4 січня – День пам’яті святої великомучениці Анастасії – римської християнки з багатої родини, яка переодягнувшись жебрачкою, допомагала хворим і гнаним християнам.
Страчена близько 304 р.
Великомучениці Анастасії моляться про звільнення від ув’язнення. Свята Анастасія одержала ім’я Узорешительниці через те, що великими своїми трудами звільнила від уз багатьох християн, за що була приречена до мученицької смерті, провела без їжі у в’язниці 60 днів, зазнала жорстоких тортур. Разом з іншими ув’язненими Анастасію повинні були втопити. Вона чудом врятувалася і другим вироком була розтягнута у вигляді хреста між чотирма стовпами над вогнем. Мощі святої Анастасії знаходяться на святій горі Афон.

Свята великомучениця Анастасія є також захисницею вагітних, їй моляться при пологах.

До свята Анастасії господарські будівлі та оселі мали бути повністю прибрані, всередині побілено, вікна й двері помиті. А чоловіки на празники робили припаси сухих дров, заготовляли вдосталь харчів для домашніх тварин, адже через два дні загостять троє найбільших зимових свят. Згадаймо слова відомої колядки:
Та прийдуть до тебе
Три празники в гості:
Що перший же празник –
Святеє Рождество,
А другий же празник –
Святого Василя,
А третій же празник –
Святе Водохреще…
Саме ці три свята й складали різдвяно-новорічну обрядовість із численним дійствами й розвагами, щедрими гостинами. Оскільки на празник заборонялося працювати, то з осель виносили всілякі виробничі знаряддя – у хаті оселявся святочний настрій. Отже, клопотів, як бачимо, вистачало. Недаремно в народі говорили: «Хату білити, ковбаси чинити, а завтра Різдво».
Здавна в Україні встановився звичай: у кожній родині до Різдва годували одну, а то й кілька свиней. Адже на Різдво, коли закінчувався пилипівський піст, дозволялося вживати скоромнину. По всьому терені України на різдвяні святки обов’язково мали бути тушковане або смажене м'ясо, окорок, салтисон, холодець тощо. Але найшановнішим святочним їством вважалися ковбаси, якими обов’язково годилося розговітися кожному членові родини.
Ось чому останній тиждень у народі називали «свинячим Різдвом». Справді-бо: щодосвіта біля осель тільки й чути чоловічі покрики та верещання свиней і видно палахкі освіти багать на обійстях. Щонайбільше їх припадало на Анастасію, бо вважалося, що цей день найкращий для обробки свиней. «Свиняче щастя, - казали в таких випадках, - забирає Настя» чи «Ось прийде до тебе Настя, - дорікали вередливим тваринам, - то візьме тебе трясця!».
Отже, як бачимо, передріздвяні дні вельми клопітні. Тому й намагалися з нагальними роботами упоратися до Настасії. У народі казали: «До Насті точи снасті, а після Насті покладай в одвірок снасті».

У матеріалі використано праці В.Скуратівського.