Відкритий лист Президенту України Петрові Порошенку з приводу видатного українського письменника Василя Слапчука
Високоповажний Пане Президенте!
Вельмишановний Петре Олексійовичу!
Мене звати Сергій Вікторович Дзюба. Я – український письменник, журналіст, критик, перекладач, керівник громадської організації «Міжнародна літературно-мистецька Академія України», котра наразі об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55-ти держав світу. Мешкаю в Чернігові.
Звертаюся до Вас із клопотанням. Хочу розповісти Вам про свого колегу – видатного сучасного українського письменника Василя Дмитровича Слапчука, людину великої мужності, працьовитості та патріотизму. У 19-річному віці (1981 року) він отримав тяжке поранення в Афганістані. Відтоді пересувається на інвалідному візку. Однак він не скорився обставинам: здобув вищу освіту, захистив кандидатську роботу з філології, написав 38 книг, різних за жанрами. Його внесок в українську літературу – величезний і поки що об’єктивно не оцінений, оскільки сьогодні, на жаль, українська культура та наука перебувають у певному занепаді, на периферії інтересів суспільства й держави.
Попри це, незважаючи на особисті несприятливі обставини (не належачи до жодного з літературних «кланів», не будучи особисто присутнім на так званих літтусівках), самими лише текстами Василь Слапчук зумів заявити про себе й утвердити себе, як блискучий оригінальний поет і як прозаїк-інтелектуал. Все, що пише В. Слапчук, – це не «жуйка» для мас, а пожива для інтелекту. Взагалі, завдяки таким письменникам українська література повноцінно вписується в контекст світової.
Його твори перекладені вже багатьма іноземними мовами. За свою діяльність він відзначений престижними літературними нагородами Канади, Італії, Польщі, Болгарії, Казахстану, Білорусі… А також отримав більше півтора десятка премій в Україні. Був відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка (2004).
Чимало видатних людей України вважають, що В. Слапчук за всі трудові досягнення гідний найвищого звання у державі – Героя України. Першою з цією ідеєю виступила ГО «Чернігівський інтелектуальний центр», котру я також очолюю. Тому мені достеменно відома вся ця історія з поданням Василя Слапчука на звання Героя України, яка вже перетворилася на цілу «епопею». Я міг би про це навіть окрему товсту книжку написати…
Отож я особисто неодноразово звертався з листами до Адміністрації Президента і до Волинської обласної державної адміністрації. Різне доводилося чути від малих і великих чиновників. Навіть таке: «Чого так переймаєшся? Буде Слапчук Героєм, як не за життя, то посмертно»… А останнім часом мені відповідають так: «Це – не актуально. Війна йде… Зараз є справжні герої, які на фронті», – і про те, що начебто існує негласна «настанова» за трудові здобутки на Героя не подавати…
Якщо почуте – дійсно, правда, це – не вельми справедливо. Бо і під час війни люди продовжують трудитися, часто ще з більшим завзяттям. Зрештою, саме так і продумано: звання Героя України присвоюється і за воєнні подвиги (орден «Золота Зірка»), і за трудові звершення (орден Держави). Адже ніхто не повинен отримувати щось, що б це не було, за рахунок когось іншого. В. Слапчук своє відвоював. Якби Василь не був інвалідом, він би обов’язково був серед воїнів АТО. Це не та людина, котра ховається за чужі спини. І, якщо ми наполягаємо, аби його відзначили званням Героя України, то, самі розумієте, ні в якому разі не за рахунок когось із героїв АТО.
2005 року Шевченківські лауреати М. Слабошпицький, А. Дімаров, В. Базилевський ініціювали таке подання, однак безрезультатно. 2006 року академік, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України М. Г. Жулинський із цією ж ініціативою звернувся листом безпосередньо до Президента України Віктора Ющенка. Однак і цього разу – безуспішно...
2008 р. ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» вкотре звернулася з аналогічним поданням до тодішнього голови Волинської ОДА Миколи Романюка, який підтримав цю ідею. Були оформленні всі необхідні документи, але в останній момент посадовці вирішили, що першим повинен отримати звання Героя України співак Василь Зінкевич, котрий також проживає у Волинській області... А Василя Слапчука представили до ордена Свободи. Проте в Адміністрації Президента вирішили інакше: Слапчук отримав орден «За заслуги» ІІІ ст.
До п’ятдесятиліття (2011) В. Слапчука Національна Спілка письменників вчергове оформила документи, і цього разу начебто вони потрапили до Адміністрації Президента. Але з якихось причин питання не вирішилося позитивно… Врешті 2015 р. Герой України, академік Іван Михайлович Дзюба звернувся до Волинської ОДА з клопотанням присвоєння Василеві звання Героя України.
Волинська обласна організація НСПУ підтримала це клопотання й подала офіційні документи. Проте керівництву Спілки відповіли відмовою, оскільки від попереднього нагородження Василя Слапчука орденом «За заслуги» ІІ ступеня ще не минуло належних три роки. Але, коли збіг цей термін, В. Слапчука не подали на звання Героя України, а на орден «За заслуги» І ст. Зараз в Адміністрації Президента лежить це подання, якщо вірити інформації, яку я отримав.
Вельмишановний Петре Олексійовичу, у Ваших силах розірвати це зачароване коло. Якщо Адміністрація Президента може самовільно понизити ступінь нагороди (з ордена Свободи – на орден «За заслуги» ІІІ ст.), то, напевно, може і підвищити його: з ордена «За заслуги І ст. – на звання Герой України.
Василь Слапчук – видатний письменник, будь-яка країна пишалася б таким митцем. Мені завжди спадає на думку видатний фізик Стівен Хокінг. Не уявляю, як би він міг реалізувати свій інтелектуальний потенціал в Україні. Кому він тут був би потрібен? А американці й умови для роботи йому створили, і вшановували гідно.
Василь Слапчук – мужня людина з непростою долею. Але справа в тому, що він – не вічний. 36 років (!) на інвалідному візку – це великий термін, тож у нього великі проблеми зі здоров’ям. Втім, навіть зараз він самовіддано трудиться!
У нас люблять вшановувати померлих. Може, вдасться відзначити Василя Слапчука, поки він живий? В. Слапчук – направду, єдиний такий у нашій країні, і якщо ми цінуємо людей, які своїми видатними досягненнями творять образ нашої Вітчизни, то Василь Слапчук мав би бути відзначений.
Уся ця ситуація підштовхнула мене звернутися до Вас, Пане Президенте. На підтвердження своїх слів прикріплюю до листа скани останнього подання. Це – подання від Волинської обласної Спілки письменників України.
Я і чимало шанувальників таланту Василя Слапчука будемо щиро вдячні за позитивне вирішення цього питання.
З великою повагою і найкращими побажаннями,
Сергій Дзюба,
письменник, перекладач, журналіст, громадський діяч
Вельмишановний Петре Олексійовичу!
Мене звати Сергій Вікторович Дзюба. Я – український письменник, журналіст, критик, перекладач, керівник громадської організації «Міжнародна літературно-мистецька Академія України», котра наразі об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 55-ти держав світу. Мешкаю в Чернігові.
Звертаюся до Вас із клопотанням. Хочу розповісти Вам про свого колегу – видатного сучасного українського письменника Василя Дмитровича Слапчука, людину великої мужності, працьовитості та патріотизму. У 19-річному віці (1981 року) він отримав тяжке поранення в Афганістані. Відтоді пересувається на інвалідному візку. Однак він не скорився обставинам: здобув вищу освіту, захистив кандидатську роботу з філології, написав 38 книг, різних за жанрами. Його внесок в українську літературу – величезний і поки що об’єктивно не оцінений, оскільки сьогодні, на жаль, українська культура та наука перебувають у певному занепаді, на периферії інтересів суспільства й держави.
Попри це, незважаючи на особисті несприятливі обставини (не належачи до жодного з літературних «кланів», не будучи особисто присутнім на так званих літтусівках), самими лише текстами Василь Слапчук зумів заявити про себе й утвердити себе, як блискучий оригінальний поет і як прозаїк-інтелектуал. Все, що пише В. Слапчук, – це не «жуйка» для мас, а пожива для інтелекту. Взагалі, завдяки таким письменникам українська література повноцінно вписується в контекст світової.
Його твори перекладені вже багатьма іноземними мовами. За свою діяльність він відзначений престижними літературними нагородами Канади, Італії, Польщі, Болгарії, Казахстану, Білорусі… А також отримав більше півтора десятка премій в Україні. Був відзначений Національною премією імені Тараса Шевченка (2004).
Чимало видатних людей України вважають, що В. Слапчук за всі трудові досягнення гідний найвищого звання у державі – Героя України. Першою з цією ідеєю виступила ГО «Чернігівський інтелектуальний центр», котру я також очолюю. Тому мені достеменно відома вся ця історія з поданням Василя Слапчука на звання Героя України, яка вже перетворилася на цілу «епопею». Я міг би про це навіть окрему товсту книжку написати…
Отож я особисто неодноразово звертався з листами до Адміністрації Президента і до Волинської обласної державної адміністрації. Різне доводилося чути від малих і великих чиновників. Навіть таке: «Чого так переймаєшся? Буде Слапчук Героєм, як не за життя, то посмертно»… А останнім часом мені відповідають так: «Це – не актуально. Війна йде… Зараз є справжні герої, які на фронті», – і про те, що начебто існує негласна «настанова» за трудові здобутки на Героя не подавати…
Якщо почуте – дійсно, правда, це – не вельми справедливо. Бо і під час війни люди продовжують трудитися, часто ще з більшим завзяттям. Зрештою, саме так і продумано: звання Героя України присвоюється і за воєнні подвиги (орден «Золота Зірка»), і за трудові звершення (орден Держави). Адже ніхто не повинен отримувати щось, що б це не було, за рахунок когось іншого. В. Слапчук своє відвоював. Якби Василь не був інвалідом, він би обов’язково був серед воїнів АТО. Це не та людина, котра ховається за чужі спини. І, якщо ми наполягаємо, аби його відзначили званням Героя України, то, самі розумієте, ні в якому разі не за рахунок когось із героїв АТО.
2005 року Шевченківські лауреати М. Слабошпицький, А. Дімаров, В. Базилевський ініціювали таке подання, однак безрезультатно. 2006 року академік, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України М. Г. Жулинський із цією ж ініціативою звернувся листом безпосередньо до Президента України Віктора Ющенка. Однак і цього разу – безуспішно...
2008 р. ГО «Чернігівський інтелектуальний центр» вкотре звернулася з аналогічним поданням до тодішнього голови Волинської ОДА Миколи Романюка, який підтримав цю ідею. Були оформленні всі необхідні документи, але в останній момент посадовці вирішили, що першим повинен отримати звання Героя України співак Василь Зінкевич, котрий також проживає у Волинській області... А Василя Слапчука представили до ордена Свободи. Проте в Адміністрації Президента вирішили інакше: Слапчук отримав орден «За заслуги» ІІІ ст.
До п’ятдесятиліття (2011) В. Слапчука Національна Спілка письменників вчергове оформила документи, і цього разу начебто вони потрапили до Адміністрації Президента. Але з якихось причин питання не вирішилося позитивно… Врешті 2015 р. Герой України, академік Іван Михайлович Дзюба звернувся до Волинської ОДА з клопотанням присвоєння Василеві звання Героя України.
Волинська обласна організація НСПУ підтримала це клопотання й подала офіційні документи. Проте керівництву Спілки відповіли відмовою, оскільки від попереднього нагородження Василя Слапчука орденом «За заслуги» ІІ ступеня ще не минуло належних три роки. Але, коли збіг цей термін, В. Слапчука не подали на звання Героя України, а на орден «За заслуги» І ст. Зараз в Адміністрації Президента лежить це подання, якщо вірити інформації, яку я отримав.
Вельмишановний Петре Олексійовичу, у Ваших силах розірвати це зачароване коло. Якщо Адміністрація Президента може самовільно понизити ступінь нагороди (з ордена Свободи – на орден «За заслуги» ІІІ ст.), то, напевно, може і підвищити його: з ордена «За заслуги І ст. – на звання Герой України.
Василь Слапчук – видатний письменник, будь-яка країна пишалася б таким митцем. Мені завжди спадає на думку видатний фізик Стівен Хокінг. Не уявляю, як би він міг реалізувати свій інтелектуальний потенціал в Україні. Кому він тут був би потрібен? А американці й умови для роботи йому створили, і вшановували гідно.
Василь Слапчук – мужня людина з непростою долею. Але справа в тому, що він – не вічний. 36 років (!) на інвалідному візку – це великий термін, тож у нього великі проблеми зі здоров’ям. Втім, навіть зараз він самовіддано трудиться!
У нас люблять вшановувати померлих. Може, вдасться відзначити Василя Слапчука, поки він живий? В. Слапчук – направду, єдиний такий у нашій країні, і якщо ми цінуємо людей, які своїми видатними досягненнями творять образ нашої Вітчизни, то Василь Слапчук мав би бути відзначений.
Уся ця ситуація підштовхнула мене звернутися до Вас, Пане Президенте. На підтвердження своїх слів прикріплюю до листа скани останнього подання. Це – подання від Волинської обласної Спілки письменників України.
Я і чимало шанувальників таланту Василя Слапчука будемо щиро вдячні за позитивне вирішення цього питання.
З великою повагою і найкращими побажаннями,
Сергій Дзюба,
письменник, перекладач, журналіст, громадський діяч
Теґі:
