Старовинна Свято-Георгіївська церква, що у селі Кутрів Горохівського району на Волині, може опинитися у воді: огорожа храму вже висить, до прірви залишилося два метри. На порятунок храму потрібно близько 2 млн грн. З обласного бюджету цьогоріч виділять 330 тис. грн.
Те, що до пам’ятки архітектури, яка опинилася на 30-метровому обриві, все ближче підступають води Стиру, селяни помітили близько 10 років тому, інформують ВН з посиланням на Вісник+К.
Голова Мервинської сільської ради Юрій Томащук каже, що останніх три роки вони відчайдушно добиваються вирішення цієї проблеми. «Оскільки це пам’ятка архітектури національного значення, – каже сільський голова, – громада не має права втручатися і самотужки проводити якісь серйозні роботи з її порятунку. Та й кошти потрібні величезні. Ми вже насаджували дерева біля будівлі, але бобри їх всі погризли-понівечили».
За словами Томащука, експерти, яких запрошували з Львівського інституту «Діпроводгоспу», повідомили, що перетягнути церкву на безпечне місце неможливо, бо під нею знаходиться древнє захоронення.
«Потрібно негайно проводити роботи по укріпленню берега, можливо, навіть доведеться втручатися у водну артерію і змінювати русло річки. Орієнтовно на порятунок нашого раритету потрібно десь 2 мільйони гривень», – додав він.
Допомогти обіцяють в міністерствах регіонального розвитку будівництва України та надзвичайних ситуацій, а також в обласній адміністрації.
Голова ОДА Борис Клімчук теж включив у проект Програми економічного і соціального розвитку області на 2011 рік «проведення першочергових робіт по берегоукріпленню з передбаченням виділення для цих потреб з обласного бюджету 330 тисяч гривень».

У травні цей дерев’яний храм святкуватиме ювілей – 250 років. Він збудований у 1761-му на честь 100-річчя битви під Берестечком. Будували його на пагорбі, річка Стир протікала далеко.
Під час Другої світової війни у храмі пошкоджено дзвіницю – так радянські війська вибивали німецького снайпера. Навіть у часи атеїзму Свято-Георгіївська була недоторкана і надійно охоронялася.
Збереглося й внутрішнє оздоблення. На довгий час іконостаси знайшли сховок у Луцьку, а в 70-х роках минулого століття, коли у храмі відновили службу, їх повернули.

Джерело: http://zaxid.net/