Український контрнаступ на півдні ледь почався, проте вже дав зрозуміти – росія більше не може продовжувати позиційну війну з використанням артилерії. Єдиним здоровим військовим рішенням для окупантів був би відступ заради збереження життів бійців, проте політичні амбіції путіна не дадуть цього зробити.

Довгоочікувана для всіх українців новина про перехід ЗСУ в контрнаступ викликала такий ажіотаж, що переважна більшість як з українського, так і з російського боку очікували на повернення Херсона протягом лічених годин.

При цьому всі забули, що Генеральний штаб Міністерства оборони України та головнокомандувач Валерій Залужний, зокрема, неодноразово заявляли, що для них найбільш пріоритетним є людське життя. Тому українські військові продовжують завдавати точкових ударів у тил супротивника і повільно, але впевнено просуваються вперед.

«Але пропагандисти кремля вже встигли зробити на цьому акцент і піднести дії українців як "невдалий контрнаступ" через незнайому для них тактику ЗСУ. Відразу вони перейшли від інформаційного захисту в напад і повідомили, що "провал українського контрнаступу на Херсон відкриває можливість для російської армії атакувати Миколаїв та Одесу".

Очевидно, ті, хто це писав, є найбільш зомбованими пропагандою особинами і бачать світ в окулярах з напиленням триколору. Адже навіть у кремлі, очевидно, усвідомили, що військові не зможуть перемогти українців на полі бою», - пишуть українські військові експерти.

Гонор пропагандистів давав зрозуміти – росія готова до військового протистояння з блоком НАТО під впливом масштабних санкцій протягом довгих років, не відчуваючи згубних наслідків.

«Однак розпочавши вторгнення 24 лютого, путін сам показав правду про росію та російську армію – радянська техніка, радянська тактика, радянське мислення. Єдиним новим стала корупція та її масштаби. Демонстрація реальних можливостей агресора звела нанівець страхи Заходу перед можливим протистоянням з кремлем на полі бою.

Тому єдиною ініціативою, яку ще може контролювати путін, залишається енергетичний шантаж ЄС. Водночас ЄС поки що не збирається йти на поступки. Навпаки, західні правителі оголосили, що встановлять межу цін на російські вуглеводні на початку 2023 року і активно шукають надійніших постачальників газу. Але російський диктатор наполегливо продовжує шантажувати Захід, вже відкрито погрожуючи "дегазефікацією" ЄС через свого прессекретаря пєскова», - пишуть фахівці у галузі військової справи.

У той самий час політологи заявляють, що «путін спеціально впритул не помічає проблем на фронті, як усі попередні 20 років не помічав проблем у себе в країні. Він робить із себе "великого геополітика", так само як пропаганда вибудувала "другу армію світу". Тобто війна для нього є ніби внутрішньою справою, такою самою, як і внутрішня політика в країні. А такі справи він завжди надавав своїм підлеглим, у даному випадку військовим. Господар кремля лише давав вказівки, які потрібно було виконувати, або як у більшості випадків, надавати "теки" про виконані завдання. Те, що відбувалося насправді, не хвилювало його».

Всередині росії наслідком була корупція, наявність якої перевіряли такі ж корупціонери і путін робив висновки про стан справ у країні, спираючись на інформацію у "теках" у себе на столі. Однак на війні, які б казки йому не розповідали генерали (останнім прикладом є звіт глави Росгвардії Золотова, де він заявив, що українське населення підтримує російську армію), така система не працює. Тобто він вірить у свою пропаганду, яку особисто для нього створюють його ж підлеглі. Звідси й беруться його впевненість у власній армії та продиктовані політикою накази на кшталт наступу на Миколаїв та Одесу, за умови, що ЗСУ продовжують контрнаступ, не зменшуючи темпи.

Путін готовий знищити через свої амбіції російську армію вщент, так і не зрозумівши, в який момент вона скінчилася, і яким чином це сталося. Це явний приклад того, що чекіст не може, а головне, не повинен керувати, очолювати якусь державу», - резюмують українські політологи.