"Слов'янські театральні зустрічі" в Чернігові. «Уявний хворий» («Мнимый больной») від Гомельського обласного драмтеатру. Фото
На сцені Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченко триває ювілейний ХХ Міжнародний фестиваль “Слов'янські театральні зустрічі ”.
Цього разу глядачам була представлена комедія Жан Батіста Мольєра «Уявний хворий» («Мнимый больной») заслуженого колективу Республіки Білорусь Гомельського обласного драматичного театру.
Господар будинку, Арган, дуже любить лікуватися і дружити з лікарями - це явно здоровий, енергійний і азартна людина. Йому просто нема куди докласти свої нерозтрачений сили, та й рідні не дуже уважні, от і хоче уявний хворий будь-яким способом викликати до себе хоч якийсь інтерес, жалість і співчуття. Тільки не там він їх шукає, тому що сам, попри всі свої хитрощі й виверти, занадто простодушний і наївний. Навіть серед власних домочадців не може відрізнити друга від ворога.
Режисера Лідію Монакова цікавить у мольєрівському сюжеті ідея «самонавчання» головного героя, стурбованого не стільки власним здоров'ям, скільки бажанням почути від інших, що вони його люблять. Арган Владислава Карако, здається, готовий заради цього не помічати навіть навмисної лестощів і брехні. А напади його помисливості, представлені балетними дивертисментами, ефектні як видовище.
Чудово представлена глядачеві й середа дії. Сценограф Сергій Кулаженко надав їй болючий колорит блідого золота, оснастив сцену дивними «рваними» дзеркалами, навішав вірнопідданських емблем Короля-Сонця - все коштовно, рясно і, знову-таки, не без надлому.
Комічні фрагменти на цьому тлі виглядають особливо повнокровно, в чому більше інших досягла успіху, звичайно, Туанетта Світлани Єфімової - різка, жива і всьому знає справжню ціну.
Презирство Мольєра до лікарів, що проходить крізь всю його драматургію, цілком з’ясовано історично, якщо пригадати, що медична наука ґрунтувалася в його час не на досвіді й спостереженні, а на схоластичних припущеннях. Мольєр нападав на шарлатанів-лікарів так само, як він нападав на інших педантів псевдовчених і софістів, що ґвалтують «природу».
Хоча і написана смертельно хворим Мольєром, комедія «Уявний хворий» — одна з найвеселіших і найжиттєрадісніших його комедій. На її 4-ій постановці 17 лютого 1673 Мольєр, що грав роль Аргана, відчув себе погано й не дограв спектаклю. Він був перенесений додому і через декілька годин помер. Паризький архієпископ заборонив було ховати нерозкаяного грішника (актори на смертному одрі повинні були приносити покаяння) і відмінив заборону тільки за вказівкою короля.
Перший переклад комедії на російську мову з’явився ще в 1743 р. (під назвою «Больным быть думающий»), перша постановка в Росії здійснена в 1765 р. силами аматорської трупи.
Цього разу глядачам була представлена комедія Жан Батіста Мольєра «Уявний хворий» («Мнимый больной») заслуженого колективу Республіки Білорусь Гомельського обласного драматичного театру.
Господар будинку, Арган, дуже любить лікуватися і дружити з лікарями - це явно здоровий, енергійний і азартна людина. Йому просто нема куди докласти свої нерозтрачений сили, та й рідні не дуже уважні, от і хоче уявний хворий будь-яким способом викликати до себе хоч якийсь інтерес, жалість і співчуття. Тільки не там він їх шукає, тому що сам, попри всі свої хитрощі й виверти, занадто простодушний і наївний. Навіть серед власних домочадців не може відрізнити друга від ворога.
Режисера Лідію Монакова цікавить у мольєрівському сюжеті ідея «самонавчання» головного героя, стурбованого не стільки власним здоров'ям, скільки бажанням почути від інших, що вони його люблять. Арган Владислава Карако, здається, готовий заради цього не помічати навіть навмисної лестощів і брехні. А напади його помисливості, представлені балетними дивертисментами, ефектні як видовище.
Чудово представлена глядачеві й середа дії. Сценограф Сергій Кулаженко надав їй болючий колорит блідого золота, оснастив сцену дивними «рваними» дзеркалами, навішав вірнопідданських емблем Короля-Сонця - все коштовно, рясно і, знову-таки, не без надлому.
Комічні фрагменти на цьому тлі виглядають особливо повнокровно, в чому більше інших досягла успіху, звичайно, Туанетта Світлани Єфімової - різка, жива і всьому знає справжню ціну.
Презирство Мольєра до лікарів, що проходить крізь всю його драматургію, цілком з’ясовано історично, якщо пригадати, що медична наука ґрунтувалася в його час не на досвіді й спостереженні, а на схоластичних припущеннях. Мольєр нападав на шарлатанів-лікарів так само, як він нападав на інших педантів псевдовчених і софістів, що ґвалтують «природу».
Хоча і написана смертельно хворим Мольєром, комедія «Уявний хворий» — одна з найвеселіших і найжиттєрадісніших його комедій. На її 4-ій постановці 17 лютого 1673 Мольєр, що грав роль Аргана, відчув себе погано й не дограв спектаклю. Він був перенесений додому і через декілька годин помер. Паризький архієпископ заборонив було ховати нерозкаяного грішника (актори на смертному одрі повинні були приносити покаяння) і відмінив заборону тільки за вказівкою короля.
Перший переклад комедії на російську мову з’явився ще в 1743 р. (під назвою «Больным быть думающий»), перша постановка в Росії здійснена в 1765 р. силами аматорської трупи.
Олександр МАЙШЕВ, управління культури і туризму облдержадміністрації
Фото автора.
|
|