У газовому конфлікті між Україною і Росією є очевидним одне: як і у випадку з Грузією, Україні йдеться аж ніяк не менше ніж про незалежність, пише на передовиці впливове німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung.
У газовому конфлікті між Україною і Росією багато непрозорого, але дещо є очевидним. Як і в серпні, коли Володимир Путін відправив танки до Грузії, підозри і наклеп, якими щодня обмінюються сторони, спершу важко перевірити по суті. … Але по той бік пропаганди і брехні є речі очевидні. Такою є і той факт, що у нинішньому конфлікті, як і у випадку із Грузією, Україні, цій молодій демократії, що вона унікально сполучає корупцію і безправ’я із поділом владних повноважень і справжнім плюралізмом, йдеться аж ніяк не менше ніж про незалежність.

Ключове значення ціни на газ
Ціна на російський газ – це ключове невідоме у питанні стабільності країни. Серце її економіки б’ється у сталеливарнях Донбасу, цієї «української Рурської області» на російському кордоні. Архаїчні індустріальні гіганти цього регіону через катастрофічне падіння цін на сталь на світових ринках і без того переживають кліматичний шок, в якому економісти вже вбачають попередні ознаки майбутнього вимирання динозаврів. На даний момент вони працюють лише на 53 відсотки від потужностей. Якщо тепер ще й у кілька разів виросте ціна на газ, як того нині у вигляді штрафу за попередню незговірливість вимагає Росія, могло би справдитися те, що ще з часів набуття незалежності Україні пророкують російські політики: «Это (незалежність) пройдет». Немов нежить.

«Як і в Грузії, Путін використовує нагоду»
Російська реакція на нібито протиправні дії Києва, розрахована на сприяння саме тому сценарію, від якого російські великодержавні політики завжди «застерігали». Перебіг газових переговорів свідчить сам за себе: у новорічну ніч Газпром вимагав за тисячу кубометрів газу 250 доларів. Коли Київ завагався, ціна раптом зросла до 450, а потім і до 470. Що це означало би для України, можна собі уявити. Тоді у російськомовних регіонах неважко було би вивести людей на вулиці. Люди там і так незадоволені прозахідним курсом київської влади.
Прогнувшись під тиском Росії в обмін на дешевший газ, як і Білорусь, Україна би повернулася на російську орбіту, мрія про Європейський союз і НАТО рухнула би назавжди. … Прагнення України до ЄС і НАТО для росіян путінського ґатунку, який розпад Радянського Союзу свого часу назвав «катастрофою», є неприйнятним. У Грузії Путін уже довів, що він вміє використовувати нагоди. Тепер він бере Україну за горло.

Конрад Шулер, FAZ
Джерело: Deutsche Welle, [url=http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3946885,00.html]http://www.dw-world.de/dw/article/0,,3946885,00.html[/url]