2 жовтня у церковному календарі не позначений особливими урочистостями. Лишень вшановуються мученики Трохим, Савватій і Зосим - пустельник. В народній уяві вони так чи інакше опікувалися конкретними видами побутового та господарського життя. До таких насамперед належать Зосим та Савватій.
З особливим нетерпінням чекали цього дня пасічники. Адже здавна Зосим і Савватій були своєрідними оберігачами «божої мухи» - як образно називали в народі бджіл. Практично на кожній пасіці висіли ікони цих духовних наставників. З ранньої весни, тобто на Теплого Олексу (30.ІУ), разом з вуликами виставляли й образи; їх підвішували на фігуру, себто хрест, або ж до старого дерева. Ікони перебували там протягом усього сезону.
Весною, як починали роїтися бджоли, пасічники ввечері з четверга на п’ятницю, коли люди вже спочивали, йшли до криниці чи річки, хрестилися, читали молитву і, перш ніж набрати води, приказували:
- Я словом, а Бог поміччю… Преподобні Зосим, Савватій і свята П’ятірка Парасковія.
Висловивши бажання, наповнювали відро водою і, не оглядаючись, несли його до пасіки, скроплювали вулики, причитуючи:
- Святі отці Зосим і Савватій благословляють!

Та ось віддзвеніло літо. Прийшла осінь. Останній термін стаціонування вуликів визначали між другим і десятим жовтнем. Але найчастіше робили це на Савватія і Зосима. У цей день всі пасічники зодягалися в святковий одяг, скроплювали омашник свяченою водою, вішали в кутку ікону, запалювали біля неї свічку-трійцю і, помолившись, починали вносити бджоли. Цим, власне, й завершувався пасічницький сезон.

На 2 жовтня припадає також день Трохима. Це свято відоме насамперед тим, що хлопці й дівчата «обрали одне одного». В глибоку давнину існував навіть цікавий обряд. Він пов'язаний з тим, що на Семена вже можна було засилати сватів, а на Покрову – справляли весілля. Отож, Трохим начебто стояв на півдорозі між обома святами, нагадуючи, що «пора весіль» не за горами…
На Трохима хлопці й дівчата остаточно з’ясовували між собою, чи будуть вони шлюбуватися в цьому році, а чи ще відвідуватимуть вечорниці та досвітки. Звідси й поговірка: «На Трохима не проходить щастя мимо – куди Трохим, то й воно за ним».

Джерело: Василь Скуратівський «Святвечір».

На фото Олени Тополь народна ікона ХІХ ст. із зображенням Савватія та Зосима (ікона із фондів Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»).