Окупаційний режим в Криму показав, як за сім років перетворити розвинений півострів на провінційну глибинку Росії. Крім того, що Кремль зупинив поступове вдосконалення Криму, він почав руйнувати і погіршувати вже створене в ньому.

Крим був необхідний Путіну тому, що російська військова база в Севастополі була фактично відрізана від материкової частини РФ. І оскільки під час «Революції гідності» стало зрозуміло, що Україна націлена на євроінтеграцію, то ця база в кінцевому підсумку могла б припинити своє існування.

Зовнішня політика Путіна спрямована на те, щоб Росію сприймали як наддержаву, а Путіна - як потужного політика. Тому внутрішня політика цікавить президента РФ набагато менше, ніж зовнішня.

З цієї причини майже у всіх містах країни люди повинні дбати про себе самі і не розраховувати на державу.

Крим після анексії поступово почав перетворюватися на черговий віддалений від Москви регіон. Не звиклі до такого ставлення кримчани в деяких випадках спробували висловити протести і опір, особливо кримські татари. Але з такими жителями в Росії розмова коротка, про що свідчить сумна статистика зниклих і ув'язнених.

Москва ігнорує навіть найбільш нагальні соціальні та гуманітарні проблеми в Криму. Основною проблемою для кримчан завжди було водозабезпечення. І якщо до 2014 року ситуація з прісною водою залишалася стабільною, то після вона різко почала погіршуватися.

За весь період окупації в Росії нічого не зробили, щоб хоч якось вирішити цю проблему. Опріснення морської води - дорого, прокласти трубопровід - дорого, завозити воду в Крим - дорого. Кожен проєкт Кремля мав два аргументи - або дорого, або абсурдно. Проте на військові потреби Росія виділила 4,3% ВВП в 2020 році, що в пайовому вираженні більше ніж в США чи ЄС.

Будівництво політичного проєкту «Північний потік-2» вартістю понад 9 млрд доларів триває. Однак забезпечити людей в XXI столітті водою - дорого.

Проте кримчани, як і раніше, залишаються українцями, незважаючи на загальну роздачу російських паспортів. Перетворення Криму на російську провінцію лише погіршує ставлення корінних жителів до чинного уряду в Кремлі. Ймовірно, водозабезпечення так і залишиться основною проблемою для кримчан, що в підсумку послужить вагомим важелем для деокупації півострова.