Словаки мешкають на захід від сучасних українських земель вже сотні років. Але на політичній карті Європи країна з’явилася після перерви майже в 9 століть лише 1 січня 1993 р.
Заради точності слід сказати, був період в її історії, коли країна вже була незалежною. Це був час з 1938 р. до 1945 р. У 1938 р. і під час Другої світової війни Словаччина – союзник Німеччини. Словацькі дивізії воювали на її боці і на території України.
Наприкінці серпня 1944 р. у країні спалахнуло повстання проти уряду Йожефа Тісо і його німецьких союзників. Бої в горах Словацьких Карпат тривали до кінця листопада 1944 р. і завершилися відступом сил повсталих у зону високих гір. Вони понесли величезні втрати в боях з німецькими танковими дивізіями.
У повстанні взяло участь багато українців, що проживають на сході країни з давніх-давен. Після вигнання з Словаччини військ Вермахту частинами Червоної Армії і армії відновленої Чехословаччини на чолі з майбутнім Президентом генералом Людвігом Слободою країна повернулася до складу Чехословаччини.
Після цього «словацьке питання» продовжувало досить довго стояти на порядку денному. Спроба вирішити його в складі федерації виявилася невдалою і країна врешті остаточно стала незалежною.
На відміну від своїх сусідів Чехії, Польщі і Угорщини Словаччина майже на десятиліття затрималася на старті економічних реформ. Суспільство виявилося не готовим до них і підтримувало на виборах уряд лівих сил на чолі з Володимиром Мечіаром. Рівень життя в країні все більше відставав від сусідів на півночі, півдні і заході. Все більше словаків емігрувало за кордон.
Після зміни влади на початку нашого століття країна прискорено почала надолужувати відставання. Це було важко, але країна почала наздоганяти своїх сусідів. Станом на січень 2015 р. мінімальна зарплата в Словаччині становила 380 євро, тоді як у Польщі – 410 євро, у Чехії – 332 євро. Країна пізніше ніж її сусіди, але ввійшла у 2004 р. до Європейського Союзу і НАТО.
Нині Словаччина є одним із найбільших союзників України. Через її територію їде імпорт найбільшої кількості газу з Європи. Країна приймає на лікування поранених і на оздоровлення дітей, що потерпіли від війни. В уряді України працюють словацькі радники, що діляться досвідом реформ. Усе це дуже не подобається сучасній російській владі. Але керівництво країни стійко витримує цей тиск із боку держави Путіна і не сходить із позицій підтримки України.

Леонід Лапай для «Європейської України»