3 березня білоруси активно пропагували у Донецьку ідею відмови від однієї конкретної національної культури.
Задля того вони грали навіть на водопровідних трубах. У середу у Донецьк завітав білоруський етно-панк гурт «Наг Уаль». Концерт відбувався у клубі «Gung’ю’Bazz bar». До літа ще далеко, але шматочок фестивальної атмосфери мінчани все ж привезли у Донецьк.
Для відомого в Україні етно-фестивалю «Артполе» (раніше «Шешори») цей гурт вже знаний та бажаний гість, бо ця музика якраз повністю відповідає фестивальному настрою – вона якісна за живим звучанням, динамічна, цікава та драйвова.
Напевно, перше, що «кидається у вічі» у композиціях цього гурту – відсутність зрозумілого тексту. Вокал присутній (причому починаючи чи не від горлового співу і закінчуючи навіть імітуванням голосу птахів), проте як таких слів немає, принаймні мови, якою співає вокаліст Леонід Павльонок ніхто, крім нього та учасників колективу, не знає. Це фактично набір звуків (або й слів, що лишаються без перекладу), який лише збільшує ефект певного шаманського обряду, яким гурт безперечно приворожив увесь люд, що зібрався.
Музиканти сповідують принцип, що кожна людина поєднує у собі безліч культур, у кожному є частинка первинної, народної філософії, саме тому їх музика – поєднання певних автентичних мотивів з сучасними.
Все це поєднане з блюзнірськими жартами та артистичною поведінкою виконавців на сцені. Таким чином, у перервах між піснями публіка відкрила для себе зокрема новий вид тварин – кроторил, як назвали його музиканти. Вони попередили, що це абсолютно унікальний вид безвізових тварин, бо його представники можуть перетинати кордони прориваючи під ними проходи у землі. Звісно ж, усе це було жартом. Без почуття гумору так само не можна сприймати й решти назв та присвят до їх пісень. При цьому їх гумор та поведінка на сцені виглядали настільки природно, що, здавалось, це абсолютна імпровізація.
Вокаліст кілька разів спускався на імітований танц-майднчик, щоб підтримати це міні-божевілля, яке під кінець виступу там почалося на повну силу. Подібна музика не може залишити байдужим – навіть проти твоєї волі ритми беруть гору над бажаннями, тому майже рефлекторно починаєш рухатися в такт музиці.
Крім традиційних інструментів (контрабас, електрогітара, барабани) музиканти використовували і достатньо екзотичні джамбей, соломку, цимбали, тайську флейту, гляк, і, певно, найбільш екзотичний інструмент - пластикові водопровідні труби. Всі ці інструменти чудово поєднувалися у настрої щирих композицій, у яких навіть без зрозумілого тексту кожен зміг відчути і віднайти якийсь свій зміст.

Джерело: http://www.ngo.donetsk.ua/