Що далі?
Не буду приховувати: приємно, що кілька ідей для виходу з кризи, запропонованих паном О.Савченком і мною, вже озвучено лідерами опозиції. Хоча і в неповному вигляді. Однак і це вселяє оптимізм. Але треба йти далі.
Вже зараз необхідно формувати команду на переговори з владою. До її складу мають увійти, крім представників опозиційних парламентських фракцій, також наші моральні авторитети, представники громадських організацій і, безумовно, українського студентства. Саме тоді влада повною мірою відчує, що йдеться не про політичні розбірки, а про вимоги громадянського суспільства.
Переговори з владою за визначенням не можуть бути таємними для суспільства. Якщо лідери опозиції не зрозуміють цього, вони втратять довіру. Громадськість має сформувати і запропонувати опозиційним лідерам склад своєї частини переговорної групи і активно відстоювати свою позицію.
Замало вимагати просто відставки уряду. Його потрібно замінити іншим – неполітичним, позапартійним урядом фахівців – управлінців. Він матиме виконати лише дві функції: забезпечити стабілізацію фінансово-економічної ситуації та підготувати умови для підписання Угоди про асоціацію протягом найближчого часу (один – два місяці, не більше). Це – ключовий момент. Все інше зроблять наступники, але вже за інших політичних умов.
Зовсім іншу роль має, нарешті, відіграти Захід. На фоні неприкритої економічної агресії, тиску, порушення усіх можливих міжнародних зобов´язань з боку Москви припиніть видавати кволі резолюції та петиції. Що ще треба зробити українцям, щоб у Вашингтоні, Брюсселі, Берліні чи Парижі (разом з іншими столицями) пересвідчилися у прагненні України приєднатися до європейської спільноти?
Ваша пасивність сьогодні рівнозначна зраді! Ваша "толерантність" сьогодні – це аморальність!
Не повторюйте 1932-1933 років, коли ви "не помітили" геноциду – голодомору, а США визнали СРСР, чи 1945 року, коли ви "забули" засудити комунізм, чи 2008 року, коли ви "проковтнули" агресію проти Грузії! На жаль, це далеко не повний перелік. Не беріть гріха на душу хоч зараз.
Вже сьогодні у Києві мають бути представники Європарламенту, які утворять ще один – європейський фронт переговорного процесу. Не треба особливих запрошень. Панам О.Квасневському та П.Коксу довіряють як в опозиції, так і у владі.
Отже, працюймо на результат, чесно, морально і прозоро!
Володимир Огризко
Міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)
Вже зараз необхідно формувати команду на переговори з владою. До її складу мають увійти, крім представників опозиційних парламентських фракцій, також наші моральні авторитети, представники громадських організацій і, безумовно, українського студентства. Саме тоді влада повною мірою відчує, що йдеться не про політичні розбірки, а про вимоги громадянського суспільства.
Переговори з владою за визначенням не можуть бути таємними для суспільства. Якщо лідери опозиції не зрозуміють цього, вони втратять довіру. Громадськість має сформувати і запропонувати опозиційним лідерам склад своєї частини переговорної групи і активно відстоювати свою позицію.
Замало вимагати просто відставки уряду. Його потрібно замінити іншим – неполітичним, позапартійним урядом фахівців – управлінців. Він матиме виконати лише дві функції: забезпечити стабілізацію фінансово-економічної ситуації та підготувати умови для підписання Угоди про асоціацію протягом найближчого часу (один – два місяці, не більше). Це – ключовий момент. Все інше зроблять наступники, але вже за інших політичних умов.
Зовсім іншу роль має, нарешті, відіграти Захід. На фоні неприкритої економічної агресії, тиску, порушення усіх можливих міжнародних зобов´язань з боку Москви припиніть видавати кволі резолюції та петиції. Що ще треба зробити українцям, щоб у Вашингтоні, Брюсселі, Берліні чи Парижі (разом з іншими столицями) пересвідчилися у прагненні України приєднатися до європейської спільноти?
Ваша пасивність сьогодні рівнозначна зраді! Ваша "толерантність" сьогодні – це аморальність!
Не повторюйте 1932-1933 років, коли ви "не помітили" геноциду – голодомору, а США визнали СРСР, чи 1945 року, коли ви "забули" засудити комунізм, чи 2008 року, коли ви "проковтнули" агресію проти Грузії! На жаль, це далеко не повний перелік. Не беріть гріха на душу хоч зараз.
Вже сьогодні у Києві мають бути представники Європарламенту, які утворять ще один – європейський фронт переговорного процесу. Не треба особливих запрошень. Панам О.Квасневському та П.Коксу довіряють як в опозиції, так і у владі.
Отже, працюймо на результат, чесно, морально і прозоро!
Володимир Огризко
Міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)
|
