Воєнна стратегія України
Міністерство оборони і Збройні сили у 2015 р. переживали бурхливий процес зростання та перетворень, і, щоб оцінити вектори розвитку, треба подивитися на пріоритети й основні досягнення за підсумками року.
Отже, що змінилося у кращий і в гірший бік, де застій, де слова не відповідають справам? Це особливо важливо після прийняття Держбюджету на 2016 р., у якому витрати на оборону зросли до рекордних 5% ВВП.
Суспільство має бачити й розуміти, куди йдуть бюджетні кошти. Ми спробуємо стисло проаналізувати, що було зроблено на основних напрямах розвитку оборонного відомства.
Оборонне планування
15 жовтня 2014 р., представляючи нового міністра оборони Степана Полторака, президент України Петро Порошенко поставив перед військовими чіткі завдання:
"Виходячи з військово-політичної обстановки, що склалася, ставлю завдання міністрові оборони — забезпечити підготовку основних документів оборонного планування. Це і розробка "Стратегії національної безпеки", до цього міністерство оборони та Генеральний штаб мають приєднатися вже тепер. Негайно слід розробити зміни до військової доктрини (сучасні обставини дають нам багато причин для цього) і почати підготовку нової редакції програми розвитку Збройних сил України та Держпрограми розвитку озброєнь і військової техніки".
Минуло більше року, і ми можемо оцінити якість стратегічного планування на основі вищенаведеної цитати.
26 травня 2015-го указом президента затверджено Стратегію національної безпеки України.
Вона визначає такі базові цілі:
1. Боротьба за відновлення територіальної цілісності в діючих кордонах України.
2. Незалежність від РФ у сфері озброєнь.
3. Реформування всіх структур оборони та безпеки.
4. Інтеграція в ЄС і НАТО.
На основі Стратегії було розроблено і указом президента від 2 вересня 2015-го прийнято нову Воєнну доктрину України.
У цьому документі деталізовано загрози і впроваджено новий категоріальний апарат для точного визначення цілей та завдань.
1. Росію вперше названо основним противником, який має намір усіма силами й засобами знищити державність України або захопити частину її територій.
2. Україна повинна боротися за визволення окупованих РФ територій Донбасу та Криму.
3. Механізм безпеки — проведення реформ, зміцнення держави, інтеграція в ЄС і НАТО.
Сформульовано цілі й завдання для військового відомства: проведення реформ за стандартами НАТО в усіх сферах — від управління армією і набору кадрів. Побудова за стандартами НАТО Сил спеціальних операцій, системи логістики, військово-промислового комплексу, розвідувальної спільноти, бойової підготовки. Стратегію нацбезпеки та Воєнну доктрину можна критикувати, але це перші в Україні рішення з нацбезпеки, які реалістично визначають ворога та однозначно задають цілі руху до стандартів НАТО. Прийняття цих рішень — безумовно, позитивний чинник і фундамент для програм реформування.
Отже, що змінилося у кращий і в гірший бік, де застій, де слова не відповідають справам? Це особливо важливо після прийняття Держбюджету на 2016 р., у якому витрати на оборону зросли до рекордних 5% ВВП.
Суспільство має бачити й розуміти, куди йдуть бюджетні кошти. Ми спробуємо стисло проаналізувати, що було зроблено на основних напрямах розвитку оборонного відомства.
Оборонне планування
15 жовтня 2014 р., представляючи нового міністра оборони Степана Полторака, президент України Петро Порошенко поставив перед військовими чіткі завдання:
"Виходячи з військово-політичної обстановки, що склалася, ставлю завдання міністрові оборони — забезпечити підготовку основних документів оборонного планування. Це і розробка "Стратегії національної безпеки", до цього міністерство оборони та Генеральний штаб мають приєднатися вже тепер. Негайно слід розробити зміни до військової доктрини (сучасні обставини дають нам багато причин для цього) і почати підготовку нової редакції програми розвитку Збройних сил України та Держпрограми розвитку озброєнь і військової техніки".
Минуло більше року, і ми можемо оцінити якість стратегічного планування на основі вищенаведеної цитати.
26 травня 2015-го указом президента затверджено Стратегію національної безпеки України.
Вона визначає такі базові цілі:
1. Боротьба за відновлення територіальної цілісності в діючих кордонах України.
2. Незалежність від РФ у сфері озброєнь.
3. Реформування всіх структур оборони та безпеки.
4. Інтеграція в ЄС і НАТО.
На основі Стратегії було розроблено і указом президента від 2 вересня 2015-го прийнято нову Воєнну доктрину України.
У цьому документі деталізовано загрози і впроваджено новий категоріальний апарат для точного визначення цілей та завдань.
1. Росію вперше названо основним противником, який має намір усіма силами й засобами знищити державність України або захопити частину її територій.
2. Україна повинна боротися за визволення окупованих РФ територій Донбасу та Криму.
3. Механізм безпеки — проведення реформ, зміцнення держави, інтеграція в ЄС і НАТО.
Сформульовано цілі й завдання для військового відомства: проведення реформ за стандартами НАТО в усіх сферах — від управління армією і набору кадрів. Побудова за стандартами НАТО Сил спеціальних операцій, системи логістики, військово-промислового комплексу, розвідувальної спільноти, бойової підготовки. Стратегію нацбезпеки та Воєнну доктрину можна критикувати, але це перші в Україні рішення з нацбезпеки, які реалістично визначають ворога та однозначно задають цілі руху до стандартів НАТО. Прийняття цих рішень — безумовно, позитивний чинник і фундамент для програм реформування.
Теґі:
