Донеччани започаткували новий рух Дідів Морозів
Новорічні свята минули, але враження після них залишаться. Особливо у дітей. Вони Новий рік чекають 365 днів. Донецькі малюки – не виключення. За статистикою, цього року тільки ялинки міського голови відвідало 46 тисяч дітей. А скільки свят та вистав було проведено у дитячих садках! Скільки дідів морозів віддало малюкам свою енергію та доброту! Підсумовуючи святкові емоції, стало цікаво опитати донецьких Дідів Морозів. Але не професіоналів, а аматорів. Що вони отримали цього року за свою роботу? Які цікаві випадки з ними траплялися?
Олександр Клюжев, менеджер, розповідає про свій перший досвід роботи Дідом Морозом:
- Ми робили це безкоштовно. Слів було не багато, та й не в словах справа. Справа у спілкуванні з дітьми. Були ті, хто вірив у Діда Мороза, й ті, хто не вірив кардинально. Але не було мети їх переконати. У мене була інша мета: показати, що цими дітьми хтось цікавиться. Адже ми були у притулку.
Ще з цікавих спостережень. Одна людина грала оленя. Тож йому хлопчик з поважним виглядом подарував іржаву пружинку. Він так зрадів, ніби це не пружинка, а мільйон. Адже це так важливо – відчувати, що ти робиш щось правильне.
Усі діти гралися в ігри, водили навколо ялинки хоровод, сиділи у мене на колінах й розповідали вірші. Це все доводить, що з ними можна займатися, вони не безнадійні, не дивлячись на їхнє минуле. Вони перспективні й соціально адаптовані. А взагалі - бути Дідом Морозом – це велика відповідальність. Але, якщо буде нагода, я залюбки виконаю цю роль ще раз.
Фотограф та дизайнер Дмитро Поволяєв працював Дідом Морозом у дитячому садку:
- Я допомагав сестрі. Вона працює тут інструктором ЛФК (лікувальної фізичної культури). Вона мене попросила, а я погодився. Було дуже цікаво. Діти мене заганяли, коли ми грали в ігри. Я був весь мокрий. Вони такі розумні. Не встиг я у залу зайти, як вони мені все доповідають – і хто ялинку забрав, і хто подарунки сховав, і де все це.
Я це зробив, щоб сестрі допомогти, але колектив дитячого садочку мені віддячив. Шампанське, кава, цукерки – новорічний набір. Для мене найкращою платнею був блиск в очах дітей. До того ж, вони звикли, що всі персонажі – це їхні вихователі та працівники дитячого садку. А тут – хтось незнайомий. Тож більшість була переконана, що я справжній Дід Мороз. Одна дівчинка дуже переймалася, щоб я не розтанув.
Це не перший мій досвід. Раніше я вже був Дідом Морозом. Це завжди такі позитивні емоції, на рік, звісно не вистачить. Але це того варте, мені підходить.
