Дорогі співвітчизники!
У суботу, 27 листопада, вся Україна й увесь світ вшановуватимуть пам'ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років.
Це безпрецедентний злочин у світовій історії. Бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців. Комуністичний режим прагнув позбавити українську націю її волелюбного духу, її ідентичності, зламати їй хребет. Поставити знесилених голодом, страхом та відчаєм українців на коліна. Стерти генетичну пам'ять народу. Викорінити навіть думки про свободу та власну державу.
Мільйони загиблих. Десятки мільйонів ненароджених. Понівечені людські долі. Виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ім'я їй - Голодомор. Її суть - геноцид.
Україна та світ схиляють голову у скорботі.
Ми не забули.
Ми пам'ятаємо.
Звертаємося до церков та релігійних організацій із проханням провести панахиди й узяти участь у жалобних заходах зі вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років.
Cподіваємося на вияв активної громадянської позиції журналістів: висвітлення історичної правди про Голодомор-геноцид, оприлюднення історичних матеріалів та архівних документів, показ документальних фільмів, щоб тема Голодомору-геноциду стала провідною у випусках газет і журналів, на телебаченні, радіо і в інтернеті впродовж поминального тижня і 27 листопада.
Звертаємося до керівників освітніх закладів, вчителів підтримати загальнонаціональну традицію та провести у поминальний тиждень 22-26 листопада «Урок пам'яті».
Закликаємо політичні партії, громадські організації та інші інституції громадянського суспільства на аполітичній основі, за відсутності партійної чи іншої символіки, під національними прапорами з жалобними стрічками в Києві та в регіонах приєднатися до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції "Запали свічку" 27 листопада 2010 року.
Закликаємо всіх людей доброї волі, незалежно від національності, громадянства, віросповідання, усіх, хто поділяє біль та скорботу українського народу, 27 листопада о 16-й годині запалити свічку за душі тих, кого забрав Великий Голод 77 років тому. Вічна їм пам'ять.

Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, БРЮХОВЕЦЬКИЙ В'ячеслав, Іван ВАКАРЧУК, Іван ВАСЮНИК, Василь ВОВКУН, Володимир В'ЯТРОВИЧ, Анатолій ГАЙДАМАКА, Дмитро ГНАТЮК, Петро ГОНЧАР, Іван ДЗЮБА, Іван ДРАЧ, Єп. ЄВСТРАТІЙ, Андрій ЖОЛДАК, Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, Євген ЗАХАРОВ, Євген ЗОЛОТАРЬОВ, Геннадій ІВАНУЩЕНКО, Сергій КВІТ, Андрій КОГУТ, Роман КРУЦИК, Ніла КРЮКОВА, Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, Неля ЛАВРИНЕНКО, Олександр МАКСИМЧУК, Ніна МАТВІЄНКО, Марія МАТІОС, Василь МАРОЧКО, Дмитро ПАВЛИЧКО, Олекса ПЕТРІВ, Мирослав ПОПОВИЧ, Олег РИБАЧУК, Стефан РОМАНІВ, Євген СВЕРСТЮК, Михайло СВИСТОВИЧ, Володимир СЕРГІЙЧУК, Євген СТАНКОВИЧ, Лесь ТАНЮК, Ігор ЮХНОВСЬКИЙ

Джерело: сайт "Україна пам"ятає - світ визнає"

СЛОВО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ДО НАРОДУ В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Доземно вклоняюся пам’яті безневинно убієнних Голодомором.
Навіть сьогодні трагедію 1932 - 1933 років важко осмислити. То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське.
Відтак, це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю.
В Україні за часів незалежності немало сподіяно і чиниться задля увічнення пам'яті по убієнних Голодомором. Встановлюються поминальні знаки, пам'ятки і навіть цілі меморіали.
Найбільше дотикають серце пам'ятки і пам'ятники, зведені за народним звичаєм - на кошти, зібрані громадою. Це давня українська традиція. До слова, перший такий поминальний Хрест, ще задовго до урядових рішень, був освячений 12 серпня 1990 року за повним православним ритуалом, в присутності десятків тисяч мирян, гостей з усієї України та із-за кордону, під Лубнами, біля Мгарського монастиря.
Там же, за козацьким звичаєм, було насипано курган скорботи і зведено Великий вічовий дзвін над трасою Київ-Харків під Лубнами, біля Мгарського монастиря при багатотисячному велелюдді. Відтоді щороку відбуваються там панахиди. Одне слово, цей меморіал нині відомий у всьому світі.
Сталося це, повторюю, ще до урядових рішень. Далі держава взяла на себе ту справу. І це - до її честі.
Однак, коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, «вчені» на численних імпрезах і "круглих столах" легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду - від 3 млн. - до 5 млн. - до 7 млн., а то й більше - то це вже кощунство. Адже смерть навіть однієї людини - це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве. Це - непростимий гріх.
Треба, нарешті, піти за принципом - «на сьогодні доведено на основі документів і спогадів очевидців стільки-то. Пошуки ведуться далі, згідно з якими і буде уточнюватися ця важка цифра».
У ці скорботні дні не хотілось би вдаватися до критичного аналізу, однак ми зобов'язані говорити правду і тільки правду, аби скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя.
Ще раз усі разом вклонімося Пам’яті безневинно убієнних жертв Голодомору і пообіцяємо, що зробимо все, аби подібне жахіття ніколи не нависло чорним крилом над Україною!

Джерело: сайт Президента України