Ліквідація посади гетьмана у 1764 році
1764, 10 листопада – російська імператриця Катерина ІІ скувала гетьманство в Україні.
Ще Петро І після смерті Івана Скоропадського в 1722-му не дозволив козакам обрати нового гетьмана, запровадивши першу Малоросійську колегію. Вона проіснувала п’ять років. Внаслідок зміни влади в Росії – померли Петро І та його наступниця Катерина І – в 1727-му гетьманом обрано Данила Апостола. Але чергова російська імператриця Анна Іоанівна переграла ситуацію, і з 1734-го в Гетьманщині діяло Правління гетьманського уряду. Більш прихильною до козацтва виявила себе Єлизавета Петрівна, завдяки якій у 1750-му відбулися формальні вибори призначеного згори Кирила Розумовського.
Однак у 1762-му, до влади в Росії, внаслідок чергового палацового перевороту, прийшла Катерина ІІ – національна героїня Російської федерації, правління якої називають добою «просвіченого абсолютизму». Імператриця, що здобула корону завдяки вбивству чоловіка Петра ІІІ, на перших порах намагалася виставити себе прихильницею прогресивних поглядів, навіть вела листування з відомими діячами французького Просвітництва. Однак справжню ціну її «демократичності» наглядно ілюструє непримиренне ставлення до українського козацтва, чиї вільнолюбиві традиції викликали в «освіченої» правительки непримиренну лють.
Тож коли в 1763-му старшинська рада надіслала петицію про повернення колишніх вольностей та створення в Гетьманщині шляхетського парламенту, а за тим Кирило Розумовський звернувся з пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою, зі столиці прийшов приголомшливий наказ Катерини ІІ від 10 листопада 1764-го про зречення гетьманства Кирилом Розумовським. Спантеличена старшина хотіла обрати нового гетьмана, однак отримали ще більш категоричну інструкцію: «…щоб навіть сама назва гетьмана зникла, а не то, щоб якусь особу вибирати на таке становище».
Окрім того, російська «просвітителька» розформувала козацькі полки на Слобожанщині (1765), підступно ліквідувала Запорізьку Січ (1775), а потім і всю Гетьманщину (1782), запровадила кріпацтво (1783), перевела Києво-Могилянську академію на російську мову викладання (1783) та конфіскувала церковні землі (1786).
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Ще Петро І після смерті Івана Скоропадського в 1722-му не дозволив козакам обрати нового гетьмана, запровадивши першу Малоросійську колегію. Вона проіснувала п’ять років. Внаслідок зміни влади в Росії – померли Петро І та його наступниця Катерина І – в 1727-му гетьманом обрано Данила Апостола. Але чергова російська імператриця Анна Іоанівна переграла ситуацію, і з 1734-го в Гетьманщині діяло Правління гетьманського уряду. Більш прихильною до козацтва виявила себе Єлизавета Петрівна, завдяки якій у 1750-му відбулися формальні вибори призначеного згори Кирила Розумовського.
Однак у 1762-му, до влади в Росії, внаслідок чергового палацового перевороту, прийшла Катерина ІІ – національна героїня Російської федерації, правління якої називають добою «просвіченого абсолютизму». Імператриця, що здобула корону завдяки вбивству чоловіка Петра ІІІ, на перших порах намагалася виставити себе прихильницею прогресивних поглядів, навіть вела листування з відомими діячами французького Просвітництва. Однак справжню ціну її «демократичності» наглядно ілюструє непримиренне ставлення до українського козацтва, чиї вільнолюбиві традиції викликали в «освіченої» правительки непримиренну лють.
Тож коли в 1763-му старшинська рада надіслала петицію про повернення колишніх вольностей та створення в Гетьманщині шляхетського парламенту, а за тим Кирило Розумовський звернувся з пропозицією зробити посаду гетьмана спадковою, зі столиці прийшов приголомшливий наказ Катерини ІІ від 10 листопада 1764-го про зречення гетьманства Кирилом Розумовським. Спантеличена старшина хотіла обрати нового гетьмана, однак отримали ще більш категоричну інструкцію: «…щоб навіть сама назва гетьмана зникла, а не то, щоб якусь особу вибирати на таке становище».
Окрім того, російська «просвітителька» розформувала козацькі полки на Слобожанщині (1765), підступно ліквідувала Запорізьку Січ (1775), а потім і всю Гетьманщину (1782), запровадила кріпацтво (1783), перевела Києво-Могилянську академію на російську мову викладання (1783) та конфіскувала церковні землі (1786).
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Теґі:
