У день пам’яті захисників Донецького аеропорту, відкрилася виставка «Аеропорт… пекельна смуга»
Це спецпроект Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Саме 20 січня підривом нового терміналу аеропорту завершилася його 242-денна оборона. Зруйновані стіни летовища накрили своїх останніх захисників.
Виставка «Аеропорт… Пекельна смуга» – це перша спроба музейними засобами розповісти про епопею оборони Донецького аеропорту. В експозиції – близько 400 експонатів: фотографії, документи, однострої, військове спорядження. Все це належало 53-м кіборгам. Артефакти науковці музею збирали по всій країні, їх віддавали до музейної колекції рідні тих, хто загинув, обороняючи аеропорт.
Дружини, батьки, матері, сестри загиблих бійців, а також кіборги, що вціліли у пеклі тих боїв, були присутні на відкритті виставки в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Це було не звичайне відкриття, а години пам’яті, просякнуті сумом, болем, відчуттям обов’язку пам’ятати й докладати зусиль, щоб їхні життя не були пожертвувані намарне.
«Ми знали, що це все, що навряд чи до нас прийде допомога, що нас хтось звідти забере. У нас не було набоїв, укриття. Уже тоді ми знали, що нас мінують, і чекали…», – старший солдат 90-го окремого аеромобільного батальйону Андрій Казмірчук про останній день захисту аеропорту. Він виходив звідти останнім і передав до експозиції музею, що залишилося з війни, – український стяг.
«Від імені всіх матерів, дружин, батьків і сестер хочу сказати велике «дякую» за цю виставку. Поки ми їх пам’ятаємо, вони живуть у наших серцях. Я зі своїм сином була в госпіталі Дніпропетровська в останні дні його життя після поранення. Останніми його словами були: «Мама, я хочу жити…», – мати загиблого бійця 95-ї Житомирської аеромобільної бригади Івана Лесникова пані Людмила.
«Люди встояли – не витримав бетон» – це найбільш влучна фраза про 242 дні героїчної оборони аеропорту. Я впевнений, що це той момент історії, про який ми читатимемо в підручниках. На прикладах бійців, що захищали ДАП, виховуватимуться майбутні покоління українських патріотів. Ми не маємо права їх забути – ні тих, хто залишилися живими, ні тих, хто пішли в інший світ. Бо герої не вмирають, допоки їх пам’ятають», – голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
20 січня доповнить пам’ятні дати цього місяця, що багатий на історичні події та прояви особистої звитяги. Адже 22 січня 1918 року Четвертим універсалом Української Центральної Ради була проголошена перша незалежність України. Через 7 днів, 29 січня того ж року, відбувся бій під Крутами. 22 січня 1919 року був проголошений Акт злуки Української та Західноукраїнської народних республік.
Фото Національного музею історії України у Другій світовій війні
Прес-інформація Українського інституту національної пам’яті
Саме 20 січня підривом нового терміналу аеропорту завершилася його 242-денна оборона. Зруйновані стіни летовища накрили своїх останніх захисників.
Виставка «Аеропорт… Пекельна смуга» – це перша спроба музейними засобами розповісти про епопею оборони Донецького аеропорту. В експозиції – близько 400 експонатів: фотографії, документи, однострої, військове спорядження. Все це належало 53-м кіборгам. Артефакти науковці музею збирали по всій країні, їх віддавали до музейної колекції рідні тих, хто загинув, обороняючи аеропорт.
Дружини, батьки, матері, сестри загиблих бійців, а також кіборги, що вціліли у пеклі тих боїв, були присутні на відкритті виставки в Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Це було не звичайне відкриття, а години пам’яті, просякнуті сумом, болем, відчуттям обов’язку пам’ятати й докладати зусиль, щоб їхні життя не були пожертвувані намарне.
«Ми знали, що це все, що навряд чи до нас прийде допомога, що нас хтось звідти забере. У нас не було набоїв, укриття. Уже тоді ми знали, що нас мінують, і чекали…», – старший солдат 90-го окремого аеромобільного батальйону Андрій Казмірчук про останній день захисту аеропорту. Він виходив звідти останнім і передав до експозиції музею, що залишилося з війни, – український стяг.
«Від імені всіх матерів, дружин, батьків і сестер хочу сказати велике «дякую» за цю виставку. Поки ми їх пам’ятаємо, вони живуть у наших серцях. Я зі своїм сином була в госпіталі Дніпропетровська в останні дні його життя після поранення. Останніми його словами були: «Мама, я хочу жити…», – мати загиблого бійця 95-ї Житомирської аеромобільної бригади Івана Лесникова пані Людмила.
«Люди встояли – не витримав бетон» – це найбільш влучна фраза про 242 дні героїчної оборони аеропорту. Я впевнений, що це той момент історії, про який ми читатимемо в підручниках. На прикладах бійців, що захищали ДАП, виховуватимуться майбутні покоління українських патріотів. Ми не маємо права їх забути – ні тих, хто залишилися живими, ні тих, хто пішли в інший світ. Бо герої не вмирають, допоки їх пам’ятають», – голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
20 січня доповнить пам’ятні дати цього місяця, що багатий на історичні події та прояви особистої звитяги. Адже 22 січня 1918 року Четвертим універсалом Української Центральної Ради була проголошена перша незалежність України. Через 7 днів, 29 січня того ж року, відбувся бій під Крутами. 22 січня 1919 року був проголошений Акт злуки Української та Західноукраїнської народних республік.
Фото Національного музею історії України у Другій світовій війні
Прес-інформація Українського інституту національної пам’яті
|
Теґі:
