У Польщі люстровано понад 20 тис. осіб від моменту ухвалення 2007 року Закону про люстрацію. Щоб перевірити дані, надані публічними особами про себе, не треба надсилати окремі вимоги до різних відомчих архівів і зважати на їхню милість, адже всі документи спецслужб, створені до липня 1991 року, передані на баланс Інституту національної пам’яті.
Польське люстраційне законодавство зобов’язує пройти через цю процедуру всіх публічних осіб: від президента країни, урядовців, парламентарів до суддів, прокурорів і адвокатів, ректорів вищих навчальних закладів, голів сільських рад – загалом 57 позицій. Всі вони мають подати декларацію, в якій зокрема вказати факти співпраці з комуністичними спецслужбами. За допомогою архівних документів працівники польського Інституту національної пам’яті (далі – ІНП) ретельно перевіряють ці дані. Про це польські архівісти говорили з українськими колегами під час робочого візиту до Варшави у рамках освітньої програми «Польський досвід збереження історичної пам’яті».
Протягом 15–19 грудня українська делегація з Українського інституту національної пам’яті, Галузевого державного архіву СБУ, та громадських організацій, зокрема, Центру досліджень визвольного руху та Реанімаційного пакету реформ, відвідала Інститут національної пам’яті Республіки Польща, Архів нових документів та Національний цифровий архів.
Поїздка відбулася за підтримки Програми Study tours to Poland Колегії Східної Європи ім. Яна Новака-Єзьоранського.
Польські колеги поділилися досвідом роботи з документальним масивом минулого. Зокрема, говорили про долю архівів комуністичних спецслужб у сучасній Польщі, досвід їх розсекречення та доступу до них. Адже ці питання зараз є актуальним в Україні з огляду на необхідність передачі відомчих архівів радянських каральних органів до Українського інституту національної пам’яті.
Те, що такими матеріалами в Польщі опікується єдиний орган, крім іншого, дає можливість ефективно проводити люстрацію.
«Люстрація означає перевірку: чи інформація, надана людиною про себе і своє минуле, відповідає дійсному стану речей», – наголосив заступник директора Інституту національної пам’яті Войцех Савицький. Тобто законом передбачене покарання у випадку, коли особа надала про себе неправдиві дані. Над їх перевіркою працює Люстраційний відділ, який складається з 30 осіб прокурорської вертикалі та кількох сотень аналітиків, які вивчають архівні документи.
Для цього вони не мусять надсилати окремі вимоги до різних відомчих архівів і зважати на їхню милість, адже всі матеріали спецслужб, створені до липня 1991 року, передані на баланс ІНП. До архівного фонду Інституту національної пам’яті увійшли документи, створені та нагромаджені органами державної безпеки і внутрішніх справ, прикордонниками, судами, прокуратурою, відділами тюремної служби та ін.
Від створення у грудні 1998 року Інституту національної пам’яті правила, що регламентують управління архівами польських комуністичних спецслужб, змінювалися: «Цей процес можна охарактеризувати як перехід від надмірної регламентації до спрощення і загального доступу до архівних документів», – розповів директор Бюро надання доступу і архівації документів ІНП доктор історії Рафал Леськевич. Зараз кожен охочий має доступ до документів, які стосуються його особи, науковці та журналісти можуть користуватися всіма нетаємними документами, а інформація про публічних осіб відкрита для всіх. Кого вважати такими – прописано в Законі про люстрацію.
Керівник відділу з доступу до засекречених документів Агнешка Крашковська наголосила: «Інститут не може бути охоронцем таємниць комуністичної Польщі, бо це суперечило б його місії». ІНП має детально прописані інструкції щодо того, аби надавати користувачам максимум дозволеної законом інформації.

Нагадаємо, що цього року відновлено вільний доступ до розсекречених у 2008–2010 роках документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ, які зберігаються в Архіві СБУ. Сталий доступ до цих матеріалів повинен бути гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка як невід’ємну ознаку демократії передбачає обов’язкову можливість дізнатися об’єктивно про елементи своєї історії. Для цього в Україні започатковується процес виведення історичних архівів з під-відання сучасних спецслужб. Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Український інститут національної пам’яті