1 березня 2013 року о 09:25 дивіться на Першому Національному телеканалі прем’єру документального фільму «Корюківка. Злочин проти людяності», присвяченого 70-м роковинам найбільшої каральної акції часів Другої світової війни у Європі.
У той же день о 16:10 цей фільм демонструватиметься також на супутниковому телеканалі «Перший Ukraine».
Автор та режисер фільму – Сніжана Потапчук. Керівник проекту – Марк Гресь.
1 березня 2013 року автор документального фільму особисто запланувала приїхати у Корюківку на жалобні заходи до 70-х роковин Корюківської трагедії для його презентації на запрошення Чернігівської облдержадміністрації та Корюківських міської та районної громад.

Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю
Чернігівської облдержадміністрації

Історична довідка
Корюківка – селище міського типу з 1923 р., місто з 1958 р., центр Корюківського району Чернігівської області з 1966 р. Розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова – у північній частині області на березі річки Бреч (притока річки Снов). Корюківський район межує з Семенівським, Новгород-Сіверським, Сосницьким, Менським, Щорським районами Чернігівщини та Брянською областю Російської Федерації.
1–2 березня 1943 року нацистський каральний загін повністю знищив містечко Корюківка Чернігівської області. Карателі вбили майже 7000 місцевих жителів (6700 осіб за Актом розслідування від 17 грудня 1943 року, проте це неповне число жертв) і спалили 1290 будинків і споруд. 9 березня 1943 року вони повернулися, щоб допалити містечко і добити вцілілих.
Безпосередні організатори та виконавці злочину:
Наказ про знищення Корюківки віддав начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у місті Конотоп Сумської області Байєр Бруно Франц, 1888 р. нар., уродженець німецького міста Касселя. Ця комендатура була підпорядкована VІІ відділу при штабі групи армій «Південь». Її виконавцем стала Щорська (на час окупації під назвою Сновська) гарнізонна комендатура, яка безпосередньо організувала каральну акцію, сформувала збірний каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР під керівництвом офіцерів німецької військової окупаційної адміністрації, поліції безпеки та СД. Можливо карателів очолив начальник чернігівської служби безпеки Крістензен. Східною окупаційною групою угорських військ, до складу якої входила 105-та легка дивізії і знаходилася на території Чернігівської області, командував генерал-лейтенант Алдя-Пап Золтан Йоган, 1895 р. нар., уродженця Будапешта. Він після війни був засуджений військовим трибуналом за злочини проти СРСР до 25-річного ув’язнення, проте, у 1950 р. за постановою Ради Міністрів СРСР про репарацію угорських і румунських військовополонених на батьківщину його відправили до Угорщини.
У політиці нацизму в Другій світовій війні в Україні окремим видом злочинів проти цивільного населення було знищення населених пунктів разом із його мешканцями. Таку саму тактику окупанти проводили на окупованих землях Білорусі та Росії.
У скорботному списку знищених населених пунктів разом із мирними жителями під час нацистських каральних акцій Корюківська трагедія є найбільшою у Другій світовій війні в Європі (1939–1945 роки). Це висновок фахівців Українського інституту національної пам’яті та вітчизняних істориків після порівняння з фактами знищення населених пунктів в окупованих країнах Європи і, зокрема, зі всесвітньо відомими трагедіями Другої світової війни:
Українська Корюківка – 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч людей різного віку – від немовлят до немічних старих.
Французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 людини.
Чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 людей.
Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 людей.
Російська Хацунь (Брянська область) – 25 жовтня 1941 р. у селі знищено 318 людей.
За наступні 70 років пошуків встановлено поіменно тільки 1893 жертви цього військового злочину і злочину проти людяності у Корюківці. Більшість вбитих мешканців містечка: діти віком від немовлят до 16-ті років, жінки і немічні люди похилого віку без огляду на національність та релігійну приналежність.

Український інститут національної пам’яті