Середній вік українських вчених нині 50-60 років. Молоді ж науковці шукають кращих умов для кар’єри за кордоном.
Відтворювати науковий потенціал за рахунок молоді Україні стає дедалі важче. Щороку на конкурс з отримання державних грантів на розробки до Держфонду фундаментальних досліджень свої роботи подає лише кожен четвертий молодий науковець. Здебільшого дослідженнями продовжують займатися вчені-пенсіонери. Однак з віком знання лише примножуються. І тільки у 60 років у людини спостерігається пік інтелектуального розвитку, обґрунтовують самі ж українські вчені. Молоді ж дослідники отримавши науковий ступінь реалізовують себе в інших сферах.
«Приблизно 30% молодих аспірантів, докторантів в процесі самонавчання залишають цю сферу, переходять у більш престижну сферу торгівлі, власного бізнесу», - бідкається директор Державного фонду фундаментальних досліджень України Богдан Кияк і додає, що все це незважаючи на стипендії, нагороди і відзнаки, які присуджує держава за досягнення. Втім чиновник визнає, що більш дієвим є цільове фінансування наукових проектів. «Відновлення якісного наукового потенціалу неможливе лише адміністративними методами. Тут не лише треба збільшувати фінансування грантів, а й дати можливість довготермінового стажування і співпраці українських нанкових інституцій з різними міжнародними науковими фундаціями, центрами, університетами», - наголошує Богдан Кияк.

Самі проблеми
Комфортні умови роботи, сучасне обладнання, гідна оплата праці, забезпеченість житлом, грантова підтримка та кар’єрне зростання - ось чого хочуть молоді науковці. Натомість в Україні на молодь, яка вирішила пов’язати своє життя з наукою чекають одні проблеми. «На сьогоднішній день і в галузі природничих наук вельми дороге обладнання для лабораторій для проведення досліджень. Другий момент – житлова проблема. Якщо її вирішити, то науковці б напевне залишалися в Україні. Колишня концепція про те, що талант сам проб’є собі дорогу, зараз змінилася. Талант треба знайти, виховати, створити гідні умови для його розвитку і тоді цей талант віддасть людству сторицею», - констатує проректор з наукової роботи Київського національно університету Шевченка Валерій Григорук.

Потрібні мережі
Через численні невирішені державою проблеми молоді українські вчені їдуть працювати закордон. Адже зараз наука дедалі більше стирає кордони і стає інтернаціональною. Німецький фонд імені Александра фон Гумбольдта заохочує науковців зі всього світу до співпраці. Поки що молоді українці, на відміну, скажімо, від своїх польських колег, не надто активно прагнуть отримати гранти для наукових досліджень, каже заступниця генерального секретаря фонду Гумбальдта Гізела Янецке. Вона пояснює це недостатньою поінформованістю українських молодих науковців про міжнародні проекти і гранти, а також мовними проблемами. «Вчені шукають найкращі умови для своїх досліджень. Ми намагаємося надавати українським науковцям різноманітну підтримку, аби вони потім об’єднувалися і строювали міжнародну наукову мережу», каже Янецке.

Постійний розвиток
Контакту з українськими колегами саме шукає молодий науковець Кларк Тімоті – співробітник комп’ютерно-хімічного центру університету Ерланген-Нюрберг. Він народився і виріс у Великобританії. Втім, як дослідник працює саме в Німеччині. «Для молодого дослідника гроші не грають вирішальної ролі, коли вибираєш місце, де хотів би працювати. У Німеччині мене привабила свобода самореалізації як науковця і можливість увесь час самоудосконалюватися», - каже Тімоті. На його думку, українські молоді науковці теж керуються цим підходом до роботи.

Автор: Лілія Гришко
Редактор: Євген Тейзе
Джерело: "Німецька хвиля"