Як змінився Крим за десять місяців
Дорога з Криму в Херсон обіцяла бути непростою. Досвід в'їзду на територію півострова передрікав багатогодинне проходження кордону. Тим сильнішим був контраст – обидва КПП на зворотному шляху нам вдалося пройти за 80 хвилин. Причина проста: на адмінкордоні між Кримом і материковою Україною немає жодної фури. Взагалі жодної. З 1 січня російська влада ввела митне оформлення для українських вантажів – у результаті всі далекобійники, які везли товари на півострів, просто розвернули свої машини і поїхали назад.
По суті, це нововведення виконало мрію українських «яструбів» – тих самих, що виступали за транспортну блокаду Криму. Тому першою справою видзвонюємо друзів на півострові і пропонуємо їм зробити запаси продуктів – зменшення товарного потоку неминуче спричинить за собою зростання цін.
Взагалі, півострів сьогодні дуже нагадує Білорусь. І там, і там можна жити з достатнім комфортом, якщо ти не маєш необхідності стикатися з державою. В українських новинах Крим себе не впізнає: тут немає продуктового дефіциту – є лише скорочення продуктового асортименту. Вулицями не ходять п'яні казаки з нагайками і навіть самооборона не дуже муляє очі. Але те, що відзначаєш відразу – це небажання обговорювати політику: ті, хто продовжує вважати Крим Україною воліють зайвий раз не говорити про це привселюдно. І це вимушене мовчання теж ріднить півострів із Білоруссю.
Крім того півострів відчутно подорожчав – він сьогодні цінами зрівнявся з Києвом, а в якихось речах його навіть перевершив. І навіть зарплати, які виросли навесні, вже не покривають інфляцію – падіння рубля підстьобнуло ціни на весь російський асортимент. Хіба що вартість бензину радує гаманці автомобілістів: у перерахунку на українську валюту літр 95-го в Криму обійдеться приблизно в 11 грн.
Магазини, що торгують алкоголем, світять поріділими полицями – продавці кажуть, що Україна вже перестала ввозити «елітку», а Росія – поки ще не почала. Як підсумок – у багатьох місцях часто торгують переважно вітчизняним алкоголем. Перед самим новим роком продавці скаржилися, що не встигли отримати російські ліцензії. Тож перше січня багато барів перестали подавати алкоголь, а низка магазинів продавали його «з-під поли».
Взагалі, настання нового року в Криму певною мірою стало моментом істини. Бо саме з першого січня півострів повністю має перейти в російське законодавче поле – до 31 грудня можна було працювати за українськими дозвільними документам. Нововведення б'ють по кримському малому бізнесу – ті невеликі магазинчики і перукарні, які були відкриті в спальних районах і житлових будинках, змушені переходити на російські техстандарти. А вони куди жорсткіші за українські – в результаті багато невеликих підприємств сфери послуг можуть просто піти з ринку.
В принципі, «законодавча інтеграція в Росію» у кримчан викликає більше запитань, ніж санкції, введені США та ЄС. Тому що «Visa» і «MasterCard» не були поширені серед жителів півострова, вони за звичкою вибирають кеш. На туристів із заходу в Криму теж ніхто не сподівався, тому що і в минулі роки їх частка рідко перевищувала пару відсотків від загальної кількості. Та й зростання цін на ті ж авіаквитки і закордонні путівки (неминуче через подорожчання долара) самих кримчан не особливо турбує – 70% жителів півострова навряд чи виїжджали за межі регіону.
З іншого боку, тепер на півострові зникли деякі спеціальності. Наприклад, у Криму більше немає роботи для перекладачів. Взагалі. Тому що немає більше спільного бізнесу, немає туристів (наскільки б нечисленні вони не були і в попередні роки), підприємців, зовнішньоекономічної діяльності. Ті, хто в минулі роки встиг отримати дипломи перекладачів, сьогодні здебільшого сидять без роботи. Вони виявилися не при справах, як колись у газетах перестали бути потрібні метранпажі.
Хоча, напевно, вже найбільш невдячна професія в Криму (якщо міряти ступенем душевного спокою) – це викладання політології. Кон’юнктура змушує цих людей розповідати про незліченні труднощі, з якими доводилося жити українському Криму. Студентам в університеті задають готувати доповіді на тему «Подолання наслідків санкцій, введених ЄС і США» – можна подумати, що хтось у Кремлі знає відповідь на це питання.
Я досить часто запитував у своїх знайомих в Криму – як вони бачать оптимістичний і песимістичний сценарій розвитку ситуації для Росії. Як приклад, описував їм свій власний песимістичний варіант для України – це коли в результаті третього Майдану в країні зникає керованість, виникає махновщина і країна просто зникає як суб'єкт, з яким можна про щось домовлятися (в результаті, та ж Росія зможе говорити про те, що Крим просто нікому повертати). Але ніякого виразного аналогічного прогнозу про долю Росії мені в Криму почути так і не вдалося. Ті, хто вірять в Москву, воліють робити це без рефлексій.
Зате побутові негаразди (перебої зі світлом, водою і зростання цін) вже народжують невдоволення місцевими боярами. Хтось звинувачує Серьогу Аксьонова та його команду в тому, що вони так і не зуміли убезпечити півострів від комунальних проблем. Швидше за все, саме кримські чиновники будуть громовідводами суспільного невдоволення – критикувати Кремль на півострові ніхто не наважується.
Але в іншому Крим продовжує нагадувати центр буревію. Кажуть, що в самій середині будь-якої воронки завжди тихо і спокійно – тоді як навколо вітер зносить будинки і піднімає автомобілі в повітря. Так ось це – про півострів. Минулої весни він запустив процеси, які переінакшують сьогодні всю архітектуру міжнародної безпеки – але в самому Криму їх наслідки відчуваються лише за другорядними показниками – типу зростання цін.
Уже в Києві нас наздогнала новина про те, що нова влада Криму продовжила термін дії українських ліцензій до 1 червня (навіть якщо вони вже закінчились). Вони ж дозволили торгувати на півострові товарами без російських етикеток (тобто – з українськими) і відтермінували сертифікацію продукції, яка ввозиться з материка. Тим самим, фактично, підтвердивши принципове значення українського імпорту для продовольчої безпеки півострова.
Хто знає, можливо, ми скоро знову побачимо на в'їзді в Крим багатокілометрові черги з українських фур.
Павло Казарін,
оглядач Крим.Реалії
По суті, це нововведення виконало мрію українських «яструбів» – тих самих, що виступали за транспортну блокаду Криму. Тому першою справою видзвонюємо друзів на півострові і пропонуємо їм зробити запаси продуктів – зменшення товарного потоку неминуче спричинить за собою зростання цін.
Взагалі, півострів сьогодні дуже нагадує Білорусь. І там, і там можна жити з достатнім комфортом, якщо ти не маєш необхідності стикатися з державою. В українських новинах Крим себе не впізнає: тут немає продуктового дефіциту – є лише скорочення продуктового асортименту. Вулицями не ходять п'яні казаки з нагайками і навіть самооборона не дуже муляє очі. Але те, що відзначаєш відразу – це небажання обговорювати політику: ті, хто продовжує вважати Крим Україною воліють зайвий раз не говорити про це привселюдно. І це вимушене мовчання теж ріднить півострів із Білоруссю.
Крім того півострів відчутно подорожчав – він сьогодні цінами зрівнявся з Києвом, а в якихось речах його навіть перевершив. І навіть зарплати, які виросли навесні, вже не покривають інфляцію – падіння рубля підстьобнуло ціни на весь російський асортимент. Хіба що вартість бензину радує гаманці автомобілістів: у перерахунку на українську валюту літр 95-го в Криму обійдеться приблизно в 11 грн.
Магазини, що торгують алкоголем, світять поріділими полицями – продавці кажуть, що Україна вже перестала ввозити «елітку», а Росія – поки ще не почала. Як підсумок – у багатьох місцях часто торгують переважно вітчизняним алкоголем. Перед самим новим роком продавці скаржилися, що не встигли отримати російські ліцензії. Тож перше січня багато барів перестали подавати алкоголь, а низка магазинів продавали його «з-під поли».
Взагалі, настання нового року в Криму певною мірою стало моментом істини. Бо саме з першого січня півострів повністю має перейти в російське законодавче поле – до 31 грудня можна було працювати за українськими дозвільними документам. Нововведення б'ють по кримському малому бізнесу – ті невеликі магазинчики і перукарні, які були відкриті в спальних районах і житлових будинках, змушені переходити на російські техстандарти. А вони куди жорсткіші за українські – в результаті багато невеликих підприємств сфери послуг можуть просто піти з ринку.
В принципі, «законодавча інтеграція в Росію» у кримчан викликає більше запитань, ніж санкції, введені США та ЄС. Тому що «Visa» і «MasterCard» не були поширені серед жителів півострова, вони за звичкою вибирають кеш. На туристів із заходу в Криму теж ніхто не сподівався, тому що і в минулі роки їх частка рідко перевищувала пару відсотків від загальної кількості. Та й зростання цін на ті ж авіаквитки і закордонні путівки (неминуче через подорожчання долара) самих кримчан не особливо турбує – 70% жителів півострова навряд чи виїжджали за межі регіону.
З іншого боку, тепер на півострові зникли деякі спеціальності. Наприклад, у Криму більше немає роботи для перекладачів. Взагалі. Тому що немає більше спільного бізнесу, немає туристів (наскільки б нечисленні вони не були і в попередні роки), підприємців, зовнішньоекономічної діяльності. Ті, хто в минулі роки встиг отримати дипломи перекладачів, сьогодні здебільшого сидять без роботи. Вони виявилися не при справах, як колись у газетах перестали бути потрібні метранпажі.
Хоча, напевно, вже найбільш невдячна професія в Криму (якщо міряти ступенем душевного спокою) – це викладання політології. Кон’юнктура змушує цих людей розповідати про незліченні труднощі, з якими доводилося жити українському Криму. Студентам в університеті задають готувати доповіді на тему «Подолання наслідків санкцій, введених ЄС і США» – можна подумати, що хтось у Кремлі знає відповідь на це питання.
Я досить часто запитував у своїх знайомих в Криму – як вони бачать оптимістичний і песимістичний сценарій розвитку ситуації для Росії. Як приклад, описував їм свій власний песимістичний варіант для України – це коли в результаті третього Майдану в країні зникає керованість, виникає махновщина і країна просто зникає як суб'єкт, з яким можна про щось домовлятися (в результаті, та ж Росія зможе говорити про те, що Крим просто нікому повертати). Але ніякого виразного аналогічного прогнозу про долю Росії мені в Криму почути так і не вдалося. Ті, хто вірять в Москву, воліють робити це без рефлексій.
Зате побутові негаразди (перебої зі світлом, водою і зростання цін) вже народжують невдоволення місцевими боярами. Хтось звинувачує Серьогу Аксьонова та його команду в тому, що вони так і не зуміли убезпечити півострів від комунальних проблем. Швидше за все, саме кримські чиновники будуть громовідводами суспільного невдоволення – критикувати Кремль на півострові ніхто не наважується.
Але в іншому Крим продовжує нагадувати центр буревію. Кажуть, що в самій середині будь-якої воронки завжди тихо і спокійно – тоді як навколо вітер зносить будинки і піднімає автомобілі в повітря. Так ось це – про півострів. Минулої весни він запустив процеси, які переінакшують сьогодні всю архітектуру міжнародної безпеки – але в самому Криму їх наслідки відчуваються лише за другорядними показниками – типу зростання цін.
Уже в Києві нас наздогнала новина про те, що нова влада Криму продовжила термін дії українських ліцензій до 1 червня (навіть якщо вони вже закінчились). Вони ж дозволили торгувати на півострові товарами без російських етикеток (тобто – з українськими) і відтермінували сертифікацію продукції, яка ввозиться з материка. Тим самим, фактично, підтвердивши принципове значення українського імпорту для продовольчої безпеки півострова.
Хто знає, можливо, ми скоро знову побачимо на в'їзді в Крим багатокілометрові черги з українських фур.
Павло Казарін,
оглядач Крим.Реалії
Теґі:
