Україні слід докорінно змінити свій підхід по проблеми так званої Придністровської молдовської республіки. Сьогодні наша держава має проблемні утворення як на південному заході, так і на сході. Протягом років незалежності Київ заплющував очі на існування невизнаної республіки на кордоні з Україною, фактично дозволивши Російській Федерації створювати псевдодержавні утворення по всій пострадянській території.

ПМР є не тільки місцем дислокації російської 14 армії, що є військовою загрозою як для України, так і для Молдови але й територією суцільно тіньової економіки та різноманітної контрабанди: цигарки, зброя, алкоголь, наркотики. З території ПМР на територію Одеської області проникають російські емісари, диверсанти та представники радикальних антиукраїнських організацій.

За 23 роки існування ПМР Москва лише фінансово підтримувала пульс Тирасполя та всіляко ігнорувала намагання місцевих еліт увійти до складу РФ. Російські олігархи контролюють найбільші промислові об’єкти ПМР, втім, розвитку інфраструктури території не відбувається.

Виникає питання: якщо завдання існування «незалежного» Придністров’я не лежить в соціально-економічній площині, то його метою є військово-політична складова: створення військової загрози в регіоні, перешкод для євроінтеграційних прагнень Молдови, військової бази РФ, яка, як демонструє практика в Криму досить швидко перетворюється на окупаційні війська.

Всі роки переговорного процесу по ПМР Росія намагалася гальмувати його, зберігаючи його невизнаний статус. Таким чином, обмежувалися можливості всього населення ПМР на краще життя та розвиток, перетворивши територію його мешкання в справжнє гетто в Європі.

Закриття російського проекту ПМР може розпочати завершення існування інших невизнаних проросійських республік у всьому регіоні. Для України це означатиме відновлення цілісності Молдови, появи прогнозованого партнера на південному заході та ліквідацію військового форпосту РФ, що підвищить безпеку всіх країн регіону, а також ліквідацію тіньової економіки, що шкодить національним інтересам вітчизняних виробників.

Дія економічних санкції щодо Росії, збільшення дефіциту бюджету ПМР, припинення виплат пенсіонерам з Придністров’я з боку РФ значно обмежує можливості Кремля в допомозі Тирасполю та створюють умови для оперативних економічних рішучих дій щодо цього утворення.

За умови введення повної економічної ізоляції ПМР з боку України та Молдови, перекриття експортних постачань з боку Придністров’я, подальше існування цієї території стане питанням 6-7 місяців.

Втім, за наявними даними, Москва розраховує на переведення придністровського конфлікту в гарячу фазу через провокації на українському та молдовському кордоні. Таким чином, вирішення придністровської проблеми має відбуватися якнайскоріше, виключно економічними інструментами впливу.

Повна та цілковита економічна блокада зірве можливості місцевої проросійської влади щодо виконання соціальних зобов’язань та призведе до підвищення градусу напруги в суспільстві. Беручи до уваги той факт, що великі експортні підприємства ПМР мають російських власників, проблеми з відправленням та реалізацією продукції змусить заморозити виробництво та довести дефіцит бюджету до суми, близькій 400 млн.долл., тобто майже 90% від потреби. Закриття каналів постачання контрабанди створить суттєвий тиск на місцеві еліти.

Російська Федерація, своєю ворожою та агресивною політикою змушує інші держави змінюватись, переглядати цілі та орієнтири, змінювати своє ставлення до речей, на які раніше закривалися очі. Втім мова війни, яку нав’язує світу Кремль вимагає від нас рішучості.

Ірина Фріз