Голгофа, де розіп'яли Христа, Гроб, куди поклали його тіло і звідки він воскрес - усе це розташовано під склепінням одного Храму. Ним, до речі, розпоряджаються кілька релігійних громад. А от землею, на якій він побудований, вже багато століть володіє мусульманська родина. Як і ключами від головного християнського храму світу. З володарем цих ключів спілкувалася Надія Стешенко-Григор'єва.

Плине час над святим містом, містом, що стало свідком найважливіших подій в історії людства. Одного разу Христос прийшов сюди, аби стати людиною, і як людина помер і воскрес, аби бути Богом.

Майже кожен правитель і народ давали цьому місту свою назву. З єврейської Єрусалим - "обитель миру", з грецької - "святий", з арабської - "місто Храму". У пророчих книгах його називали "містом Бога", "градом справедливості" й, зрештою, - просто "Містом".

Ще у середньовіччі його розділили на чотири квартали: єврейський, християнський, мусульманський та вірменський. I коли в одному кінці Єрусалима муедзін скликає людей на намаз, у другому - лунає багатоголоса християнська молитва, а тут сивий рабин читає Талмуд.

Храм Гробу Господнього - головний для християн всього світу. Тут під склепінням Величної Базилики - і Голгофа, де розіп'яли Ісуса, і плита помазання, і Гроб, де було покладено і Христове тіло, і звідки Він воскрес. У гігантському храмі, ніби у лабіринті, приховано багато капличок, якими позначені святі місця.

Ваджа Нусейбе, хранитель ключів від Храму Гробу Господнього:

- Це один із найсвятіших Храмів у світі. Це найважливіше місто для християн. Це мій дім, мое головне місто. Я щасливий бути тут.

Цей чоловік - мусульманин, а перебувати у християнській Святині - його робота. Ваджа - хранитель ключів від Храму. Таке почесне право ще у 7-му столітті його предки отримали від халіфа Омара.

Ваджа Нусейбе, хранитель ключів від Храму Гробу Господнього:

- Це право передається від покоління до покоління, від батьків до синів. Традиція зберігання ключів була перервана під час хрестових походів і знову поновлена за часів Саладдіна. Відтоді ми відкриваємо та закриваємо Храм, і відповідаємо за те, щоб зберігався нейтралітет між шістьма конфесіями.

Щоранку рівно о четвертій він відкриває Храм, і щовечора о сьомій закриває. Ваджа слідкує за порядком під час різних урочистостей, а у Велику суботу, в день Сходження благодатного вогню, особисто перевіряє печатку на Гробі Господньому.

Шість християнських конфесій ділять між собою приміщення Храму. Отець Iфрайя - священик Коптської церкви - служить у малесенькій капличці, що притулилася до Гробу Господнього.

Отець Iфрайя, священик Коптської церкви:

- Нині ми досягли рівноваги у цьому Храмі. Чому вчить релігія? Прагнути миру і порозумінню між людьми, не зважаючи на національності. Ми повинні служити Христу, незалежно від того, як ми це робимо.

Православні, католики, копти, єгиптяни, вірмени, сірійці - моляться тут по черзі, а то й водночас. Й іноді православний хор співає в унісон органу, розповідає брат Себастьян - органіст Храму.

Брат Себастьян, органіст Храму Гробу Господнього:

- Різні люди бувають тут. І католики, і протестанти і православні - усі люблять це місто. Навіть коли впаде атомна бомба, ми зберемося тут усі, хто виживе, аби відродити це місто, адже ми його любимо.

Вже по сьомій, і сивий ключник-мусульманин зачиняє двері найголовнішого християнського храму. Завтра рівно по четвертій він знову прийде сюди, аби відчинити їх.

Надежда Стешенко-Григорьева, Подробности-ТВ