Видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог, народний артист України Дмитро Гнатюк відзначив 90-річний ювілей, передає espreso.tv
Дмитро Гнатюк - народний артист СРСР, Герой соціалістичної сраці, Герой України та перший виконавець хітів 1960-тих — пісні "Два кольори" та "Мій Київ".
Гнатюк також режисер-постановник понад 20-ти вистав, зокрема "Князь Ігор" Бородіна (1975), "Запорожець за Дунаєм" Гулака-Артемовського (1978), "Золотий обруч" Лятошинського (1989), "Мазепа" Чайковського (1991), "Війна і мир" Прокоф'єва (2003), "Севільський цирюльник" Россіні.

Довідка
Гнатюк народився 28 березня 1925 року в селі Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області у селянській родині.
Він любив згадувати випадок з дитинства із "хмарою" грошей. "Їхали ми у Чернівці на підводі й десь за 10 кілометрів від нашого села раптом із машини, що промчала повз, висипалися гроші. Просто хмара якась! Тато відразу зупинив коня, і ми почали все збирати. Вийшов десь мішок грошей. Виникло питання: що з ними робити? Батько каже: "Хочу віддати тому, хто загубив!". І що думаєте — він таки знайшов потім тих людей. Вони втішилися, хотіли віддячити нам, мовляв, ви ж знайшли. А тато ніяк: "Не хочу я ваших грошей. Живіть собі в любові та злагоді, а мені чужого щастя не треба!".
З огляду на румунську окупацію Північної Буковини змушений був закінчувати румунську школу (українських не існувало) і опановувати робітничі спеціальності.
З 1945 року, після звільнення Чернівецької області, стає артистом Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської.
Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську консерваторію (клас Паторжинського). Під час навчання мав зустріч із диктатором СРСР Йосипом Сталіним, який також оцінив його талант. Припускають, що зустріч із Сталіним та його прихильність до молодого таланту дала своєрідний карт-бланш на більшу свободу вибору мистецьких упободань. Зокрема, співак доклав багато зусиль для популяризації української пісенної класики, частина з якої була під забороною (твори Стеценка, Леонтовича).
Пізніше стає солістом Київського театру опери і балету (1951–1988), директор (1979–1980), режисер (1980–1988). Водночас 1983–1993 — завідуючий кафедрою оперної підготовки Київської консерваторії. З 1988 року — головний режисер Національної опери України імені Тараса Шевченка.
У 1960-70-ті роки його небуденний, шляхетний артистизм підтримував дух та самопочуття української нації, приниженої русифікацією та нарочитим провінціалізмом. Гімном покоління 1960-тих стала пісня "Два кольори", вперше виконана саме Гнатюком.
Виступав як концертний співак, гастролював за кордоном (Угорщина, США, Канада, Російська Федерація, Португалія, Німеччина). Записав понад 15 платівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі понад 85 творів національної та світової класики — від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна.
Зразково-українською є й родина Гнатюка — його дружина Галина Макарівна Гнатюк є знаним філологом, яка працювала над розвитком української лексикології, граматики, історії мови.
Митець Гнатюк був також депутатом Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (1972–1984).
1991 року з ентузіазмом зустрів незалежність України. З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, заступник голови Комітету ВР з питань культури та духовності.
2004 року брав участь у Помаранчевій революції, зокрема виступав з народними піснями перед учасниками цілодобових мітингів на сцені Майдану Незалежності.

19 березня свій 85-річний ювілей відсвяткувала поетеса Ліна Костенко.