17 жовтня 1814 року в селі Чепелі на Львівщині народився Яків Федорович Головацький, поет, історик, етнограф і фольклорист.
Його постать є яскравим свідченням, яким непростим буває шлях до українства галицьких культурних діячів ХІХ століття.
Навчався в Львівському та Будапештському університеті.

Один із творців «Руської трійці», за допомогою знайомих сербів забезпечив друк першого західноукраїнського альманаху народною мовою «Русалка Дністровая».

В 1842-му висвячений на сан священика.

Під час революції 1848-го виступав на селянських вічах. Один із активних учасників Головної Руської Ради. Перший професор руської (тобто української) мови та словесності у Львівському університеті (1848-1867).

Пізніше перейшов на москвофільські позиції. Іван ФРАНКО, коментуючи відмову Якова Головацького від ідей самостійності та краси української мови, писав: «Нещасна політика була і тут виною. Вже в 1849 році при переході російських військ через Галичину новий професор стратив віру в самостійність руської народності і в потребу та рацію існування тої народності, значить стратив віру і в предмет, котрий мав викладати. От тим-то й не диво, що викладав він як за напасть, без життя і запалу… Слухаючі позівали, сам професор, очевидно, робив панщину і щохвилі поглядав на годинник».

У 1868-му склав духовний сан, перейшов у православ’я і переїхав до Росії. Очолював Віленську археографічну комісію для розгляду давніх актів. Упорядкував 4-томний збірник «Народные песни Галицкой и Угорской Руси», дослужився до генеральського чину дійсного статського радника.

Помер від запалення легенів 13 травня 1888-го в місті Вільно (Литва).

Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті