Нова російська влада старе лекало мостить – віднедавна в Росії святкують нове державне свято «День національної єдності», присвячене вигнанню польсько-українських військ з Москви 1618 року. Московська історіографія вважає, що саме тоді закінчився у них період Смути. Але не задаваймося собі питанням – яку єдність вони святкують, якої, пробачте, нації? Російської? Так вона навіть по назві з»явиться тільки за Петра Першого. Московської? Історична наука такої нації, як сформованого явища, не знає. Зрештою, яку таку національну єдність святкують 4 листопада народи РФ – скажімо, татари чи башкири, що й досі пам»ятають криваву московську різанину, учинену проти їх предків…
Та лишімо походження свята в спокої, крім одного, замовчуваного, моменту – з польськими військами Владислава Четвертого зайняли тоді Москву і українські війська гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. І був він для москалів, за словами однієї їх повісті, «всепагубный врагъ Сагайдачный съ остальными Запороги своими». Тобто на той час ми були для москалів ворогами, як і вони для нас. Забудьте про всяку таку єдність українців і росіян – в історії такого нема…
Слухаю вчора повідомлення інформагенцій – ведуча одного з них, розповідаючи про ходу московських націоналістів у Сімферополі, плутає поняття -- «Руський марш» замість «Російський». Адже до терміну «руський» теперішні росіяни ані зеленого стосунку не мають, так як не було в історії і «Московської Руси», а була Тартарія (подивіться європейські мапи того часу).
Далі ще цікавіше – репортаж із Москви: російські націоналісти пройшли маршем набережною імені Тараса Шевченка, мітинг провели біля готелю «Україна», а розійшлися біля Київського вокзалу. Ну, ніяк їм без України, без Києва! Всі їх національні комплекси беруть початок від того відірвання від першопрестольного Києва, не можуть вони бути Росією без України, без нашої пасіонарності.
Євразійці зараз нашуміли своєю хакерською атакою на сайт нашого Президента, паплюженням тризубу на Говерлі. Проте і євразійство неможливе без українців – засновник цього руху Петро Савицький – не тільки українець, а ще й чернігівець. І на відміну від сьогоднішніх ненависницьких до України євразійців, Петро Савицький в еміграції, в Подєбрадах, викладав українську мову. Це зовсім не ті євразійці, яких нам представляє Алєксандр Гєльєвіч («істинно російські» імена та походження мають всі жириновські, мітрофанови, рафіулліни та інші затуліни) Дугін. Не дарма наш Олег Скрипка врізав йому ногою в щелепу, коли почув його антиукраїнський виступ після свого концерту у Москві… Можна вважати, що то був удар і від засновника євразійства його нинішньому фальсифікатору…
Гетьман Сагайдачний, як слухняний член Речі Посполитої, в яку тоді входила Україна, штурмуючи Москву і палячи їх Єлець та інші міста Московії, діяв стратегічно правильно. Та не тільки – за юридичними нормами того часу саме Владислав Четвертий мав усі юридичні, законні права на московський престол. І обрання царем Міхаїла Романова було абсолютно незаконним. Та на Москві законів не знають і досі. Так, як і власної історії.

Василь ЧЕПУРНИЙ, Сіверщина.