— Закон, з одного боку, зобов'язує перейменувати, з другого – дає можливості робити це демократично, – каже Аліна ШПАК, 34 роки, перший заступник голови Українського інституту національної пам'яті. – Бо передбачає обговорення. На це дають шість місяців. За чинним дотепер законодавством, перейменування міст, інших населених пунктів було компетенцією Верховної Ради. За новим же законом, народні депутати остаточне рішення прийматимуть на підставі обговорень громади. Органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити місцевій громаді публічні обговорення нової назви. Упродовж цих півроку мають провести громадські слухання, інтернет-опитування чи опитування й голосування на сайті місцевої ради, щоб сформувати думку громади й винести пропозицію на розгляд парламенту.

— Реально було позбутися комуністичних назв раніше?
Суспільство і влада не були готові до цього кроку. При владі залишилася та ж партійна і комуністична номенклатура, що правила до 1991 року. Ясна річ, вони не могли визнати себе злочинцями.

— Колишній голова парламентського комітету з питань нацбезпеки й оборони Георгій Крючков назвав закони про декомунізацію відволіканням уваги суспільства від проблем у країні.
Те, що питання сьогодні на часі, бачимо бодай з реакції Росії – там роздратовані. Навіть Путін прокоментував наші закони про декомунізацію. Бо радянське минуле – один із ключових міфів, якими Росія грається в інформаційній війні проти України. Це така сама зброя, як на фронті. Цим рішенням Україна дистанціюється від «русского мира», який нам намагаються нав'язати.

— Досить півроку, аби запровадити стільки змін у топоніміці?
Що швидше це зробимо, то краще. Якщо даватимемо надмір часу, питання відкладатимуть надовго. І так згаяли 23 роки. Переконана, що одноголосних рішень не буде. У більшості випадків повертатимуть попередні назви.

— Це витратна справа?
Для громадян, які живуть на вулиці, назву якої змінять, це не коштуватиме нічого. Переписування документів про прописку безкоштовне. Більше того, це не зобов'язують робити одразу. Те саме стосується юридичних осіб. Вони не мусять терміново вносити зміни в свої установчі документи. Головна витрата – виготовлення нових табличок на будинки і вказівників. Проте їх і так міняють планово, бо ті або зношуються, або їх крадуть чи нищать. На це завжди закладалися кошти в бюджет.

— Які назви ви залишили б, попри те, що вони підлягають перейменуванню?
Винятків бути не може, це суперечитиме законодавству.

— Чи будуть наслідки перейменувань?
Нарешті ми засудили зло. Дали правдиву оцінку радянському минулому. Зробили свій вибір на користь демократії, розвитку правової країни. Про це заявили політично і юридично. Маємо тепер чітку державну позицію. Ці закони дуже важливі для формування національної пам'яті, зміцнення ідентичності українців. У геополітичному плані Україна вибрала шлях на Захід.

Автор: Наталія Шестопал
Джерело: журнал «Країна»