Проведено міжнародну науково-практичну конференцію «Хатинь: 1943–2013. Події. Люди. Пам’ять» 20–22 березня 2013 року до 70-х роковин Хатинської трагедії у Мінську (Республіка Білорусь) в міжнародному освітньому центрі ім. Й.Рау. У складі організаційного комітету були не тільки представники вищих органів влади та наукових кіл Білорусі, а також і представник Німеччини – історик Янеке Кристина.
9 квітня 2013 року про цю подію на засіданні прес-клубу «Ділове слово» департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації розповіли журналістам начальник відділу культури і туризму Корюківської райдержадміністрації Людмила Бабич та представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області Сергій Бутко.
У роботі конференції брали участь представники органів влади Білорусі та Мінської області, дипломати із Німеччини і Російської Федерації, вчені, краєзнавці, представники національних та міжнародних організацій з Білорусі, Росії, України, Німеччини, Ізраїлю, Сербії, Чехії.
Україну на міжнародному науковому форумі представляли директор Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондент НАН України Валерій Солдатенко, заступник директора Українського інституту національної пам’яті з наукових питань, доктор історичних наук, професор Дмитро Вєдєнєєв, начальник відділу культури і туризму Корюківської райдержадміністрації Людмила Бабич.

На відкритті конференції Людмила Бабич від імені свідків Корюківської трагедії виступила із зверненням до її учасників:
Шановні учасники конференції!
Дорогі брати і сестри – білоруси!
Нас ріднять не тільки слов'янські узи братерства. Нас ріднить пережите в роки минулої страшної війни з фашистами. Ми, свідки трагедії української Корюківки з Чернігівської області, яким вдалося врятуватися в трагічні дні 1-2, 9 березня 1943 року, коли фашисти за 3 світлових дні знищили і спалили близько 7000 мирних жителів різного віку.
Сьогодні ми з Вами згадуємо і сумуємо за своїми земляками та рідними. Звертаємося до Вашого високого зібрання відзначити і нашу величезну втрату.
На жаль, Україна затрималася з побудовою Меморіалу усім спаленим селам. Але Президентом України Віктором Федоровичем Януковичем ухвалено рішення і розпочато будівництво цього Меморіалу в Корюківці.
Сподіваємося на Вашу інформаційну підтримку, тому що про Корюківську трагедію 1-2, 9 березня 1943 повинен знати весь світ.
Просимо Вас допомогти нам розповісти світу про страшну Корюківську трагедію 1-2, 9 березня 1943 року, про безневинно знищених і спалених 7000 мирних жителів.

З повагою,
Свідки трагедії:
Корнієвська Діна Степанівна
Козуб Ганна Тимофіївна
Нековаль Ганна Микитівна

Після цього вона від свідків Корюківської трагедії, громадськості та влади Корюківщини урочисто передала директору Білоруського державного Меморіального комплексу «Хатинь» (Республіка Білорусь) Артуру Зельському Звернення, фотоальбом Корюківського історичного музею про знищення міста карателями та дослідницьку діяльність й меморіальні заходи, сувенірну продукцію до 70-х роковин Корюківської трагедії, збірники документів і матеріалів.
Л. Бабич запропонувала створити експозицію про Корюківську трагедію у Меморіальному комплексі «Хатинь» і підтримала ідею директора Білоруського державного Меморіального комплексу «Хатинь» про створення асоціації меморіалів історичних місць трагедій цивільного населення Другої світової війни на пострадянському та європейському просторі.
Під час проведення наукового форуму було заслухано 37 наукових доповідей та повідомлень на секціях і круглих столах «Хатинь 1943: історія відома і невідома», «Міста і села, знищені нацистами в Білорусі та інших країнах Європи», «Втрати мирного населення Білорусі в роки Другої світової війни», «Хатинь – місце пам’яті», «Діалог поколінь: війна очима молоді і учасників подій», «Проблеми меморіалізації історичних місць Другої світової війни. Аспекти створення асоціації меморіалів на європейському та пострадянському просторі».
У доповіді «Дослідницький проект «Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)» в контексті наукового забезпечення формування політики національної пам’яті» В. Солдатенко проінформував про участь в організації Українського інституту національної пам’яті спільно з Чернігівською облдержадміністрацією та іншими органами влади, науковими та культурно-просвітницькими й іншими установами, ЗМІ відповідно до Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії» від 22 вересня 2011 р. № 925, постанови Верховної Ради України «Про вшанування пам’яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» від 21 жовтня 2011 р. № 3965-VI – наукових, інформаційно-просвітницьких та меморіальних заходів, спрямованих на подальше вивчення історичних обставин знищення 1–2 березня 1943 р. близько 7000 мирних мешканців містечка Корюківка Чернігівської області та вшанування пам’яті безневинних жертв гітлерівського терору під час окупації України.
Він проаналізував стан дослідження проблеми знищених селищ в окупованій Україні, розповів про реалізацію науковцями УІНП згаданого дослідницького проекту. Суттєвим результатом, зокрема, стала підготовка та публікація довідкового видання «Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.): Анотований покажчик», а також спільно з Чернігівської облдержадміністрацією, місцевими істориками, музейними, архівними, бібліотечними фахівцями, краєзнавцями інших видань.
Під час обговорення порушених на конференції проблем вивчення гітлерівського терору проти мирного населення, В. Солдатенко порушив, зокрема, низку методологічних та науково-пошукових питань, які потребують узгодження, вироблення певних спільних поглядів на критерії визначення поняття «знищені села» і представив напрацювання українських істориків.
У доповіді Д. Вєдєнєєва «Знищене гітлерівцями селище Корюківка як символ мучеництва українського народу у Другій світовій війні та місце пам’яті» йшлося про трагедію безневинного населення цього населеного пункту, яка була найбільшою на всій окупованій нацистами території Європи в 1939–1945 роках.
Під час виступу Л. Бабич учасники ознайомилися з результатами досліджень поховань жертв Корюківської трагедії, які проведено влітку-восени 2012 року. Вона також розповіла про проект та хід робіт створення у місті Корюківка Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами.
22 березня представники України взяли участь у загальнодержавних жалобних заходах Республіки Білорусь на території Державного меморіального комплексу «Хатинь».
Під час підбиття підсумків конференції були висловлені пропозиції щодо проведення подібних конференцій у наступні роки не тільки в Росії, а в Україні у Корюківці, а один із організаторів форуму А. Зельський (Республіка Білорусь) високо оцінив досягнення українських колег.

Олександр Майшев
департамент культури і туризму, національностей та релігій
Чернігівської облдержадміністрації

Довідка: 22 березня 1943 р. нацистські карателі знищили білоруське село Хатинь із усіма жителями – 149 осіб (за останніми дослідженнями називають число жертв – 150 осіб).
Трагедія Хатині є національним символом скорботи Білорусі за всіма спаленими нацистами селами цієї країни, про яку знає весь світ.
Меморіальний комплекс «Хатинь» в Білорусі, було відкрито ще у 1969 р. у пам’ять 628 білоруських сіл, знищених нацистами у роки Великої Вітчизняної війни. На території комплексу знаходиться єдине в світі «Кладовище сіл» – 185 могил, кожна із яких символізує одне із невідроджених білоруських сіл, спалених разом із населенням (186-е невідроджене село – це сама Хатинь). Ще один меморіальний елемент комплексу – «символічні дерева життя», на гілках яких в алфавітному порядку перераховані назви 433 білоруських сіл, які були знищені окупантами разом із мешканцями, але відновлені після війни.
До 70-річчя з дня Хатинськой трагедії також проведено презентацію в Мінську електронного проекту «Білоруські села, спалені під час Великої Вітчизняної війни». Передбачається, що він стане єдиною базою даних населених пунктів, знищених під час війни. Вже зараз там містяться відомості про 5 тис. спалених білоруських сіл. Білоруські історики заявили, що долю Хатині розділили 9,2 тис. з 100 тис. сіл Білорусі.