Футбол, комп'ютерні ігри, телевізор, шахи або гітара – це хобі пересічного українського школяра. Європейський Союз, ЮНЕСКО чи НАТО – хобі дещо незвичні, але саме цим цікавляться у вільний час учасники євроклубу «Мости до Європи» в київській спеціалізованій школі №129.
Ця школа й ініціювала майстер-клас для старшокласників «НАТО: історія та стратегія. Відносини Україна-НАТО». Співорганізаторами заходу стали Міністерство закордонних справ України і Центр інформації та документації НАТО.
У коридорі прогулюються кілька школярок із біло-синіми пакетами, на них – символіка НАТО, в роздаткових матеріалах: ручка, зошит та п'ять брошур про діяльність Альянсу. В малому актовому залі Інституту міжнародних відносин імені Шевченка близько 50 школярів чекають початку майстер-класу. Учням в середньому 15-16 років, вони – десятикласники спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням англійської мови.
Перший гість – Мішель Дюре. Він добре володіє українською, але на майстер-класі робоча мова – англійська. На початку 90-х він працював у Міністерстві оборони Бельгії і навіть не міг припустити, що через 15 років буде виступати перед українськими старшокласниками з поясненням, що таке безпека. Сьогодні він – директор Центру інформації та документації НАТО в Україні.

«Той, що піклується про себе сам»
Свою доповідь Мішель Дюре розпочинає з лінгвістичного вступу, бо безпеку в різних країнах розуміють по-різному. Наприклад, китайською «безпека» – це ієрогліф «хан», що означає «моя дружина спокійно працює вдома». В Естонії слово «безпека» використовується ще з часів вікінгів і означає «я готовий швидко померти». З вірменської дослівний переклад – «відсутність викликів», у Західній Європі слово «security» походить від латинського «securus», що означає «той, що піклується про себе сам». Російське «безопасность» – це «відсутність небезпек».
«Перед нами стоїть великий виклик, – каже Мішель Дюре, – І не тільки перед країнами-членами НАТО, але і перед іншими країнами-стратегічними партнерами Організації. Він полягає в тому, що різні розуміння безпеки треба привести до спільного знаменника, щоб знайти і побороти реальні виклики, які існують сьогодні».
А сучасною небезпекою Мішель Дюре називає тероризм, на позначення якого в різних мовах використовують одне і те ж слово.
НАТО, за словами пана Дюре, яке було створено 60 років тому як організація колективної оборони, зараз перетворюється в організацію колективної безпеки. Розширення Альянсу – це окреме питання, і Мішель Дюре вважає, що українці повинні самі вирішити, чи приєднуватися до концепції спільної безпеки чи ні.
Мета майстер-класу – розширити знання молоді про Північноатлантичний альянс та відносини Україна-НАТО. Директор школи-ініціатора подіїІрина Гудзьнаголошує, що захід проходить поза школою, в позаурочний час, і участь беруть члени євроклубів, для яких НАТО – це хобі, як хокей чи басейн. «Ми не хочемо загострювати кути, не хочемо занурювати дітей у вир політичних подій, ми хочемо просто донести інформацію, щоб вони зацікавилися, вивчили, а коли їм буде 18 років і вони матимуть право голосу, вони самі визначаться», – каже вона.

Майбутнє покоління: і за, і проти
Крім інформаційної складової, старшокласники мають змогу попрактикувати англійську мову і задати запитання. Наприклад, Олександра Іванова під час веб-конференції з Брюсселем цікавило, як змінюється військова структура країни, яка вступає до НАТО. Він – учень Київського військового ліцею імені Богуна. Олександр Іванов зауважив: «Я знав, що НАТО – це воєнна організація, що вона займається забезпеченням безпеки всього світу, майже всього світу. Дізнався про те, що НАТО тісно пов'язане з Росією, що в них багато спільних договорів. У принципі, моя думка дуже змінилася: я зрозумів, що це досить перспективна, досить серйозна організація».
Арсеній Андерсон
Арсеній Андерсон вчиться в гімназії № 30 «Еконат». В межах одного з завдань майстер-класу він зі своїми колегами складає про НАТО вірш. Для нього головне – це практика англійської, самою організацією цікавиться не особливо, хоча і має свою думку про участь України в Альянсі. «Було б непогано, якби Україна могла б постояти за себе сама. Але в сучасній ситуації, ніяких інших варіантів, як вступ до НАТО у нас немає. Тому що, на жаль, наша армія на світовому рівні майже нічого собою не представляє. Я – проти вступу до НАТО, тому що половина його ідеології мені не подобається, але особисто мені було б непогано, тому що тоді я ніколи не піду в армію», – каже він. На думку старшокласника, Україна перед тим, як кудись увійти, повинна вийти з кризи.
Старшокласник вважає, що входження України до Євросоюзу наразі більш вірогідне, а членством в НАТО українці тільки зіпсують стосунки з Росією. Але це геополітика, а на рівні побутовому, цікаво, як зреагують на пакети з емблемою НАТО дідусі та бабусі, коли їхні онуки повернуться з майстер-класу додому.

Ірина Туз
Джерело: "Радіо Свобода", http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1376106.html