Пирятинські очисні споруди не справляються з концентрацією каналізаційних стоків із міста та сирзаводу. А тому щодня близько двох із половиною тисяч тонн смердючої рідини течуть прямо в річку. Гине риба та рослинність. Місцеві чиновники кажуть, в усьому винні білок та кислотність, із якими вітчизняні технології очистки не у змозі впоратися.
Селяни Великої Кручі вже років п'ять не купаються в річці. Човни рибалок травою поросли. Кажуть, в Удаї тепер мертва вода.
Уздовж 6-ти кілометрів руслом, живих істот годі й шукати. Чорну воду, що булькає та піниться, витримує лише очерет.
Минулої зими жителі пониззя річки від побаченого не на жарт перелякалися - тоді вже почали скаржитися владі.
Керівник очисних киває в бік сирзаводу, мовляв, якби не збільшували обсягів виробництва - усе було б гаразд. А відтак, застаріле обладнання не витримало і процес очищення стоків спростили наполовину. Іншими словами, із технологічного ланцюга просто вилучили найважливіші елементи очистки.
Сирзавод тут ні до чого, переконує районна влада, той щомісяця справно платить очисним за переробку стоків, мало того, готовий профінансувати й реконструкцію. Гроші є - із технологіями проблема.
За словами голови Пирятинської районної ради Олексія Рябоконя, "по нейтралізації білка, по нейтралізації кислотних включень, щоб дійсно зробити цю очистку якісною, на жаль на сьогодні якихось єдиних підходів, наукових обгрунтувань по якісній очистці такого виду стоків на Україні немає".
Переважна більшість очисних споруд в Україні працюють за технологіями 70-80-х років і навряд чи є ефективними - змінився хімічний склад стоків, додались об'єми біомаси з молокопереробних заводів та м'ясокомбінатів. А тому, поки з ось такої суміші не навчаться відокремлювати білок та кислотні домішки - у місцях скидів і надалі гинутиме все живе.

Джерело: ТСН