Як відомо, використання міді та бронзи первісними племенами мало характер технологічної революції. Місця, де знаходилися поклади мідних руд, особливо охоронялися племенами доби міді-бронзи. На території України поклади мідних руд є у Карпатах та центральному Донбасі.
У 1865 р. гірничий інженер – поручик О. А. Носов надрукував у газеті «Петербурзькі відомості» повідомлення про залишки давніх мідних копалень на території Бахмутського повіту: відкриті кар’єри, відвали породи, мідних шлаків, знахідки плавильних тиглів та зливків міді. Купець Йосип Михайлович Клейменов під час видобування мідної руди знайшов підземний штрек з рештками давнього гірника, кам’яними, кістяними, бронзовими, гірничими знаряддями.
Гірничий інженер М. Білоусов відправив знаряддя до Гірничого музею Політехнічного інституту Петербургу. Спроби датувати давні мідні копальні робили російський археолог В. О. Городцов та харківський геолог О. С. Федоровський, відомий вчений історії гірничої справи, доктор історичних наук Є. М. Черних.
У 70-80-ті рр. ХХ ст. поруч з мідними копальнями Клинове, Пилипчатине, Мідна Руда, Вискрівка, Новозванівка знайдено було залишки стоянок гірників-металургів XV-XI ст. до н.е. Під час розкопок знайдено залишки тимчасових жител, кам’яні та глиняні печі (де обпалювалася мідна руда), уламки плавильних горщиків, кам’яні та глиняні ливарні форми, кістяні знаряддя для обробки шкіри, кам’яні молоти та молотки для видобування руди.
Ці знахідки отримали визнання у журналі «Советская археология», І томі «Первісної історії України» (1997 р.), підручниках «Археологія України» для історичних факультетів (2003, 2007 рр.) та інших виданнях.
З 1997 р. на мідних копальнях Новозванівки Луганської обл. працює українсько-російська археологічна експедиція під керівництвом докторів історичних наук В. В. Отрощенка та А. Д. Пряхіна. У 2003 р. відбувся Міжнародний конгрес з гірничої археології, у якому брали участь відомі фахівці з України, Росії, Польщі, ФРН, Іспанії, США. Всі вони одностайно визнали 27 давніх мідних копалень Донбасу пам’ятками європейського значення.
Зараз копальні мають такий вигляд: площі від 0,5 до 25 га, поверхні задерновані, є рудні та породні відвали, величезні прилеглі площі стоянок гірників-металургів з виробничими зонами все ще чекають повномасштабних досліджень. Можуть бути будь-які нові відкриття. Не досліджено жодної підземної штольні, які ховають у собі багато загадок.
Але трагедія у тому, що жодна копальня досі не взята на державний облік відділом охорони пам’яток Донецького краєзнавчого музею. Копальні почали розпайовувати. Вони не нанесені НП «Археологія Донбасу» на мапи землекористування Клинівської, Покровської, Калинівської, Берестовської, Володимирівської, Кодемської та інших сільських Рад Артемівського району Донецької обл. Заглухла ідея алчевського археолога Ю. Бровендера про створення археологічного заповідника «Донецькі мідні копальні».
Унікальність мідних копалень Бахмутської улоговини у тому, що вони є пам’ятками, з яких починався Донбас; зливки міді та бронзи, вироби – вістря списів та дротиків, кельти, кінжали та ножі розходилися звідси на Лівобережжя Дніпра, по Дінцю та Дону, у Північне Причорномор’я. Це був особливий і самобутній гірничо-металургійний центр.

С. Й. Татаринов, кандидат історичних наук
В. О. Богуненко, музейний працівник
Джерело: http://www.pamjatky.org.ua