Гнат Хоткевич. 138-ма річниця від дня народження і 78-мі роковини від дня страти комуністичним режимом
8 жовтня 1938 року в підвалі харківської в’язниці розстріляний Гнат Мартинович Хоткевич, письменник, історик, бандурист, композитор.
Народився 12 січня 1878-го у Харкові. Закінчив Харківський технологічний інститут. Змалку навчився грати на бандурі. Під час навчання захопився історією та фольклором, займався письменництвом.
Славнозвісний Микола Лисенко так відгукувався про талановитого юнака: «З інтелігентів, що досягли віртуозності на бандурі, я знаю одного Хоткевича, який виконує народний репертуар і навіть сам складає на цім інструменті власні твори».
Встиг попрацювати інженером на залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда, на кілька десятиліть випередивши американський аналог. Тоді ж організував перший в Україні робітничий театр.
Брав участь у політичному страйку в 1905-му. Через переслідування переїхав в Галичину, де виступав із скрипковими концертами та виконував українські народні пісні у супроводі бандури. Закохався у Гуцульщину: «Як я роззявив рота віл здивування, то так із роззявленим ротом ходив усі ті шість років» – згадував Гнат Хоткевич свої враження від того краю. Заснував Гуцульський народний театр, уклав перший підручник із гри на бандурі.
В 1912-му оселився в Києві. Але під час Першої світової війни був висланий із України, п’ять років мешкав у Воронежі.
За радянського режиму займався викладацькою діяльністю, керував Полтавською капелою бандуристів. Від 1928-го розпочалися гоніння. Його цькували в пресі, а в 1932-му, через неналежне «ідейне спрямування», заборонили всі його твори і звільнили з роботи. За два роки пережив замах на життя – письменника зіштовхнули під колеса поїзда, він надовго опинився в лікарні.
Заарештований в лютому 1938-го. Під тортурами визнав себе німецьким шпигуном. 29 вересня 1938-го Гнат Хоткевич засуджений до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Похований в братській могилі на околиці Харкова. При цьому рідним повідомили, що він засланий у Сибір без права листування.
Реабілітований у 1956-му.
10 років у радянських концтаборах провела дружина письменника Платонида, 15 років – син Богдан.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Народився 12 січня 1878-го у Харкові. Закінчив Харківський технологічний інститут. Змалку навчився грати на бандурі. Під час навчання захопився історією та фольклором, займався письменництвом.
Славнозвісний Микола Лисенко так відгукувався про талановитого юнака: «З інтелігентів, що досягли віртуозності на бандурі, я знаю одного Хоткевича, який виконує народний репертуар і навіть сам складає на цім інструменті власні твори».
Встиг попрацювати інженером на залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда, на кілька десятиліть випередивши американський аналог. Тоді ж організував перший в Україні робітничий театр.
Брав участь у політичному страйку в 1905-му. Через переслідування переїхав в Галичину, де виступав із скрипковими концертами та виконував українські народні пісні у супроводі бандури. Закохався у Гуцульщину: «Як я роззявив рота віл здивування, то так із роззявленим ротом ходив усі ті шість років» – згадував Гнат Хоткевич свої враження від того краю. Заснував Гуцульський народний театр, уклав перший підручник із гри на бандурі.
В 1912-му оселився в Києві. Але під час Першої світової війни був висланий із України, п’ять років мешкав у Воронежі.
За радянського режиму займався викладацькою діяльністю, керував Полтавською капелою бандуристів. Від 1928-го розпочалися гоніння. Його цькували в пресі, а в 1932-му, через неналежне «ідейне спрямування», заборонили всі його твори і звільнили з роботи. За два роки пережив замах на життя – письменника зіштовхнули під колеса поїзда, він надовго опинився в лікарні.
Заарештований в лютому 1938-го. Під тортурами визнав себе німецьким шпигуном. 29 вересня 1938-го Гнат Хоткевич засуджений до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Похований в братській могилі на околиці Харкова. При цьому рідним повідомили, що він засланий у Сибір без права листування.
Реабілітований у 1956-му.
10 років у радянських концтаборах провела дружина письменника Платонида, 15 років – син Богдан.
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Український інститут національної пам’яті
Теґі:
