16 лютого 2017 року у Києві, біля входу до будинку УКРІНФОРМ, куди прямував на прес-конференцію з презентацією звіту про роботу за 2016 рік голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, група молодиків у спортивному (невже повертаються часи тітушок?) спробувала його побити.
Ось як про це повідомив керівник УІНП: «Якісь «хворі» в масках стояли перед Укрінформом, де мав відбутися мій звіт. Троє з них кинулися на мене – невдало для них. Зараз затримані поліцією. Звіт відбувся. А «хворим» напевно таки варто частіше відвідувати спортзал».

Приблизно у той самий час «невідомі» під дверима Українського інституту національної пам'яті розлили кров із нутрощами і залишили наліпки «Славянская стража».

ПРИКЛАДИ ТИПОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РЕАКЦІЇ (тільки «парламентською мовою»):
Юрій СОКОЛОВ, громадський діяч, правник, поет, депутат Новозаводської районної у місті Чернігові ради: «Висловлюю своє обурення діями безглуздих та протиправних покидьків по відношенню до Голови Інституту Національної пам’яті України В’ятровича Володимира Михайловича. Закликаю правоохоронні органи розслідувати цей прикрий інцидент, дати правильну об’єктивну правову оцінку діям осіб, котрі вчинили протиправні дії по відношенню до Володимира В’ятровича».

Юрій ЛЕВЧЕНКО, народний депутат України: «Сьогодні був вражений нападом на Володимира В’ятровича. Втішило, що промосковські нападники виявились здохляками і попри чисельну перевагу лишились ні з чим. Але це знак того, що наші вороги чудово розуміють силу ідеології та важливість процесу очищення української історії від брехні. У той час як Український інститут національної пам’яті чи не єдина державна установа країни, що якісно й з ентузіазмом виконує свою роботу, її керівника намагаються залякати дешевими трюками типу облитих фарбою дверей. Хотілося б вірити у швидке розслідування нападу «правоохоронними» органами, але буду слідкувати за перебігом процесу та намагатися його контролювати, щоби воно не погрузло в болоті, як і багато інших резонансних справ. До речі, слід зазначити, що нападники-невдахи залишили на стінах інституту наліпки з надписом «славянская стража», і прикро, що на третьому році війни подібні організації ще існують у якійсь організаційній формі в Україні. Ба більше – умудряються серед білого дня напасти на публічну особу. Докір у бік наших спецслужб».

Андрій МАГЕРА, заступник голови комісії у Центральній виборчій комісії: «Це не просто напад на Володимира В’ятровича. Це виклик українцям».

ДОВІДКОВО: З початку 2000-х років Володимира В’ятровича занесено у т.зв. «чорні списки» ворогів Росії, які веде Федеральна служба безпеки Російської Федерації.
Один із перших указів обраного у 2010 році Президента України Віктора Януковича був про звільнення з посади директора Архіву Служби безпеки України Володимира В’ятровича.
31 січня 2017 року народний депутат України Олександр Вілкул (фракція «Опозиційний блок») зареєстрував у Верховній Раді України проект постанови про визнання роботи директора Українського інституту національної пам’яті В. В’ятровича незадовільною і звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням про звільнення його з займаної посади.

ВІД РЕДАКЦІЇ: У мотиві злочинних дій проти В. В’ятровича чітко вимальовується коло зацікавлених осіб (ідеологи, організатори, виконавці) у цькуванні учасника Революції Гідності та керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику національної пам’яті і захищає Україну в інформаційно-психологічній війні, яку веде Російська Федерація та її п’ята колона в нашій країні.

«Європейська Україна».