1876, 19 липня – у селі Горохуватка на Київщині народився Володимир Мусійович Чехівський, громадсько-політичний діяч, член Центральної Ради, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ.

Народився у родині священика, закінчив Київську духовну академію, здобув ступінь професора. З юних років займав активну українофільську позицію, через що перебував під наглядом поліції і що позначилося на його кар’єрі.
Перебував в опозиції до Павла Скоропадського, під час повстання в грудні 1918-го очолив Український революційний комітет. Очолював уряд Директорії (водночас обіймав посаду міністра закордонних справ). За час його прем’єрства була проголошена злука УНР і ЗУНР, ухвалені закони про українську мову й автокефалію УПЦ, земельний закон. Але при цьому виступав за компромісну політику щодо більшовиків, проти угоди з Антантою. Пішов у відставку 13 лютого 1919-го, коли Симон Петлюра домовився про спільні дії з французами проти Червоної армії.

Залишався в Україні після більшовицької окупації, поєднував в своїй діяльності ліву ідеологію та релігійність. Володимир Чехівський – один із лідерів Української комуністичної партії (незалежних) і, водночас, активний учасник першого Всеукраїнського церковного собору, який підтвердив автокефалію УАПЦ.

Заарештований у 1929-му за сфабрикованою справою «Спілки визволення України».

В рукописній «Оповіді моїх думок про радянську владу 1917-1929 рр.», написаній в ув’язненні, є такі рядки: «Я гадав, що влада свою волю хоче зробити за абсолютну, замість волі Космосу, світового життя, і це для того, щоб мати абсолютно слухняних, вироблених по державному шаблону підданців, щоб віра не робила їх незалежними внутрішньо».
Розстріляний 3 листопада 1937-го в урочищі Сандармох (Карелія).

Сергій Горобець