Приємно, що послідовна позиція Української народної партії та інших патріотичних, державницьких сил щодо перейменування вулиць і ліквідації символіки тоталітарного режиму знаходить розуміння в політично зрілих колах нашого суспільства.
Проте, дехто і досі паразитує на «світлому» минулому і ностальгії людей за молодими роками свого життя. Не дивно, що з їх подачі вкотре із смітника історії витягують блюзнірський аргумент про те, що треба піклуватися тільки про «господарські справи» та коштів шкода, бо головне для людей – ковбаса. Нагадаю, хиба не ця комуністична імперська «турбота» про людей, наприклад, у 1990 році у Чернігові, породила «ковбасну революцію».
Згадаємо, що символ – знак, сутність, яка позначає іншу сутність. Символи вказують (або слугують в якості знака) на ідеї, поняття або інші абстракції. Таким чином, комуністична тоталітарна символіка кличе нас до рабського, злиденного життя в збанкрутілий, померлий Радянський Союз. А може таким чином обґрунтовують і виправдовують сучасну антинародну політику партії влади?
Політична практика щодо публічної символіки у світі така: міняється влада (навіть якщо модернізується по-справжньому стара), то найперше вона міняє стару топоніміку країни, ліквідовує стару символіку, статуї вождів від попередньої влади.
Так було у ХХ столітті в Україні:
1). 1917-1921 рр. при більшовиках;
2). 1941-1942 рр. при окупації України німецькими націонал-соціалістами і їх сателітами;
3). 1943-1944 рр. при поверненні в Україну сталіністів;
4). 1957-1961рр. – при реформуванні комуністами-хрущовцями сталінської моделі соціал-імперіалізму.
Проте, за 1991-2010 рр. на 70% території України практично не змінено назв населених пунктів, вулиць, не ліквідовано комуністичну імперську символіку і не прибрано з вулиць і площ статуї вождів старого режиму.
Отже, висновок: комуністична номенклатура залишилася у владі і тільки трохи змінила риторику та зміцнилася кримінальним елементом!

Сергій Соломаха
Джерело: прес-служба Чернігівської обласної організації УНП