В Європі все менше згадують про події в Україні. Ми повинні мати власні ЗМІ на Заході
Якщо Україна не робитиме власних інформаційних проектів на Заході, то люди чутимуть лише пропаганду чи то ЄС, чи то Росії – бельгійський журналіст.
Події в Україні зникли зі списку спеціальних тем на сайті бельгійського суспільного телерадіомовника (VRT). А рік тому вони там були. У топі відділу міжнародних новин – країни Азії та Африки. Українські громадські активісти в Бельгії, експерти, журналісти визнають, що Україна повинна була б провадити активнішу інформаційну політику в країнах Західної Європи.
Причому великі бюджети зовсім не є у цьому випадку необхідною умовою для її старту. Так, колишній дослідник університету Антверпена Андрій Бойцун є автором концепції інформаційного проекту, над яким на початку могли б працювати лише три людини. Такий проект міг би стати альтернативним джерелом інформації про Україну для голландськомовної преси та новинних агенцій, які не мають власних кореспондентів у зоні конфлікту на сході України.
У лютому-квітні минулого року Майдан та російська окупація Криму стали спецтемою на сайті суспільного телерадіомовника бельгійського регіону Фландрії. Минув рік. Війна триває, анексія українського півострова вкорінюється, але Україна з топу зникла. У пріоритеті бельгійських медіа – події в Ємені, Непалі, країнах Африки.
Професор Левенського університету, експерт з відносин України і ЄС Льєн Форпост визнає, що в інформаційному просторі Заходу Україна досі не спромоглася взяти ініціативу в свої руки. Бельгійські медіа досі використовують англомовну версію Russia Today як основне джерело інформації про події в Україні. Їй доводилося навіть особисто писати імейли в редакції окремих ЗМІ.
«Під час найгарячішої фази конфлікту на сході України – восени 2014 року – у бельгійських медіа, зокрема у фламандській пресі траплялися такі матеріали, в яких, коли йшлося про обстріли українських міст, вся провина покладалася на українську сторону. Вони посилалися на єдине джерело: Міністерство надзвичайних ситуацій «ДНР». Це, звісно, незбалансоване висвітлення», – розповідає професор.
«Існує інформаційний вакуум»
На самому початку війни Росії проти України західні ЗМІ практично не отримували інформації про її події з українських джерел. А ось російські агенції щедро й динамічно постачають «свої новини» з України. У цих реаліях Андрій Бойцун, на той момент гостьоваий професор та дослідник університету Антверпена, вирішив, що варто було б започаткувати власний інформаційний проект у Бельгії. Сам він написав десятки статей про події в Україні для бельгійських медіа, активно коментував їх на тамтешніх радіо і телебаченні.
«Журналісти брали просто новини, скажімо, ТАСС чи «РИА Новости», ставили їх у лапки, якщо часу вистачало, а якщо його не вистачало, то й у лапки не ставили. І ці новини йшли далі. Така інформація не була об'єктивна. Я відчував, що існує інформаційний вакуум. І виникла ідея створити інформаційний міні-ресурс. Він мав би бути незалежним. В ідеалі на початку він міг би бути створений силами волонтерів», – розповідає автор ідеї проекту.
«Три людини, кілька тисяч євро на місяць»
Дати старт такому проекту можна було б силами трьох людей. Одна людина відбирала б новини з українських джерел, інша – перекладала, третя – поширювала перекладену інформацію, користуючись сформованою системою контактів та соціальними мережами. Мета такої справи – інформування, а не контрпропаганда. Цільова аудиторія – журналісти та фахівці з української проблематики. Бюджет – кілька тисяч євро на місяць.
Громадська активістка Оксана Сеничак мала б опікуватися перекладами на нідерландську мову, якою вона володіє як рідною.
«Над проектом початково мали працювати три людини. Перша людина мала відбирати з українських новин ту інформацію, яка була б актуальна для медій, для журналістів тут, у Бельгії. Друга людина мала б перекладати це все голландською мовою. І це дуже важливо, тому що журналісти можуть щось знайти англійською чи французькою. Але перша доступна інформацію про цю країну була б для них їхньою мовою, голландською. Ішлося про те, щоб робити це постійно, не тиждень, не два, не три», – пояснює Оксана Сеничак.
Порівнювати таку волонтерську інформаційну мікро-ініціативу з таким пропагандистським мега-гігантом, як Russia Today, неможливо. Все не співмірне: цільові аудиторії, етичні стандарти, технології та, звісно, бюджети. Кошторис російського телеканалу на 2015 рік – близько 220 мільйонів євро, а скоромного волонтерського проекту – кілька десятків тисяч євро.
«Завдяки інтернету можна робити конкретні речі за малих ресурсів»
Якби парадоксально це не здавалося, в сучасному інформаційному світі ефективність медій вимірюється не технологіями чи масштабністю осягнення. Значення має лише результат, наголошує науковий директор Центру Мартенса в Брюсселі Роланд Фройденштайн.
«Головним виробником меседжів у демократичних країнах, як-от Україна, має бути громадянське суспільство. Гарний приклад проект StopFake. Сьогодні завдяки інтернету, соціальним медіа можна робити дуже конкретні речі за малих ресурсів», – каже експерт.
Бельгійські журналісти – основна цільова аудиторія волонтерських інформаційних проектів по-різному оцінюють їхню перспективність.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника VRT Лукас де Вос переконаний, що це може стати альтернативним джерелом інформації для голландськомовної преси й новинних агенцій.
«Ви не перші говорите про ось такі проекти. Такі підходи раніше вже використовувала Південно-Африканська Республіка, Північна Ірландія. Якщо ви цього не робитиме, то люди будуть чути лише пропаганду чи то ЄС, чи то Росії. Обов'язково треба давати альтернативну інформацію. Може, цей альтернативний голос і є голосом правди», – каже він.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника Бельгії VRT Ян Балльйов вважає інакше.
«Я не бачу особливого сенсу в таких перекладах. Мовні бар'єри не є такими високими, як це було років десять тому назад. Нині є багато джерел інформації, є соціальні медіа. Якщо я, приміром, знаходжу твітт українською мовою, який мене цікавить, я можу скористатися онлайн-перекладачем», – переконаний журналіст.
У деяких про такі ініціативи знають. У деяких – принципово інше бачення завдань інформаційної політики України на поточному етапі, вважає автор ідеї проекту.
«Мінінформації про це нічого не знає. Я обговорював це питання в Адміністрації президента. Мінінформації має зовсім інше спрямування. Воно створювалося таким чином і для такої мети, яка не сумісна з ідеєю такого проекту. Я багато разів наголошував, що такий проект не повинен займатися пропагандою», – зауважує Андрій Бойцун.
Україна, як демократія, не може змагатися в мистецтві пропаганди з авторитарним режимом Володимира Путіна, спертим на спецслужби, переконані експерти. До того ж фінансові, організаційні та людські ресурси України та Росії не порівнювані. Тому їй варто вчитися досягати своїх цілей малими силами, діючи ефективно та спираючись на інтелект й інформацію, вважає Андрій Бойцун.
Події в Україні зникли зі списку спеціальних тем на сайті бельгійського суспільного телерадіомовника (VRT). А рік тому вони там були. У топі відділу міжнародних новин – країни Азії та Африки. Українські громадські активісти в Бельгії, експерти, журналісти визнають, що Україна повинна була б провадити активнішу інформаційну політику в країнах Західної Європи.
Причому великі бюджети зовсім не є у цьому випадку необхідною умовою для її старту. Так, колишній дослідник університету Антверпена Андрій Бойцун є автором концепції інформаційного проекту, над яким на початку могли б працювати лише три людини. Такий проект міг би стати альтернативним джерелом інформації про Україну для голландськомовної преси та новинних агенцій, які не мають власних кореспондентів у зоні конфлікту на сході України.
У лютому-квітні минулого року Майдан та російська окупація Криму стали спецтемою на сайті суспільного телерадіомовника бельгійського регіону Фландрії. Минув рік. Війна триває, анексія українського півострова вкорінюється, але Україна з топу зникла. У пріоритеті бельгійських медіа – події в Ємені, Непалі, країнах Африки.
Професор Левенського університету, експерт з відносин України і ЄС Льєн Форпост визнає, що в інформаційному просторі Заходу Україна досі не спромоглася взяти ініціативу в свої руки. Бельгійські медіа досі використовують англомовну версію Russia Today як основне джерело інформації про події в Україні. Їй доводилося навіть особисто писати імейли в редакції окремих ЗМІ.
«Під час найгарячішої фази конфлікту на сході України – восени 2014 року – у бельгійських медіа, зокрема у фламандській пресі траплялися такі матеріали, в яких, коли йшлося про обстріли українських міст, вся провина покладалася на українську сторону. Вони посилалися на єдине джерело: Міністерство надзвичайних ситуацій «ДНР». Це, звісно, незбалансоване висвітлення», – розповідає професор.
«Існує інформаційний вакуум»
На самому початку війни Росії проти України західні ЗМІ практично не отримували інформації про її події з українських джерел. А ось російські агенції щедро й динамічно постачають «свої новини» з України. У цих реаліях Андрій Бойцун, на той момент гостьоваий професор та дослідник університету Антверпена, вирішив, що варто було б започаткувати власний інформаційний проект у Бельгії. Сам він написав десятки статей про події в Україні для бельгійських медіа, активно коментував їх на тамтешніх радіо і телебаченні.
«Журналісти брали просто новини, скажімо, ТАСС чи «РИА Новости», ставили їх у лапки, якщо часу вистачало, а якщо його не вистачало, то й у лапки не ставили. І ці новини йшли далі. Така інформація не була об'єктивна. Я відчував, що існує інформаційний вакуум. І виникла ідея створити інформаційний міні-ресурс. Він мав би бути незалежним. В ідеалі на початку він міг би бути створений силами волонтерів», – розповідає автор ідеї проекту.
«Три людини, кілька тисяч євро на місяць»
Дати старт такому проекту можна було б силами трьох людей. Одна людина відбирала б новини з українських джерел, інша – перекладала, третя – поширювала перекладену інформацію, користуючись сформованою системою контактів та соціальними мережами. Мета такої справи – інформування, а не контрпропаганда. Цільова аудиторія – журналісти та фахівці з української проблематики. Бюджет – кілька тисяч євро на місяць.
Громадська активістка Оксана Сеничак мала б опікуватися перекладами на нідерландську мову, якою вона володіє як рідною.
«Над проектом початково мали працювати три людини. Перша людина мала відбирати з українських новин ту інформацію, яка була б актуальна для медій, для журналістів тут, у Бельгії. Друга людина мала б перекладати це все голландською мовою. І це дуже важливо, тому що журналісти можуть щось знайти англійською чи французькою. Але перша доступна інформацію про цю країну була б для них їхньою мовою, голландською. Ішлося про те, щоб робити це постійно, не тиждень, не два, не три», – пояснює Оксана Сеничак.
Порівнювати таку волонтерську інформаційну мікро-ініціативу з таким пропагандистським мега-гігантом, як Russia Today, неможливо. Все не співмірне: цільові аудиторії, етичні стандарти, технології та, звісно, бюджети. Кошторис російського телеканалу на 2015 рік – близько 220 мільйонів євро, а скоромного волонтерського проекту – кілька десятків тисяч євро.
«Завдяки інтернету можна робити конкретні речі за малих ресурсів»
Якби парадоксально це не здавалося, в сучасному інформаційному світі ефективність медій вимірюється не технологіями чи масштабністю осягнення. Значення має лише результат, наголошує науковий директор Центру Мартенса в Брюсселі Роланд Фройденштайн.
«Головним виробником меседжів у демократичних країнах, як-от Україна, має бути громадянське суспільство. Гарний приклад проект StopFake. Сьогодні завдяки інтернету, соціальним медіа можна робити дуже конкретні речі за малих ресурсів», – каже експерт.
Бельгійські журналісти – основна цільова аудиторія волонтерських інформаційних проектів по-різному оцінюють їхню перспективність.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника VRT Лукас де Вос переконаний, що це може стати альтернативним джерелом інформації для голландськомовної преси й новинних агенцій.
«Ви не перші говорите про ось такі проекти. Такі підходи раніше вже використовувала Південно-Африканська Республіка, Північна Ірландія. Якщо ви цього не робитиме, то люди будуть чути лише пропаганду чи то ЄС, чи то Росії. Обов'язково треба давати альтернативну інформацію. Може, цей альтернативний голос і є голосом правди», – каже він.
Журналіст Фламандського суспільного телерадіомовника Бельгії VRT Ян Балльйов вважає інакше.
«Я не бачу особливого сенсу в таких перекладах. Мовні бар'єри не є такими високими, як це було років десять тому назад. Нині є багато джерел інформації, є соціальні медіа. Якщо я, приміром, знаходжу твітт українською мовою, який мене цікавить, я можу скористатися онлайн-перекладачем», – переконаний журналіст.
У деяких про такі ініціативи знають. У деяких – принципово інше бачення завдань інформаційної політики України на поточному етапі, вважає автор ідеї проекту.
«Мінінформації про це нічого не знає. Я обговорював це питання в Адміністрації президента. Мінінформації має зовсім інше спрямування. Воно створювалося таким чином і для такої мети, яка не сумісна з ідеєю такого проекту. Я багато разів наголошував, що такий проект не повинен займатися пропагандою», – зауважує Андрій Бойцун.
Україна, як демократія, не може змагатися в мистецтві пропаганди з авторитарним режимом Володимира Путіна, спертим на спецслужби, переконані експерти. До того ж фінансові, організаційні та людські ресурси України та Росії не порівнювані. Тому їй варто вчитися досягати своїх цілей малими силами, діючи ефективно та спираючись на інтелект й інформацію, вважає Андрій Бойцун.
Жанна Безп’ятчук
Радіо Свобода
Радіо Свобода
Теґі:
