Земляки видатного українського кіномитця і письменника Олександра Довженка ініціюють присвоєння йому звання Героя України (посмертно).
Як повідомили у відділі зв’язків з громадськістю Чернігівської обласної ради, рішення про підтримку такої ініціативи на липневій сесії ухвалили депутати Сосницької райради. Свою солідарність із ними виявили члени Ради товариства “Чернігівське земляцтво” у м. Києві, які направили відповідне клопотання до Чернігівської облдержадміністрації.
Як зазначив один з ініціаторів присвоєння високого звання Олександрові Довженку – керівник Сосницького регіонального відділення “Чернігівського земляцтва” Олексій Орєхович, біографія митця досі повна “білих плям”. Завісу над ними дозволяє підняти зняття грифу секретності з архівних матеріалів.
“Тільки недавно стало відомо, що в 1918 році Олександр Довженко якийсь час викладав у житомирській школі старшин армії Петлюри при штабі 44-ї Української стрілецької дивізії, – розповідає О. Орєхович. – А Олесь Терентійович Гончар у спогадах свідчив, що в роки громадянської війни, в чині петлюрівського сотника, Олександр Довженко брав участь у штурмі “Арсеналу”. Звичайно, в радянські часи за таке минуле по голівці не гладили б, тому О. Гончар справедливо підкреслював: “Якщо це правда, то можна уявити, який дамоклів меч Довженко почував над собою в усі подальші роки”.
Йосип Сталін, веде далі Олексій Орєхович, правильно оцінив магнетичну силу кіно й не наважився знищити геніального режисера й письменника. Тим часом Довженко мусив маневрувати, щоб хоч в основному зберегти свій талант для України, хоч наполовину втілити в життя задумане. Про Україну він пам’ятав завжди. Його улюбленою піснею була та, що її авторство приписують Іванові Мазепі і в якій звучить віковічна скарга на несправедливу долю – “Ой горе тій чайці”.
Свою геніальну “Україну в огні” Олександр Петрович писав на матеріалі народного горя. В процесі роботи він не зважав на перестороги, пов’язані із забороною Сталіна писати про відступ радянської армії. А потім не зламався під тиском страшного політичного тайфуну, який звалився на його сиву голову через той твір.
Це лише одна з героїчних сторінок біографії О. Довженка, вважають ініціатори пошанування великого українця. А таких сторінок, пишуть вони, у житті свідомого носія національної культури, менталітету, українського способу мислення і сприймання світу О.П. Довженка було багато. Всі вони пов’язані зі становленням і розвитком незалежності України і є підставою для присвоєння йому звання Герой України (посмертно).

Джерело: Потапчук Наталія, УКРІНФОРМ