Останні події в Грузії викликали значний суспільний резонанс в Україні. В центрі уваги громадськості опинилися дії президента Грузії Михайла Саакашвілі, який наважився застосувати проти опозиції так звані силові методи, тобто відав наказ грузинській поліції використати водомети і сльозогінний газ для розгону демонстрантів, які зібралися біля грузинського парламенту, а також увів в країні надзвичайний стан з усіма наслідками, які з цього випливають.
Впадає у вічі одностайність з якою різні політичні сили в Україні засуджують "диктаторські методи" грузинського президента. Думки політиків різняться лише в одному: синьо-білі не пропускають нагоди пригадати українцям, що криза в Грузії стала результатом "революції троянд", а отже роблять висновок, що будь-яка революція у тому числі "помаранчева" - явище вкрай деструктивне. Натомість помаранчеві політики парирують приблизно так: президент Грузії Михайло Саакашвілі, врешті-решт, погодився на дострокові президентські вибори, а отже продемонстрував вірність демократичним засадам. На підтвердження цієї думки додають: грузинського президента фактично підтримали США, що свідчить про незмінність курсу грузинської влади на демократичні перетворення.
З приводу подій у Грузії не має чіткої позиції офіційного Києва. Після деякої паузи Міністерство закордонних справ оприлюднило заяву в якій зазначається, що Україна із "співпереживанням стежать за розвитком останніх подій у Грузії" та висловлюється побажання, щоб у цій кавказькій країні був встановлений конструктивний діалог "між всіма сторонами", який, на думку українського МЗС, "має стати ключем до виправлення ситуації, сприяти забезпеченню стабільності та спокою в країні". Думаю, що таку позицію України мало хто зрозумів у самій Грузії, не кажучи вже про світову спільноту.
Тим часом спостерігається тенденція замовчати основний аргумент, яким користувався президент Грузії, ухвалюючи рішення розігнати мітинг опозиції та ввести надзвичайний стан, а саме так званий російський фактор. У зв’язку із цим доцільно нагадати слова президента Саакашвілі з якими він звернувся до свого народу, коли грузинська поліція відтісняла опозиціонерів з головної площі столиці.
"Ми знаємо, що у Москві вже сформовано альтернативний уряд, - зазначив Саакашвілі у зверненні до народу, що транслювалося на державному каналі Руставі -2. - "Останнім часом російська розвідка посилила свою діяльність в Грузії. Вона намагається вкорінитися у середовищі деяких радикальних опозиційних партій. Грузія перебуває під сильним тиском. Один з російських олігархів відкрито закликав до повалення грузинського уряду… Ми не можемо допустити масових безпорядків, які загрожують нашому майбутньому" - заявив президент.
Невдовзі Міністерство внутрішніх справ Грузії розповсюдило записи телефонних розмов низки лідерів опозиції та безпосередніми учасниками заколоту, які підозрюються у співпраці з російськими спецслужбами. Серед них - лідер руху "Свобода" Костянтин Гамсахурдіа, лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, один із лідерів Республіканської партії Леван Бердзенішвілі. При цьому підкреслювалося, що вони регулярно проводили зустрічі з представниками посольства РФ в Грузії, які одночасно є співробітниками російських спецслужб.
Більше того, в ефірі грузинського телеканалу "Мзе" були продемонстровані кадри зустрічі в одному з тбіліських ресторанів лідерів опозиції зі співробітниками посольства Російської Федерації Петром Соломатіним та Олександром Куренком, які, за даними МВС Грузії, є співробітниками Служби зовнішньої розвідки Росії.
Коментуючи розповсюдження МВС Грузії згаданих записів, голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе справедливо зазначила, що після оприлюднення таких фактів, "грузинське суспільство більше не потребує жодних роз`яснень". "На жаль, багато людей, які прийшли зі своїм болем на мітинги, були залучені в провокацію, організовану ворогами нашої країни і тими силами, які хочуть залучити Грузію під вплив імперії", - заявила Н.Бурджанадзе. Водночас вона закликала населення не піддаватися на провокації, наголосивши, що зробить все для збереження стабільності. "Населення має надати допомогу державі. Ми повинні стояти всі разом", - сказала голова парламенту Грузії.
Українські ЗМІ здебільшого також замовчують позицію ще одного представника грузинської влади, міського голови Тбілісі Гігі Угулава. Роз’яснюючи причини запровадження в місті надзвичайного стану, мер столиці, яку опозиція обрала за плацдарм для наступу на владу, заявив: "Ми не могли чекати, коли руйнуватиметься держава: таких катаклізмів Грузія б не витримала". За словами градоначальника "країна витримала великий виклик, який не витримали б багато інших країн".
Заяви вищих посадових осіб Грузії, які репрезентують різні гілки влади: виконавчу, законодавчу та місцеве самоврядування засвідчують, що чинна грузинська влада мала і має повний консенсус щодо оцінки ситуації, яка виникла нещодавно у Грузії. На її тверде переконання над країною нависла загроза втрати державності через наміри Росії усунути законну грузинську владу. Якщо врахувати те, що Абхазія та Південна Осетія як складові землі Грузії до цих пір перебувають під політичним та військовим впливом сусідньої держави й фактично не визнають зверхності офіційного Тбілісі, то бездіяльність влади при такій ситуації межувала б із державним злочином.
Дискусії, які сьогодні відбуваються в Україні стосовно подій у Грузії можна звести до дилеми: що важливіше - демократія будь-якою ціною чи збереження державності шляхом тимчасового згортання демократії. Очевидно, що вирішити цю дилему не легко, особливо керівникові держави, який на кожному кроці запевняє, що він демократ, а його країна прагне вступити до НАТО та ЄС. Президент Грузії Михайло Саакашвілі свій вибір зробив. Сьогодні він багатьом не подобається, але саме цей вибір дав можливість зберегти державність Грузії. І це – незаперечний факт! Мине не так вже багато часу й на дострокових президентських, а згодом парламентських виборах крапку у цій історії поставить грузинський народ, який завдяки рішенню президента залишився суверенним господарем своєї землі.
Не хотілося, щоб ця стаття сприймалася як апологетика Михайлові Саакашвілі. Її мета простіша: на прикладі Грузії показати, що у складний для державності час, ніхто із можновладців не має права зволікати із прийняттям відповідальних і, можливо, не популярних рішень. Це перший і єдиний урок для України, який продемонструвала нещодавно Грузія.

Джерело: Богдан ЧЕРВАК, провідник Київської міської організації ОУН, banderivets.org.ua