2004-го року відбулося п’яте і досі найбільше розширення Європейського союзу. 1-го травня до цієї організації приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина та Кіпр.
У ніч на перше травня 2004 року на кордонах від Мальти до Польщі панував святковий настрій. На мосту через Одер, який поєднує Німеччину й Польщу, радісно танцювали люди. Це був особливий день. «Сьогодні постає нова Європа, новий простір миру. Сьогодні ввечері виникає Європа, яка для всіх нас означає майбутнє»,- заявив тодішній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер.

Також ЄС має кордони
Але не всім було до веселощів. У Німеччині, наприклад, багато хто побоювався, що життя ускладнить дешева конкуренція зі Сходу. Такі побоювання спробував розвіяти ще перед розширенням ЄС німецький канцлер Ґергард Шредер: «Якби не було Європейського союзу, то ми мали б ще більше проблем на ринку праці, в секторі послуг, зі злочинністю та з міграцією. Без розширення нам було б значно складніше боротися з негативними наслідками».
Німеччина та інші країни ЄС вжили додаткові заходи проти абсолютно вільної трудової міграції з нових країн-членів, закривши на кілька років доступ до своїх ринків праці. І хоча такі побоювання виявилися значною мірою безпідставними, в Європейському союзі поступово виникла загальна втома стосовно розширення. «Я знаю, що здатність Європейського союзу приймати до своїх лав нових членів має свої межі. Тому, на мою думку, питання про здатність ЄС до подальшого розширення нині є вкрай важливим елементом»,- сказав 2006-го року австрійський канцлер Вольфґанґ Шюссель, який тоді головував у Євросоюзі.

Куди поділася європейська мрія?
І все ж таки 2007 року до ЄС прийняли ще дві країни – Румунію та Болгарію. Але тепер на всіх рівнях можна помітити захисну реакцію проти подальшого розширення. Це пов'язано також з тим, що досі не вдалося провести реформи всередині Європейського союзу, як передбачено в Лісабонській угоді. «Для розширення ЄС потрібна Лісабонська угода. Якщо цей документ не набере чинності, тоді доведеться повернутися до угоди, яку свого часу підписали в Ніцці. Такий Євросоюз у складі 27 країн не здатен розширюватися, якщо не змінити його структури»,- заявив президент Франції Ніколя Саркозі на початку свого головування в ЄС влітку 2008 року.
Останнім часом до сумнівів, які вже існували, додалася ще й фінансова й економічна криза: вона сильно вдарила по багатьох нових членах ЄС і вимагає більшої відповідальності від тих країн, які вже давно входять до Європейського союзу. Жоден європейський уряд не ставить під сумнів велике розширення ЄС, яке відбулося 2004 року, коли до Євросоюзу приєдналися відразу десять нових країн. Але захоплення європейською мрією, яка панувала першого травня п'ять років тому, вже давно розвіялося.

Автор: Крістоф Гассельбах
Редактор: Володимир Медяний
Джерело: "Німецька хвиля", [url=http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4220382,00.html]http://www.dw-world.de/dw/article/0,,4220382,00.html[/url]