Відповідь Вадиму КОЛЕСНІЧЕНКУ
Народний депутат України Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО в своєму блозі на УП написав гнівну відповідь депутатам Тернопільської міськради, які закликали уряд, Президента, прем'єра та спікера не допустити розгляду законопроекту "Про засади державної мовної політики в Україні". Політик вважає, що Тернопільська міськрада розколює країну, в той час, як він – автор скандального документу – об'єднує. Хотів би поділитися власними міркуваннями з цього приводу.
Законопроект депутатів КИВАЛОВА і КОЛЕСНІЧЕНКА про зміну статусу державної мови – це чергова спроба влізти у вікно, як не пускають у двері. Це чергова спроба підмінити державну українську мову російською, запровадивши спочатку формальну двомовність, а потім привівши до стану російської одномовності, як це було за радянських часів. Твердження щодо відповідності ганебного законопроекту Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин, яку ратифікував український парламент, – не відповідають дійсності. Згідно висновку європейських фахівців, ніколи в жодній країні Європи не запроваджувалася практика розвитку будь-якої регіональної мови чи мови меншин за рахунок – державної.
В законопроекті відбувається підміна понять щодо Європейської Хартії. Найбільш небезпечною нормою документу є положення, що мова беззаперечно може бути визнана регіональною лише тоді, коли її використовуватимуть більше 10% населення в тому чи іншому регіоні. Однак більшість національних меншин спілкується російською. 10% бар'єр відсікає всі інші мови національних меншин, наділяючи статусом регіональної мови – єдину російську. Як свідчить соціологія, майже половина людей в тій чи іншій мірі спілкується російською мовою, – особливо в побуті. Тому автори закону чітко розуміють, що його введення в дію означає запровадження реальної двомовності в Україні. Автори законопроекту розраховують на те, що перші особи держави далекі від розуміння положень Європейської Хартії регіональних мов, і це може стати сигналом для підтримки законопроекту в парламенті, а потім, мовляв, – життя покаже.
Причина появи антиукраїнських законопроектів лише одна – Україна донині хитається між геополітичними інтересами Сходу і Заходу. В геополітичній стратегії Росії питання N1 – де буде Україна – в Європі, чи у складі реставрованої Російської імперії. Тому 20 років незалежності тема мови використовується як зброя проти України, яка виникла як національна держава на основі права нації на самовизначення. Запровадження двомовності в Україні рівнозначне послабленню української державності. Двомовність поступово має відновити домінування єдиного російського простору в Україні. Ось чому спочатку комуністи, а тепер ще й проросійські депутати, які обслуговують олігархів, так вперто борються із українською мовою. Не було жодного скликання парламенту, на якому не піднімалася б ця тема. Верховна Рада стояла перед перспективою голосування за зміну статусу державної мови навіть в період президентства Віктора ЮЩЕНКА і прем'єрства Юлії ТИМОШЕНКО, коли реєструвалися відповідні законопроекти. Однак всі ці роки парламент знаходив компроміси і тема мови на рівні Верховної Ради жодного разу не призводила до серйозних сутичок. Чи вдасться на цей раз уникнути протистояння?
Реалії сьогодення засвідчують, що двомовність на порушення всіх законів стукає в українські двері. ЗМІ – двомовні, телебачення двомовне – від інформаційних до розважальних передач. Це наполеглива робота нашого північного сусіда, який нав'язує Україні двомовність, бо це питання є важливим для його геополітичних інтересів. Млява реакція української влади і відсутність будь-якої протидії мовній експансії Росії призводить до жахливих наслідків та багатомільярдних економічних втрат. Оскільки українська влада всі 20 років незалежності не відділяє себе ментально від російської, а також російського економічного та політичного інтересу, українські кошти працюють на російську економіку. Це і дармове перебування ЧФ РФ у Криму, і багаторічні борги Росії по вкладах в "Ощадбанку СРСР" та активах Радянського Союзу. Водночас Україна оплачує двомовність бюджетними дотаціями за транзит російського газу в ЄС тощо.
Україна потребує двомовності, але в іншому вигляді. Приміром, двомовність посткомуністичних країн Європи, – Угорщини, Польщі, країн Балтії тощо, – базується на національній та англійській мові, якою розмовляє більше половини світу. Українців же заганяють фактично у середовище російської одномовності, бо той, хто розмовляє російською, не хоче знати української. Україна, якій нав'язують одномовність, абсолютно не зможе з цим вписатися у сучасну європейську політику та у сферу дії Європейської Хартії регіональних мов, – це 100% факт.
Хотів би звернутися до російськомовних українців. Якщо ви соромитеся бути українцями, то будьте європейцями, – тим більше, що Україна просувається до зони вільної торгівлі з ЄС, а в перспективі – до повноцінного європейського членства! Вивчайте англійську мову, принаймні, тоді ви не виглядатимете, як люди, які знають лише радянський "суржик". Сьогоднішня європейська людина живе у вільному міждержавному просторі обміну ідеями, неформального спілкування без перекладачів, а також безмежної поваги до власної національної мови та культури. Вивчивши англійську і поспілкувавшись з європейцями, ви неодмінно почнете поважати свою мову та своє коріння. Не дайте загнати Україну в російську одномовність, яка є черговим бар'єром на шляху її розвитку!

Джерело: http://blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/