандидат історичних наук Володимир Бойко; редактор книги, почесний голова обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, відомий український журналіст Василь Чепурний; консультант довідника Сергій Черняков; директор Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових, рухівець і просвітянин Юрій Соболь; поетеса Надія Галковська та інші учасники заходу.
На завершення заходу автор подарував свій довідник «Чернігівщина: 30 років незалежності України. Керівна еліта» ветерану Війни за Незалежність України Валерію Рябченку та членкині комісій на багатьох виборах Надії Кузьмичовій. Юрій Соболь анонсував майбутню презентацію видання «Чернігів самоврядний» в головній бібліотеці Чернігівщини.
Учасники заходу також традиційно хвилиною мовчання вшанували пам’ять борців і захисників України всіх поколінь, які віддали своє життя за волю нашої Батьківщини, заспівали Гімн України.

Олександр Майшев,
член Національної спілки журналістів України

Директор ЦРУ Джон Реткліфф приїхав до Москви

Черняков — Tue, 25 Aug 2026 19:31:31 GMT
Надійшла інформація про те, що керівник ЦРУ Джон Реткліфф приїхав до Москви, оскільки американська сторона зібрала розвіддані про ранні приготування Росії до можливої військової мобілізації.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на публікацію The Wall Street Journal,

Як зазначає видання, США зібрали розвідувальні дані, що свідчать про ранні приготування Росії до можливої військової мобілізації для війни проти України та плани щодо перевірки рішучості НАТО.
Аналітики вважають, що Реткліфф міг зустрітися з кремлівським правителем Владіміром Путіним, щоб висловити попередження.

Першим про поїздку Реткліффа повідомив телеканал CBS. Новина про його поїздку з’явилася після того, як у московському аеропорту було помічено транспортний літак ВПС США Boeing C-17A Globemaster III, а також кортеж американських дипломатів.
Згодом стало відомо про прохання американської сторони до України утриматись від ударів по РФ на час візиту делегації США.

Востаннє глава ЦРУ особисто відвідував Росію у листопаді 2021 року. Тоді Вільям Бернс прибув до Москви, щоб на найвищому рівні попередити Кремль: США знають про підготовку масштабного вторгнення в Україну.

В межах спеціального обміну в Україну через Білорусь 24 серпня повернули 10 воїнів

Черняков — Mon, 24 Aug 2026 11:33:05 GMT
Президент Володимир Зеленський повідомив, що в межах спеціального обміну в Україну сьогодні, 24 серпня, повернули ще 10 захисників.
Зеленський: "Сьогодні в межах спеціального етапу обміну повертаємо 10 наших воїнів – через Білорусь. Військовослужбовців Збройних Сил і Національної гвардії України. Захищали країну на Донецькому напрямку. Всі вони вважалися зниклими безвісти. І це дуже важливо, що нам вдалося їх повернути".

Як повідомлялося, 19 серпня у межах обміну до України з російського полону повернулися 103 військових з Нацгвардії, ЗСУ, Військово-Морських сил, Тро і Держприкордонної служби.

"Левко Лук'яненко. Шлях до волі". Уривок з книги Василя Чепурного

Черняков — Mon, 24 Aug 2026 07:57:15 GMT
Сьогодні гріх не згадати батька нації Левка Лук'яненка. Тому - уривок з моєї книги (яка, сподіваюсь, уже близько до виходу в світ) "Левко Лук'яненко. Шлях до волі".
"На 24 серпня президія скликала сесію Верховної Ради – треба ж було належно зреагувати на провал московського перевороту, а головне – сформулювати позицію щодо нового союзного договору, який нав’язувала Москва. Тим часом Народна Рада, у якій уже зібралися всі, включно з тими хто був злякався (і ці стали найголоснішими!), напрацювала багато революційних проектів – до створення власної української армії включно. І попри бойкот апарату Верховної Ради, який не поспішав розмножити документи опозиції, вони таки лягли на столи депутатів. Гальмував розмноження документів ніхто інший, як керівник секретаріату, багаторічний функціонер комуністичної системи Хоменко.
Левко Лук’яненко був саме тим, хто запропонував Народній Раді винести на голосування Верховної Ради найголовнішу в житті України ухвалу – проголошення незалежності. 23 серпня він звернувся до колег: «Комуністична партія України брала участь у державному заколоті. Заколот провалився. Вони розуміють, що є співучасниками антиконституційної змови. Ця змова мовою Кримінального кодексу (стаття 56) зветься зрадою Батьківщини. Ця стаття передбачає кару аж до страти. Комуністи у Верховній Раді розгублені – вони не знають, що з ними буде. Вони дивляться на Москву й думають, чи не почне Єльцин завтра- післязавтра їх усіх стріляти. Вони не знають, у що обернеться в Україні ненависть народу до комуністів – чи не почнуть кияни виловлювати їх по квартирах і вулицях і бити, як мадяри 1956 року в Будапешті. Ця розгубленість довго тривати не буде. Кожна політична сила відчує своє місце, і співвідношення їх дасть таку- сяку рівновагу. Тепер її немає. Поразка жбурнула комуністів додолу і тим створила унікально сприятливий для нас момент. Він не довго триватиме. Тому пропоную підготувати документ про проголошення України самостійною державою. Якщо ми цього не зробимо тепер, то не знати коли ще його можна буде зробити. Не можна прогавити нагоду, яку історія нам піднесла. Проекти всіх інших рішень – дрібниця порівняно з цим кардинальним питанням нашої національної долі. Буде Україна незалежною – то й ті постанови будуть кращі, не буде Україна самостійною – ті добрі постанови будуть лише пом’якшенням московського колоніального ярма».
Звісно, у тому визначенні – 23 ще було рано, а 25 може бути пізно – виразно відлунювали слова керівника російського перевороту Ульянова (Лєніна), що й не дивно: всі здобувачі вищої освіти в СРСР їх вивчали. Проте дійсно – Лук’яненко був правий: і революційний ентузіазм народу не міг тривати вічно, і система могла опам’ятатися, та й на Москві ситуація мінялася щодень.
Тут же Левко Лук’яненко запропонував і написати проект документу. Павличко навіть вигукнув: «Кому ж і писати, як не Левку!». Хоча, певно, у тому вигуку відчувалася і заздрість письменника, що небезпідставно вважав себе чільним в українській радянській літературі. Левко покликав собі на підмогу буковинця – депутата Верховного Совєта СРСР Леонтія Сандуляка, можливо і не без умислу: щоб східняк і західняк разом писали доленосний для нації документ. Часу в них було лише півтори години. І Левко розсудив: краще написати короткий документ, щоб депутати, ці професійні балакуни, мали менше причин вносити безкінечні правки і тим гальмувати його прийняття. Так на аркушах звичайного шкільного зошита з’явився проект найголовнішого документа держави – Акту проголошення незалежності України. Прийде час і так, як в США, оригінал цього документа буде зберігатися під броньованим склом і з потужною сигналізацією – бо він є паспортом незалежної України.
24 серпня під Верховною Радою було гамірно: тисячі киян і приїжджих зібралися тут вимагати рішучості від свого парламенту. Було чимало дебелих загорілих дядьків, які погрожували комуністів відправити у Дніпро годувати раків і ми тепер, за спогадами, знаємо, що багато депутатів – комуністів реально цього боялися. Приїхали зі своїх райкомів-обкомів, де були пузатими царьками і правили безроздільно, а тут отакі погрози – переляк був фізично відчутним. Тим паче, що вони розуміли: такі радикали, як Василь Червоній чи Степан Хмара, цілком можуть відчинити двері Верховної Ради розбурханому натовпу і тоді ніяка міліція не врятує.
Але виникла внутрішня серед демократів загроза блокування Акту про незалежність: харківський депутат Володимир Гриньов категорично вимагав приймання його тільки в пакеті із забороною комуністичної партії. Бо інакше, мовляв, це буде окрема від Москви, але комуністична тоталітарна Україна. Цю логіку підтримували інші депутати – комуністи, як Володимир Філенко, Леопольд Табурянський та Ігор Юхновський, до яких додалася і пасіонарна Лариса Скорик. Але – Бог має почуття гумору – антикомуніст Лук’яненко роз’яснював їм, що без голосів комуністів проголосувати незалежність не вдасться. Тож спершу треба незалежність, а тоді вже вирішувати щодо заборони компартії. Підтримав його на сесії і комуніст- міліцейський генерал Олександр Бандурка: «Росія нам не указ! … Спершу незалежність, а тоді проведемо департизацію…».
Було би справедливо, щоб з трибуни сесії зачитав проект Акту саме Лук’яненко, проте його випередив вертлявий у слові Володимир Яворівський. Левку було таки образливо. Проте згодом виявилося, що вискочка Яворівський діяв узгоджено з Кравчуком – той, як досвідчений комуністичний партократ, розумів, що особа антикомуніста, вчорашнього зека може відштовхнути від голосування «за» деяких комуністів і таємно доручив вийти на трибуну саме Яворівському.
Мабуть, серце завмерло не тільки в Лук’яненка, коли рівно о 18 годині табло Верховної Ради показало 346 голосів «за». Україна незалежна!
Парламент працював ще три години, доки поприймали всі необхідні натоді документи. На Софійському майдані пройшов велелюдний мітинг за участі Голови Верховної Ради Кравчука і тут уже Лук’яненко читав народові Акт проголошення незалежності.
А про свій день народження Левко просто забув. Коли ж пізно ввечері, майже опівночі, появився вдома, зі здивуванням завважив святково накритий стіл і почув слова дружини: «Я все чула – вітаю. А ти що – сам?». Через кілька хвилин у хату ввійшли соратники про УРП, які не забули про іменинника. Так очевидно спланував Пан Бог, щоб саме в день народження страдалець за Україну отримав найголовніший подарунок: її Незалежність. Кажу ж: Бог направду має почуття гумору! "

Василь Чепурний

Синьо-жовтий прапор у москві!

Черняков — Sun, 23 Aug 2026 18:38:45 GMT
35 років тому, 19 серпня 1991 року під час заколоту ҐКЧП до москви були введенні танки совєцької таманської дивізії.
Українці які приїхали до москви підтримати протест проти намагань врятувати совєцький союз привезли із собою з України синьо-жовті прапори.
За легендою українські мітингарі дізналися, що на одному з танків - бортовий номер 104, ніби-то, служить екіпаж, який складався з українців. Вони подарували танкістам свій синьо-жовтий прапор, а ті поставили його на свій танк. Так ті танкісти і каталися по москві під синьо-жовтим прапором.
А інший прапор, знову ж таки за легендою, українські протестувальники привезли з москви до Києва і 24 серпня 1991 року народні депутати занесли його зали Верховної Ради України. 24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила відновлення Незалежності України.
Коли дивлюся на ці архівні світлини - вірю, що танки під синьо-жовтими українськими прапорами таки повернуться на вулиці москви!
З Днем державного прапора України!

Андрій Ковальов

Ющенко: Закінчити війну звільненням наших територій — лише половина роботи

Черняков — Sun, 23 Aug 2026 17:52:37 GMT
Якщо залишити другу половину дітям, росія перегрупується і повернеться ще агресивнішою.
Ющенко для MINVAL Politika: Паралелі між Азербайджаном і Україною починаються й закінчуються одним словом — москва. Навколо карабахського конфлікту роками працювала мінська група, яка затягувала війну й нічого не вирішувала.
Азербайджан першим показав, що коли дипломатія отак не працює, доводиться застосовувати інші методи.
На російських парадах перемоги останні десять років на танках Т-34 пишуть «на варшаву», «на берлін», «на відень», «на бухарест», «на будапешт». Вони щодня хочуть з кимось воювати.
Більше 40% бюджету росії вже йде на війну. Фонд національного добробуту, який формувався майже 12 років, практично виснажений. У приблизно п'яти російських регіонах ціни на енергоносії за півтора місяця зросли майже вдвічі.
путіна підтримують, грубо кажучи, 140 мільйонів маленьких путіних, тобто звичайних росіян. Більшість про це особливо не замислюється, хоча вже з’являються голоси проти війни.
Простору для компромісу майже немає. Голда Меїр, яка народилася в Києві, а потім стала прем'єркою Ізраїлю, казала: вони хочуть нас убити, а ми хочемо жити. Який тут компроміс?
Мене радує, що Європа за останні два-три роки глибоко переосмислила свою політику. Підхід часів Шредера і Меркель, який дозволив путінізму зміцніти, у Європі більше не популярний і не має майбутнього.
Подивіться на карту росії від Колими до Соловків, ця земля усіяна українськими кістками. росію справедливо називати тюрмою, у якій утримують 160 народів.
У кожного з цих 160 народів, башкирів, татар, десятків інших, своя мова, релігія, культура і мали б бути свої герої. Чому їх змушують шанувати Павліка Морозова, радянського школяра, якого пропаганда зробила героєм за донос на власного батька, або Ульянова, чи Сталіна, який там навіть ніколи не був?

Тимофій Милованов

Викрито схему виготовлення фіктивних документів про службу в НГУ для ухилення від призову

Редактор — Sat, 22 Aug 2026 20:21:43 GMT
Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону спільно з Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві за оперативного супроводу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України викрито схему ухилення осіб від мобілізації та повідомлено про підозру двом військовослужбовцям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період).

За даними слідства, підозрювані розробили механізм заробітку на військовозобов’язаних, які намагалися уникнути мобілізації. Свої «послуги» вони оцінили у 2 500 доларів США з особи.

Для пошуку клієнтів фігуранти залучили знайомого, який виконував роль посередника та отримував від охочих персональні дані, фотокартки й копії документів та грошові кошти.

На підставі зібраних даних військовослужбовці виготовляли підроблені документи, які свідчили про нібито проходження особами військової служби в одній із частин Національної гвардії України. Фактично ж «клієнти» службу не проходили, проте отримували фіктивні підстави для уникнення виконання військового обов’язку.

Встановлено, що у травні та липні 2026 року підозрювані успішно реалізували схему для двох осіб, отримавши за кожен факт по 2 500 доларів США.

У серпні 2026 року під час одержання чергового траншу в розмірі 2 500 доларів США за виготовлення третього комплекту документів зловмисників затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Правоохоронці провели 14 обшуків, у ході яких вилучили грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, бланки військових документів, печатки та штампи, документацію щодо військового обліку та проходження служби, комп'ютерну та копіювально-розмножувальну техніку, що використовувалася для фальсифікацій.

Наразі вирішується питання щодо обрання підозрюваним запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.

Санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Пресслужба Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

ЗСУ вдарили по російському військовому аеродрому «Саки» під Новофедорівкою на заході Криму

Черняков — Sat, 22 Aug 2026 18:49:42 GMT
Президент України Володимир Зеленський заявив про удар по літаку Су-24М та аеродромну техніку на російському військовому аеродромі «Саки», розташованому під Новофедорівкою на заході Криму.
Про це інформує сайт Крим. Реалії.

«Є підтверджені результати попередніх ударів: на аеродромі «Саки» знищено літак Су-24М і чотири одиниці аеродромної техніки», – написав Зеленський у своєму телеграм-каналі.
Він також заявив про українські удари у Чорному морі, проте подробиць президент України не навів.
Коли саме було завдано ударів, Зеленський не повідомив. Підтверджень цим заявам він не надав. Російські військові про ці атаки і будь-які втрати не заявляли. Перевірити достовірність озвученої інформації за умов війни важко.

Раніше повідомлялося про численні вибухи у різних регіонах Кримського півострова, зокрема вибухи було чути у Саках. Про вибухи в районі аеродрому «Саки» повідомлялося 20 серпня.
З 2022 року територію Кримського півострова практично щодня атакують безпілотники та ракети. У більшості випадків Міноборони РФ або російська влада не підтверджує попадання по військових об'єктах, навіть якщо цю інформацію вдається верифікувати.

росіяни вдарили по торговельному центру в Кривому Розі: 15 загиблих, 130 поранених

Черняков — Fri, 21 Aug 2026 19:14:48 GMT
Наразі триває операція з порятунку в Криві Ріха після ударів по торговому центру. Всі необхідні служби були розгорнуті. На жаль, загинуло багато людей. Це був нападок кількох російських дронів – навмисний, огидний, один за одним.
Повідомив сьогодні, 21 серпня, Володимир Зеленський.

"На місці пожежа. Наразі відомо про 15 жертв ударів, ще щонайменше 130 осіб - поранено2, - пише сайт dw

За останніми даними, 15 внаслідок атаки загинули, зазначає керівник Дніпропетровської обласної військової адміністрації (ОВА) Олександр Ганжа.
Кількість постраждалих від атаки, за останніми даними, сягнула вже 130 осіб. Серед постраждалих - 23 дитини.
Олександр Ганжа інформує, що внаслідок росмійського удару 29 поранених перебувають у важкому стані, серед них п'ятеро дітей.

Володимир Зеленський: "Збираються інформації про всіх, хто міг бути на цьому торговому центрі. Це абсолютна російська злочинність. Вони просто монстри. Ми обов'язково відповімо.
Важно, щоб ми мали все, щоб захистити життя. Важливо, щоб світ не залишав мовчання щодо всього цього. Має бути кінець цій російській війні – і ми потребуємо, щоб світ допоміг нам це зробити. Я дякую всім, хто стоїть разом з Україною. Ми дякуємо всім, хто допомагає людям зараз – вони на землі, у наших інших містах і громадах. Вічна пам'ять всім, кого вбили російські терористи".

Праски та відпарювачі: як вибрати потрібну модель

Редактор — Thu, 20 Aug 2026 20:15:33 GMT

Купівля техніки для дому давно перестала бути історією про пошук найдорожчої моделі з десятками функцій. Значно важливіше знайти пристрій, який справді спрощує щоденні справи. Наприклад, праски з парогенератором варто розглядати тим, хто часто прасує постільну білизну, сорочки, сукні чи щільні тканини. У мережі «Кібернетики» можна підібрати техніку для різних побутових завдань, порівняти характеристики моделей та знайти варіант у потрібному ціновому діапазоні.

Техніка, яка бере частину домашніх справ на себе

Побутові прилади купують не заради самої техніки, а заради часу та зручності. Тому перед вибором корисно подумати, як саме пристрій використовуватиметься. Для великої родини, де прасування накопичується швидко, доречно звернути увагу на потужність, об’єм резервуара для води та інтенсивність подачі пари. Якщо ж потрібно швидко освіжити речі перед виходом, зручним рішенням може стати відпарювач для одягу. Він особливо практичний для речей, які незручно розкладати на прасувальній дошці: піджаків, суконь, штор або одягу зі складним кроєм.

Обираючи техніку, варто звертати увагу не лише на ціну. Кілька характеристик безпосередньо впливають на комфорт у щоденному користуванні:

потужність і швидкість нагрівання;

об’єм резервуара та зручність його наповнення;

режими роботи й можливість регулювання пари;

вага, довжина кабелю та зручність зберігання;

гарантія виробника та наявність сертифікації.

Такий підхід допомагає не переплачувати за функції, якими ніхто не користуватиметься, і водночас не економити на можливостях, що справді потрібні.

«Кібернетики»: вибір техніки з гарантією та акційними пропозиціями

Мережа магазинів «Кібернетики» працює з 2005 року, коли перший магазин відкрився у Херсоні. Відтоді компанія виросла у роздрібну мережу, яка сьогодні налічує 52 магазини в різних куточках України та продовжує розвиватися. Асортимент охоплює техніку для дому й інші категорії електроніки, тому необхідні пристрої можна підбирати в одному місці, орієнтуючись на власні потреби та бюджет.

Окрема перевага для покупця — регулярні акції. Вони дають можливість придбати потрібну модель вигідніше або обрати техніку вищого класу в межах запланованого бюджету. Перед покупкою варто переглядати актуальні пропозиції магазину: асортимент і акційні умови змінюються, тож цікава модель може з’явитися за привабливішою ціною.

Не менш важливе питання — походження техніки та гарантійне обслуговування. Продукція, представлена в «Кібернетиках», сертифікована та має відповідні гарантії. Для покупця це означає зрозумілі умови придбання і можливість розраховувати на гарантійне обслуговування відповідно до умов виробника та продавця.

Інтернет-магазин особливо зручний, коли не хочеться витрачати час на поїздки між різними торговими точками. Вдома простіше спокійно зіставити кілька моделей, перевірити характеристики, оцінити різницю у функціях і лише після цього визначитися з покупкою. А регулярні акції роблять такий пошук не тільки зручним, а й практичним для сімейного бюджету.

Лілію Прутян в російському полоні морили спрагою й судили за «тероризм»

Черняков — Thu, 20 Aug 2026 18:17:55 GMT
Лілію Прутян ґвалтували в полоні, морили спрагою й судили за «тероризм». Після обміну вона витягла з-під окупації молодшого сина-діабетика, якого не бачила три роки.
Лілія Прутян, 55 років, бойова медикиня із села Ближнє на Донеччині. росіяни утримували її 2 з половиною роки в полоні. До війни вона працювала бухгалтеркою.
У 2017-му, коли на Донеччині бракувало роботи, вона пішла в армію бухгалтеркою батальйону. Їй було 47, старші сини вже дорослі, а Дімі — лише 12.
Вона поверталася додому раз на два-три тижні, пекла медовики й робила піцу з горою м'яса. Потім вивчилася на бойову медикиню й у 2019-му поїхала на фронт. Про її історію пише The NYTimes.
Після повномасштабного вторгнення її підрозділ захищав Маріуполь. На 16-й день війни росіяни оточили Лілію та ще шістьох бійців у селі на північ від міста. Патрони скінчилися і вони здалися.
Троє росіян відділили її від чоловіків і замкнули в будинку. Допитували чому пішла в армію, з ким служила. Потім погрожували зґвалтувати. «Нехай це буде хоча б хтось один із вас», — торгувалася вона. Один із солдатів її зґвалтував.
Далі був підвал у Донецьку. Понад 20 жінок у камері на десятьох, спали по черзі на матрацах, щоранку співали російський гімн, цілий день стояли. Сядеш — б'ють. Води бракувало, туалет не працював, тож злив робили рідиною з недоїденого супу. Вуха, пошкоджені в боях, загноїлися — Лілія почала глухнути.
Влітку 2023-го її перевезли до в'язниці на півдні росії й судили за «тероризм». На одному із засідань проти неї дав письмові свідчення середній син. Так вона дізналася, що він пішов у російську армію.
У вересні 2024-го, ще під час суду, Лілію раптово обміняли. Ступивши на вільну землю, вона цілувала дерева й ходила босоніж по траві. Але думала лише про Діму.
Діма Загребаєв має діабет 1 типу. На початку вторгнення йому було 17, і він лишився в Ближньому сам. Коли восени 2022-го стан різко погіршився, середній брат відвіз його в лікарню й покинув. Місяцями до Діми ніхто не приходив, поки вчителька зі школи не забрала його звідти.
Він повернувся в рідну хату, де вже жили російські солдати, і все одно заселився назад. Щоб платити за комуналку й отримувати гуманітарку, мусив зробити російський паспорт. Двічі бачив мертві тіла. І щодня боявся, що його заберуть у російську армію.
Мати готувала втечу здалеку. Заплатила таксисту близько 115 доларів, щоб той передав синові тимчасовий український паспорт, і найняла водія, який вивозив людей з окупації.
Нарешті одного недільного вечора задзвонив телефон. Лілія відповіла, ще не дочекавшись першого гудка, і говорила обережно, не знаючи, хто слухає.
Лілія: «Діма, привіт, як ти? Все нормально? Одягнись тепло в дорогу. Але не перестарайся. Стане жарко — знімеш куртку. Головне не змерзни, чекати надворі, може, доведеться довго. Із взуттям визначився? Є пара?»
У велику спортивну сумку Діма склав дві улюблені материні сукні — рожеву й блакитну, кілька своїх футболок і светрів, м'яч і шапку. Тимчасовий паспорт заховав у рюкзаку.
Наприкінці лютого 2025-го він рушив. Дорога через росію, білорусь і Польщу назад в Україну — 2 800 кілометрів. Спали в машині. На вокзалі в Києві, де ніколи не був, Діма побачив маму, підбіг і міцно її обійняв.
Лілія поцілувала сина в брудному пальті та вицвілих джинсах і нічого не відчула.
Лілія: «Я боялася, що нічого не відчуваю. Не можу сказати, що зраділа. Зустріч була наче з чужим. Кажуть, після полону це нормально».
Тепер вони живуть разом зі старшим сином у Дніпрі. Спершу Діма був замкнутий, питав дозволу на все. Поволі відтанув — знову бере маму за руку, коли вони йдуть поруч, як у дитинстві.
Лілія: «Можливо, я відчуваю провину, що тоді, коли не могла, зробила замало. Але не думаю, що зараз передаю куті меду. Не можна любити когось занадто сильно».

Тимофій Милованов

Київ. Масована російська атака: кількість загиблих зростає

Черняков — Thu, 20 Aug 2026 11:55:49 GMT
Станом на 13:35 20 серпня до 15 осіб зросла кількість загиблих у столиці внаслідок нічної атаки, ще 39 людей постраждали.
Про це інформує Державна служба надзвичайних ситуацій.

Наразі рятувальники проводять аварійно-рятувальні роботи на місці російського удару в Солом’янському районі. Триває демонтаж перекриття багатоповерхового житлового будинку та аварійних конструкцій розташованих поруч пошкоджених будівель. Уже вивезено 52 кубометри будівельного сміття. До робіт залучені кінологи ДСНС.
Психологи ДСНС Києва надали допомогу 98 громадянам. Піротехнічні розрахунки обстежили місце обстрілу на наявність вибухонебезпечних предметів та вилучили безпечні уламки російської ракети.

Повідомлення голова МВС Івана Вигівського:
"До ліквідації наслідків обстрілів від ночі було залучено понад 600 рятувальників і поліцейських. Зараз наші служби працюють на двох локаціях у столиці та ще трьох - у Бориспільському та Броварському районах. У перші хвилини після ударів підрозділам ДСНС та Національної поліції вдалося врятувати й надати першу медичну допомогу десяткам людей.
На місцях атак поліцейські розгорнули штаби, де приймають заяви про пошкоджене та знищене майно. Лише у Києві вже опрацьовано понад 200 звернень. Працюють психологи - вони підтримують людей, які втратили рідних або залишилися без житла.
У столиці значно пошкоджено близько 20 житлових будинків, школа, дитяча лікарня, дитсадок - цивільні об’єкти, які не несли жодної загрози. До розбору завалів та порятунку людей ми залучили всі необхідні підрозділи та роботизовану техніку. Перевіряємо, чи немає більше людей під завалами. На Київщині вогонь охопив складські будівлі із побутовими товарами. Рятувальники намагаються локалізувати полум’я, залучена авіація.
Також цієї ночі були обстріляні Одещина та Чернігівщина. На щастя, там минулося без постраждалих".

Верховна Рада підтримала кандидатуру Євгенія Хмари на посаду Міністра оборони України

Черняков — Wed, 19 Aug 2026 18:10:51 GMT
Міністр оборони Євгеній Хмара:
За поданням Президента України сьогодні Верховна Рада підтримала мою кандидатуру на посаду Міністра оборони. Дякую кожному українському воїну, який тримає позиції і знищує російських окупантів. Вдячний Президенту, народним депутатам та народу України за довіру.
Під час виступу у Верховній Раді поінформував про пріоритети роботи Міністерства оборони після мого призначення.
Проти нас веде війну сильний ворог, який застосовує найбільш підступні і жорстокі методи війни. Ми знаємо про подальші кроки росії, мобілізаційні плани, стратегію на осінь і зиму.
Будемо робити все, аби захистити Україну, максимально зменшити російський потенціал війни та примусити ворога до справедливого миру. Це завдання, яке Верховний Головнокомандувач поставив усім нам.
Тому важлива синергія всіх рівнів: Президента, Парламенту, Уряду, Генерального штабу, Міністерства оборони, бойових підрозділів, виробників і партнерів. Примусити агресора до миру можна лише силою нашого війська, технологічними та асиметричними рішеннями.
Ми стерли дистанції. Для об’єктів, які живлять російську війну, більше немає безпечних зон. Ми вперше в історії завдаємо ударів навіть по Сибіру. Вся економічна база війни ворога — це наші цілі.
Перевагу на фронті ми маємо здобувати завдяки винахідливості і професійності командирів, підготовці воїнів, інноваціям і сучасній зброї.
Маємо три ключові рівноцінні пріоритети.
Пріоритет — фронт. Йдеться про перехоплення стратегічної ініціативи в усіх доменах війни: на землі, на морі, у повітрі, в інформаційному просторі. Потреби фронту мають швидко доходити до Міністерства, а рішення Міністерства — до фронту.
Війську потрібна зброя — багато та вчасно, за прозорими процедурами і без зайвої бюрократії. Закупівлі будуть працювати виключно на фронт і захист України, а не на будь-які окремі інтереси. Адаптуємо систему забезпечення під темп війни. Працюємо також із союзниками над захистом українського неба від російської балістики.
Особливий фокус — deep strike і middle strike. Операція по Новоросійську та низка успішних ударів до цього показали силу взаємодії Сил оборони, виробників і державних інституцій. Української зброї буде більше. Удари будуть точнішими.
Інший важливий пріоритет — людський капітал. Життя і здоров’я воїнів — безумовна цінність. Технології потрібні, щоб український захисник мав перевагу. Щоб ризик для людини був зведений до мінімуму. Моє завдання — спілкуватись із захисниками безпосередньо.
На власному досвіді знаю, що воїн мотивований тоді, коли відчуває повагу до себе, отримує якісну підготовку і справедливі правила служби.
Ще один ключовий пріоритет — оборонна промисловість. ОПК — це основа нашої сили сьогодні і нашої безпеки на роки вперед. Наше завдання — розвивати його і нарощувати виробництво.
Під час війни захист держави — ключовий пріоритет для всієї системи влади. Кожен державний орган має запитувати себе, що він робить в інтересах оборони.
У нас спільні боротьба та відповідальність за закінчення війни на наших умовах.
Слава Україні!

Як повідомлялося, за поданням Президента України Володимира Зеленського Верховна Рада підтримала кандидатуру Євгенія Хмари на посаду Міністра оборони України.
За його кандидатуру проголосували 312 народних депутатів.

На кордоні України та Білорусі відбувся черговий обмін цивільними між РФ та Україною

Черняков — Wed, 19 Aug 2026 17:57:13 GMT
У пункті пропуску «Нова Гута» на білорусько-українському кордоні відбувся черговий обмін цивільними особами між Росією та Україною. Географічнадовідка
Про це з посиланням на білоруські ЗМІ інформує Антикор.

"До Росії повернулися вісім осіб, до України — семеро. Серед них — кілька пенсіонерів і 25-річний чоловік.
Хтось перебував у іншій країні ще з часів локдауну та коронавірусу, у когось були проблеми з документами", - йдеться у згаданій інформації.

Як повідомлялося, сьогодні відбувся обмін полоненими: 103 українські воїни повернулися додому з російського полону.
Читайте: сайт Європейська Україна

Чернігівщина. Визначено лауреатів обласної премії імені Михайла Коцюбинського за 2026 рік

Черняков — Wed, 19 Aug 2026 17:44:47 GMT
Цьогоріч лауреатами обласної літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського стали шестеро мисткинь і митців. Їх визначили 18 серпня під час засідання комісії з присудження премії, що відбулося у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. М. Коцюбинського.
Засідання провів заступник голови Чернігівської обласної державної адміністрації, очільник комісії Іван Ващенко.

Цьогоріч на здобуття премії надійшло 19 заявок у шести номінаціях: «Поезія», «Проза», «Народознавство», «Декоративне та образотворче мистецтво», «Театральне мистецтво» та «Музичне мистецтво». Повний перелік кандидатів оприлюднено за посиланням.
Після обговорення творчих здобутків претендентів члени комісії провела таємне голосування. За його результатами лауреатами премії за 2026 рік стали:
«Поезія» – Людмила Лихова (літературний псевдонім — Ліна Ланська) за збірку поезій «Обвуглені миті» (2025 рік).
«Проза» – Олексій Ануля за книгу «Jingle BellZ» (2026 рік).
«Народознавство» – Анатолій Адруг за книгу «Мистецтво Чернігова другої половини XVII – початку XVIII століть» (2026 рік).
«Декоративне та образотворче мистецтво» – Маріанна Ваценко, провідний методист з виставкової діяльності та розвитку народних ремесел і художніх промислів, керівник студії художнього розпису (петриківський розпис, писанкарство) Обласного центру народної творчості.
«Театральне мистецтво» – Алла Соколенко, провідна актриса, режисерка Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М. М. Коцюбинського.
«Музичне мистецтво» – Микола Сукач, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник і головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм.

Присудження премії здійснюється відповідно до розпорядження начальника Чернігівської обласної військової адміністрації В’ячеслава Чауса.
Урочисте вручення премії планується 17 вересня – у день народження Михайла Коцюбинського.

Обласну літературно-мистецьку премію імені Михайла Коцюбинського засновано на вшанування пам’яті видатного українського письменника, який тривалий час жив і працював у Чернігові та похований тут на Болдиній горі. Премію присуджують щороку, починаючи з 1991 року, за літературні, мистецькі та наукові досягнення, пов’язані з Чернігівщиною.

За повідомленням Департаменту культури і туризму, національностей
та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

Сьогодні 103 українські воїни повертаються додому з російського полону

Черняков — Wed, 19 Aug 2026 10:47:06 GMT
Це захисники зі Збройних Сил, Державної прикордонної служби та Національної гвардії. Серед звільнених – воїни, які захищали Україну в Маріуполі, на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Херсонському, Дніпровському та Сумському напрямках.
Повідомляє президент Володимир Зеленський.

Зеленський: "Дякую всім нашим воїнам, які поповнюють обмінний фонд для України й своєю сміливістю забезпечують можливість повертати українців та українок додому. Вдячний команді, яка щодня працює над звільненням наших людей.
Пам’ятаємо про кожного й кожну, хто досі залишається в неволі. Робимо все можливе, щоб забрати всіх наших людей додому".