То вже не випадковість – третя бібліотека в Чернігові потрапила під обстріл ординців. Після міської бібліотеки для дорослих ім. Михайла Коцюбинського та дитячої бібліотеки цього разу - найбільша книгозбірня регіону: Чернігівська обласна універсальна бібліотека ім. Володимира Короленка: розбитий дах, вибиті шибки, є тріщини на стінах. Тут міститься кілька мільйонів друкованих примірників, починаючи з ХІХ ст. Є унікальні, добре знайомі дослідникам. Одна з принад бібліотеки – ледь не стовідсоткова колекція регіональних та місцевих газет, починаючи з 20-х рр. ХХ ст. Ніде більше такого немає. Бібліотека відома в області як креативний творчий та інформаційно-комунікативний центр.

Неабияку цінність становить й сама будівля. Споруджена вона на початку ХХ ст. як земельний банк – фактично, завданням цієї фінансової установи було полегшити та впорядкувати перехід землі від поміщиків до селян. Безпосередню участь у реалізації цієї ідеї взяло Чернігівське губернське земство, що відрізнялося українофільством. Приміщення банк спорудили у стилі українського модерну. Найбільш відомий подібний будинок – колишнє Полтавське губернське земство (нині – музей). Цей стиль – відображення світових тенденцій промислової революції в архітектурі: її раціоналізація та стандартизації, але водночас із національними особливостями. Для українського модерну їх дві: специфічна форма вікон, що нагадує вхід до української хати, та національна мозаїка. Верхівка мозаїки дуже символічна - жовте сонце на синьому тлі. Ні Російській імперії, ні Радянському Союзу, ні нацистській Німеччині ця символіка не муляла. Більше того, Чернігівський обком КПУ кілька десятиріч просидів під синьо-жовтою мозаїкою. Але прийшла сучасна Росія - і все змінилося. Тобто вона значно більш нетерпима до всього українського, ніж вище перераховані утворення.

Одночасно надходять тривожні повідомлення із територіальних громад – рашисти проводять ревізію місцевих книгозбирань. Мета – вилучення літератури, що, на їхню думку, становить загрозу ідеології «русского міру». Авжеж із подальшим її знищенням. Таке собі дежавю нацистської Німеччини на початку ХІХ ст. В тому нічого дивного немає - схожі цілі подібних політичних режимів породжують однакові дії.

Володимир БОЙКО, історик, Чернігів
Джерело: газета День